Що Україна повинна була зробити на дипломатичному рівні, щоб її не виключали з переговорів?
Останні заяви про можливість проведення переговорів між США та Росією без участі України викликають серйозне занепокоєння. Це порушувати питання про те, чому Україна опиняється в ролі об’єкта, а не суб’єкта міжнародних переговорів, і які кроки мала вжити, щоб забезпечити собі міцну переговорну позицію.
Чому Україна опинилася поза переговорами?
Сьогодні Україна стикається з реальністю, коли ключові рішення щодо війни та миру можуть ухвалюватися без її участі. Це є наслідком недостатньої системної роботи з формування потужної дипломатичної стратегії та невиконання міжнародних угод, які гарантували її безпеку. Якби ці кроки були вжиті вчасно, переговори не могли б відбуватися без України, а її роль як ключового учасника міжнародних процесів була б закріплена.
Пропущені можливості: Будапештський меморандум
Ще десять років тому генерал-полковник Ігор Смешко попереджав про необхідність системної дипломатичної роботи з підписантами Будапештського меморандуму. Він наголошував, що Україна мала офіційно скликати міжнародну конференцію за участю країн-гарантів, таких як Великобританія, Франція, Китай та Росія. Навіть якщо Росія відмовилася б брати участь, такий формат міг стати постійним механізмом для обговорення питань безпеки.
Ігор Смешко зазначав:
«Ніхто так не зміцнював обороноздатності США, як Україна, ліквідувавши третій за потужністю у світі ядерний арсенал. Чому наш уряд досі не звернувся офіційно до усіх країн-підписантів із вимогою провести термінові консультації?»
Ці слова залишаються актуальними й сьогодні.
Чому це важливо зараз?
Світ швидко змінюється, і Україна повинна не лише реагувати на виклики, але й випереджати їх, будуючи довгострокову стратегію. Відсутність комплексного бачення зовнішньої політики в минулому призвела до серйозних ризиків. Сьогодні Україна має зміцнювати свою дипломатичну позицію, щоб уникнути повторення подібних сценаріїв.
Основні напрямки сучасної дипломатії України
- Зміцнення міжнародної дипломатії:
Українська влада має працювати на стратегічному рівні, залучаючи союзників та підтримуючи активний діалог із ключовими країнами. - Посилення ролі України у світовій політиці:
Київ повинен формувати власну стратегію гарантій безпеки та суверенітету, яка враховує поточні геополітичні реалії. - Формування сучасної зовнішньополітичної стратегії:
Українська політична еліта має чітко визначити стратегічні цілі, включаючи розвиток оборонних альянсів та зміцнення позицій у світовій безпековій системі.
Втрачені можливості та уроки для майбутнього
Україна мала можливість вибудувати сильну дипломатичну стратегію ще з 2014 року, коли міжнародна спільнота вперше побачила агресивну політику Росії. Реалізація пропозицій Ігоря Смешка щодо конференції підписантів Будапештського меморандуму могла б змінити траєкторію подій. Сьогоднішні реалії лише підтверджують, наскільки важливою є стратегічна далекоглядність у питаннях безпеки та міжнародної політики.
Що робити зараз?
Україна повинна активно змінювати ситуацію, використовуючи дипломатичні методи для забезпечення своєї позиції у переговорах. Це не лише питання безпеки, а й питання державного суверенітету. Для цього потрібні не лише тактичні рішення, а й стратегічне бачення, яке дозволить гарантувати Україні міжнародний вплив на десятиліття вперед.
Степан Сікора
