Історія: Виноградарство на Підкарпатті (Закарпатті)

Після приходу на посаду Генерального секретаря КПРС Михайла Горбачова в 1985 році в Радянському Союзі розпочався процес нищення виноградарства, як галузі сільськогосподарського виробництва, який продовжився при незалежній Україні. Тисячі гектарів першокласних виноградників було пущено під сокиру. В Криму були зафіксовані випадки самогубства: керівники виноробних підприємств, висококваліфіковані винороби, не витримавши наругу над „даром Богів” йшли добровільно з життя. Не минула „чаша сія” і Закарпатські виноградники. Сотні гектарів виноградних кущів на Берегівщині, Виноградівщині, Мукачівщині, Іршавщині та Ужгородщині були викорчувані. На жаль, крім окремих випадків, виноградарство так і не вдалось знову підняти. Виноградні плантації заполонила Ізабелла — виноград „для лінивих”. Ще сімдесят років тому гора Ловачка, Червена гора поблизу Мукачева радували охайними терасами, на яких дозрівали високоякісні сорти європейського винограду.

Для того, щоб відчути аромат нашої історії подаємо історико – економічну статтю „Виноградарство на Підкарпатті”, яка була опублікована в альманаху „Земля і воля” в 1936 році мовою оригіналу:

Виноградарство на Підкарпатті

Плекання виноградної лози на Підкарпатській Русі має стару історію. З архівних документів довідуємося, що вже на початку XIII. століття наше виноградарство являло собою поважну галузь хліборобської продукції, а рівночасно було великим джерелом прибутків для тодішніх володарів краю. В старих добах виноградарством займалася у нас шляхта, духовенство та міщани.В пізнійщій добі переживало вино­градарство на Підкарпатті поодинокі фази свого розвитку і занепаду. Причиною до того були з одного боку — королівські та володарські превілегії продуцентам а з другого — різні війни, високі податки з винниць та хороби і шкідники виноградної лози. Найбільшого розцвіту дізнало наше виноградарство в XVII. столітті, коли за­кладалися винниці і на становищах, мало для того придатних. Майже цілковито були знищені виноградники на Підкар­патті в 1880-90 роках філоксерою, прине­сеною з Америки до Европи. Одначе до­лею виноградарства заопікувалася тоді в належній мірі державна влада, що пляновито підтримувала відбудову знищених винниць на цілком новій основі. Завдяки надзвичайно сприятливим умовам кліма­тичним і ґрунтовим, реконструкція знище­них винниць була переведена, порівнюючи в короткому часі, так що початком XX століття у всіх головних районах винарських були винниці знову висаджені, але на цей раз вже скіпленою лозою.

В часі перевороту нараховувалось на Підкарпатській Русі 3020 гектарів вин­ниць. Від 1925 року простори винниць починають збільшуватись а в сучасній добі знаходиться у нас під виноградництвом 4000 гектарів площі.

Виноградарство зосереджено в 2 голов­них продукційних районах: від Ужгороду в напрямку на Мукачево та від Берегова на Севлюш (Виноградово – ред.). Тут майже всі південно-східні, південні та південно – західні підгірр’я Карпат обсажені винниця­ми. Високою якістю прекрасних вин про­славилися у нас Середня, Беня, Мужійово, Севлюш, Берегово, потім Шаланки, Ужго­род, Мукачево і Косіно. Центром продукції а головно торгівлі вином єсть місто Бере­гово, що само має 750 гектарів винниць.Приблизно 1 /4 загальної продукції ви­возиться у формі столового винограду зразу ж після збірок за межі краю, а решту зпрацьовують продуценти на вино.

З цілого простору винниць, приблизно половина, належить маєткам магнатів, богатим землевласникам та єпархіям, або монастирям, а другу половину власнять дрібні продуценти, земледільці, міщани та урядництво.Понад 60% винниць висажено високовартісними сортами виноградної лози а 40% породами меньше вартісними. З вар­тісних пород найбільше розширені: Різлінг італійський, Фурмінт, грезно панни (леанка) Трамін, Серімске, Медовець, а в послідній добі висаджуються також первоклясні французькі сорти Совіньон та Семільон. З меньше вартісних суть: Бакадор, Каведінка, Мірковача і т. п, Продукцію ж столового винограду репрезентують сорти: Чабанська перла, Щясла біла і рожева, різні мушкати, чорне опорто, Королева виноградів та інші новіщі породи.

Перед війною більша частина наших виноградарських продуктів вивозилася в Галичину та в Польщу. Після встановлен­ня нових кордонів Польша унеможливлює довіз нашого винограду і вина високими митами. Через те одинокими ринками збу­ту після перевороту лишилися промислові та адміністраційні центри в історічних зем­лях республіки, де наш виноград і вино, завдяки своїй високій якости, користу­ється великою похвалою від консументів.

Виноградарство на Підкарпатті має велике значіння народогосподарське, соціяльне і фіскальне дивлячись на те, що творить лише малу просторову частину сільськогосподарської продукції краю. А коли ще узгляднимо, що більшість виноградників знаходиться на кам’янистих підгірях, для інших рослин майже зовсім не придатних, то увидимо, що значіння виноградарства для краю єсть далеко більше, ніж показують самі наведені цифри.

Т. Цебро-Дубровський

Фото взяті з вільного доступу інтернетмережі