Василь Іванчо: Децентралізація має бути не тільки в соціальній сфері, але також в економіці та розподілі податків

Зустріч з керівником Мукачівського міськрайонного осередку політичної партії «За майбутнє» Василем Іванчом декілька раз відкладувалась. Це не дивно. Василь Васильович, колишній головний податківець області, а сьогодні громадський діяч, підприємець, очолив осередок партії тільки в липні. Починати приходилось з нуля: ні офісу, ні соратників, ні плану дій, а до місцевих виборів залишилось декілька місяців. Василь Іванчо успішно справився з завданням: сформована команда кандидатів в депутати в Закарпатську обласну раду по Мукачівському виборчому округу, в Мукачівську міську ОТГ, в Мукачівську районну раду.

Плани в лідера місцевого осередку партії «За майбутнє» досить амбітні: не тільки перейти через 5 відсотковий, але й отримати таку кількість депутатських місць в радах, щоб мати можливість впливати на прийняття таких рішень, які б допомагали вирішувати економічні та соціальні проблеми громад.

Ось ми й зустрілися з Василем Васильовичем за чашкою кави в затишній кав’ярні. Півтора годинна розмова була не тільки цікавою, але інформативною та повчальною.

Нашу розмову я умовно розбив на три частини. Першу частину, яку, на мою думку, можна б було назвати «Економічна децентралізація – це шлях до успішного розвитку країни і регіонів», я подаю зараз.

Василю Васильовичу, Ви є представником того «проміжного» покоління, яке свої дитячі роки, юнацькі роки розпочинали з піонерів, комсомолу, але яке отримало освіту за роки незалежності, встигли попрацювати на відповідальних посадах в податкових структурах області, були депутатом обласної ради, займаєтесь підприємницькою діяльністю. Яке Ваше стратегічне бачення майбутнього України?

Дещо скажу для початку загальними фразами. Громадяни України, в першу чергу,  мають мати фінансову стабільність і бути самодостаніми, щоб в них не було бажання виїзджати за межі України в пошуках кращого життя.

Звичайно, Україна – це європейська держава і, на мою думку,  нам потрібно, в першу чергу розвивати економіку та підводити стандарти нашого життя до європейських стандартів. Тоді, можливо, у нас появиться шанс, що нашу країну включать в сім’ю європейських розвинутих країн.

Ще хотів би сказати, в розрізі стратегічного бачення, те, що Україна має певні складності з Конституцією. Сьогодні закладених конфлікт управління державою в самій Конституції. На мій погляд, як на погляд правника, у нас немає чіткою управлінської структури. Я вважаю, що чітко не сформульоване поняття «парламентсько-президентська держава».

Фактично, ми маємо три гілки виконавчої влади. Так?

В більшості цивілізованих країн три гілки влади: законодавча, виконавча і судова, які чітко розділені. У нас сьогодні «переплітання», перетягування повноважень до Президента тих функцій, які йому не властиві, від Уряду. Нам потрібно, в першу чергу, визначитись: або ми парламентська держава, де є парламентська більшість, яка формує Кабінет Міністрів, який несе відповідальність за країну, а Президент не втручається в діяльність Уряд, він є гарантом Конституції та Верховним Головнокомандувачем і виконує певні церемоніальні функції. Президент має бути над виконавчим процесом, а не в його середині.  На жаль, сьогодні Конституція «підганяється» під інтереси того чи іншого Президента. Має бути щось одне: або ми парламентська країна, за прикладом Німеччини, або ми президентська країна, як, наприклад, у Франції.  Такої системи управління, як «парламентсько-президентська» чи «президентсько-парламентська» ми не знайдемо, практично, в жодній європейській країні. Невизначеність в системі управління не приносить користі державі. В цьому питанні нам потрібно поставити «жирну крапку». Це має відбутися через загальнодержавний референдум. Але спочатку громадяни мають чітко зрозуміти ту чи іншу систему управління державою. Потім визначитись на референдумі і більше до цього питання не повертатися.

Якщо подивитись новітню історію в системі управління нашої країни, то за роки незалежності тут панував правовий хаос. Спочатку у нас вносились одні зміни до Конституції, потім ці зміни визнавали не конституційними, а потім конституційні зміни визнавали «конституційно неконституційними». Це привело до того, що, як я вже казав, деякі гілки влади займаються не властивими для них функціями.

Весною 2020 року була створена політична партія «За майбутнє», лідером якої став депутат ВРУ Ігор Палиця. Партія позиціонує себе, як партія малого та середнього бізнесу, партія прагматиків, партія тих досвідчених політиків, підприємців, колишніх державних службовців, які мають певний позитивний досвід у своїй сфері діяльності, тобто тих людей, які мають реальну програму розвитку країни, як на глобальному, так і на місцевому рівні. Що можете коротко сказати про стратегію і тактику діяльності партії на найближче майбутнє?

Стратегічні завдання нашої партії – це створити в державі такі правові та економічні умови, які б дозволяли розвиватися нашій економіці. Зокрема, мені дуже імпонує законопроєкт, який наша політична сила відстоює у Верховній Раді України: якщо держава закупає техніку, наприклад, автобуси, то вони на 30 відсотків мають бути виготовлені з деталей, які виготовлені в Україні. Тобто, ми говоримо про економічний прагматизм і незалежність. Ми маємо створювати робочі місця і додану вартість на території України. Ми маємо робити все, щоб не бути експортно-сировинною країною. Ми не маємо експортувати деревину в необробленому виді, зерно тощо. Наприклад, ми експортуємо зерно вищого гатунку, а потім закупаємо втридорога італійські спагетті. Додана вартість залишається не в Україні, а в Італії. Чому б ці макаронні вироби не виготовляти в Україні і не створювати тут додану вартість?

Політична сила «За майбутнє» чітко стоїть на позиціях, що більша частина повноважень державних адміністрацій мають бути передані виконавчим комітетам обласної ради та місцевим радам ОТГ

Наступне питання, на яке наголошує наша політична сила – це децентралізація. Про децентралізацію, практично, говорять майже всі політичні сили. По цьому питанню лідер нашої партії завжди висловлює чітку позицію: передача виконавчих  повноважень центральної влади на місця. Економічний і соціальний блок має бути переданий в регіони. До яких відноситься освіта й медицина.  Що я маю на увазі? Є обласна рада та ОТГ, при яких мають бути створені виконавчі комітети і всі соціальні та економічні повноваження з райдержадміністрацій та облдержадміністрацій мають бути передані цим комітетам. Політична сила «За майбутнє» чітко стоїть на позиціях, що більша частина повноважень державних адміністрацій мають бути передані виконавчим комітетам обласної ради та місцевим радам ОТГ. В державних адміністраціях мають залишитися тільки контрольні та наглядові функції, наглядові функції за дотриманням Конституції та законів України органами місцевого самоврядування.

Доповнення до заданого питання. Ви, як професійний податківець, що можете сказати про податкову систему, яка існує в більшості штатів США: податки формуються з низу до верху, а не так, як зараз в Україні? Тобто спочатку певний відсоток загального податку поступає в місцеву казну, енний відсоток –  в казну графства, а потім  штату і з залишку формується федеральний бюджет. І ця система є ефективною і існує вже десятки років. В даному випадку місцеві органи влади кровно зацікавленні в збільшенні дохідної частини бюджету. Місцеві органи влади чітко знають, скільки коштів буде поступати в місцевий бюджет. Чому така система не може працювати в Україні?

Ви трохи випередили те, що я хотів сказати далі. Далі я збирався говорити про економічну децентралізацію. Економічна децентралізація, в моєму розумінні, це якраз передача повноважень  по адмініструванню податків на місцевому рівні. Можу привести декілька прикладів з реального життя. 2015 рік, 5 відсотків акцизного податків від продажу паливно-мастильних матеріалів залишалося в місцевих громадах. За вказаний  рік більше 320 млн грн. поступило в бюджет місцевих громад області. Після того, як центральна влада побачила, що це реальні кошти, були внесені зміни до Бюджетного кодексу, згідно яких названий податок почав спрямовуватися вже в державний бюджет.  Вже не заправні станції паливно-мастильних матеріалів сплачували ці 5 відсотків у місцевий бюджет, а імпортер або виробник у державний бюджет. І місцеві громади отримували тільки частину з цього податку у вигляді дотації. Сьогодні, на жаль, вирішується в Києві скільки тих чи інших грошей передати місцевим громадам. На практиці це виходить так: «лояльний губернатор» чи область, то ми їм дамо кошти, а «нехороша» – не дамо, дамо може пізніше. Це тільки одна частина проблеми, а про іншу Ви вже сказали. Як би ці 5 відсотків поступали в місцевий бюджет до сьогоднішнього дня (а це діяло тільки один рік), то в сфері продажу паливно – мастильних матеріалів, я впевнений, ми б навели в державі порядок. Чому? Тому що органи місцевого самоврядування були б зацікавлені отримувати кошти від продажу нафтопродуктів.

Легально

Так, легально. Після внесення змін до Бюджетного кодексу, в органах місцевого самоврядування зникла всяка зацікавленість контролювати продаж нафтопродуктів на «заправках»: стоїть «заправка», то хай собі стоїть. – Скільки продали бензину? Нас це вже не цікавить. Ми ж від них вже не отримуємо грошей, – приблизно так сьогодні розмірковують керівники органів місцевого самоврядування.  Внесенням змін до Бюджетного кодексу держава усунула органи місцевого самоврядування від реального наповнення бюджету. Крім того, поставили регіони в залежність від певних чиновників, які сидять в столиці.

Щось подібне вже  було на початку 90-тих років минулого століття, коли ввела акциз «заднім числом» на продаж паливно-мастильних матеріалів. Підприємці, які займалися легально продажем нафтопродуктів, понесли колосальні втрати. Наприклад, мій студентський товариш, однокурсник Олег Ямалов, співзасновник та президент концерну «Карпати», який перший почав на Закарпатті будувати сучасні автозаправні станції (АЗС), практично, тоді став банкротом і емігрував в США.  Бачимо, що така шкідлива схема вже «працює» майже 30 років: щось на місцевому рівні виходить позитивно, як чиновники з «центра» вже на це накладають «лапу».

Так, така ж картина, на жаль,  із  податком з доходів фізичних осіб.  Здається, в 2015, чи 2016 році, точну дату зараз не пам’ятаю, область втратила 3,5 млрд грн.  Втратила, це я кажу – умовно, тому що наша область зараз дотаційна.

Що я маю на увазі? В названий мною рік податок з доходів фізичних осіб, тобто 100 відсотків податку з зарплати залишалися в місцевому бюджеті. Знову були внесені зміни до Бюджетного кодексу,  згідно яких 25 відсотків  цих платежів почав забирати Київ. За п’ять років якраз і «набігли», сказані мною, 3,5 млрд грн.

Звичайно, ми область дотаційна і гроші з державного бюджету ми отримує у вигляді дотацій і субвенцій. Але для чого це робити? Чи не краще, частину податків, які збираються в області,  зразу спрямувати в місцевих бюджети?

Я вже казав, що наша область дотаційна і вона економічно залежить від центру. Але, тими кроками, про які я вже сказав, регіон стає ще більш залежним від центру. Фактично ми зараз маємо не економічну децентралізацію, а економічну централізацію. Органи місцевого самоврядування втрачають економічний стимул для розвитку регіону.

Кожного дня ми читаємо в новинах, що на КПП Закарпатської області стоять колосальні чергу з сотень  автомашин, легкових і вантажних. Держава отримує непоганий дохід з митного збору. Чому не можна, щоб енний відсоток з мита зразу поступав у місцевий бюджет? Місцеві органи влади були б зацікавленні в покращенні умов на КПП та будівництві нових контрольно-пропускних пунктів. Що можете сказати, як спеціаліст у цій сфері діяльності?

Я повністю з Вами згідний. Ні один платіж, який адмініструється державною митною службою не спрямовується до місцевого бюджету. Частина митних платежів мала б спрямовуватися до місцевого бюджету. Для початку хоча б для того, щоб створити належні умови на контрольно-пропускних пунктах.

Для підсумування економічної теми скажу, що нам потрібно чітко прорахувати які платежі і куди мають надходити і як ці кошти на різному рівні  мають витрачатися. Сьогодні все це відбувається хаотично: вноситься зміни в одну норму закону, потім в іншу, появляються якісь надлишки і недостачі. Держава змушена включати механізм ручного управління.

Скажу ще одне. Це було десь темою моєї кандидатської дисертації. Є три умови, щоб формувались кошти в бюджет:

1.Ставки розмірів податків мають бути здоровими, обгрунтованими. Ставка податку тоді є обгрунтованою, коли людина бачить, що вигідніше платити податки ніж працювати «в тіні». Тобто, якщо розмір податку буде розумним, то платник не буде шукати способи, як їх обійти.

Платник сплатить податок і ще має кошти для розвитку…

Звичайно.

2.Людина сплатила податок і має бачити, як використовуються її гроші. Отримувач податку побудував лікарню, дорогу тощо. Кошти не розкрадаються, не «розпилюються», як у нас говорять. Платнику добре видно, що податки реально кудись використовуються.

На підтримку Вами сказано приведу місцевий приклад. Андрій Балога п’ять років тому став міським головою Мукачева. Інфраструктура міста почала стрімко розвиватися. Одночасно почалось збільшення надходження в місцевий бюджет. Чому? На мою думку, одна з причин є та, що підприємці реально бачать використання своїх податків і більш охоче почали платити ці податки, менше діяльності залишається в тіні.

Частково відповідь на  це питання має підтвердження в порівнянні розвитку Ужгорода і Мукачева. Подивіться який стан інфраструктури в одному і іншому місті. Тут, як кажуть, без коментарів.

Щоб закінчити друге питання – скажу, що принцип «легалізації» використання коштів платників податків має діяти не в одному місті, чи території, а по всій Україні.

3.Простота обліку і сплаті податків. В 2008 році в першому читанні був прийнятий законопроект, який, на жаль, потім відхилили, в якому говорилося про податок з обороту. Для різних сфер підприємницької діяльності та виробництва і сфер послуг були встановлені різні  обгрунтовані податки. Підприємець чи виробник отримав гроші на рахунок, сплатив з цих грошей свій податок і забув про це.

Ще до  цього ж. Сьогодні політична партія «ОП «За життя» у своїй передвиборчій агітації розкручує досить злободенну «фішку»: відхилення законопроекту, яким для всіх сфер підприємницької діяльності необхідно буде вести бухгалтерський облік та вводити касові апарати. Що Ви можете сказати по даній проблемі?

Моя думка наступна. Уже десятки років у цивілізованих країнах касові апарати діють.  Але у нас свої економічні реалії життя, хоч в кінці кінців ми «дійдемо» до касових апаратів. Ми до цього маємо ставитись з розумінням. Напевно, зараз було б неправильно сказати: давайте зараз в один момент всі  вводіть   касові апарати. Для прикладу,  сьогодні було б неправильно ставити в одинакові мови бабку, яка торгує своїми вирощеними овочами і фруктами на «зеленому» ринку і оптового торгівця, наприклад, на ринку «ГІД» з мільйонними оборотами.  Але поступове введення касового апарата необхідне. Це маємо бути зроблено з відповідним роз’ясненням, з максимальною простотою. Можливо необхідно, щоб вартість касових апаратів частково компенсувалася з бюджету і для кожного виду діяльності була розроблена своя програма.

Але є сфери підприємницької діяльності, в які ввести формалізований облік дуже важко. Наприклад, у сфері послуг.

Непотрібно облік для таких сфер. Для чого? Якщо ми дійдем до того, що ця сфера має використовувати касовий апарат, то для неї має бути, як я вже казав,  розроблена спеціальна програма.

Переходимо до наступного питання….

Але про політику, місцеві вибори  та інше вже в наступні частині нашого інтерв’ю…

Далі буде.