Марс штовхає Землю до Сонця: як це впливає на клімат планети
Гравітаційний зв’язок між планетами може змінювати океанічні течії та клімат.
Понад 65 млн років геологічних даних свідчать про регулярні зміни глибоководних течій на Землі кожні 2,4 млн років. Це пов’язано з гравітаційною взаємодією між Землею і Марсом, яка виникає через їхній орбітальний рух.
Про це повідомило видання Earth.
Глибоководні течії на Землі змінюються між сильною та слабкою фазою, що, своєю чергою, впливає на накопичення осадових порід на дні океанів. Коли течії стають сильнішими, вони розмивають ці породи. Нові дослідження показують, що циклічні зміни течій можуть бути пов’язані з гравітаційною взаємодією між Землею та Марсом.
Вчені вважають, що резонанс між гравітаційними полями планет змінює ексцентриситет їхніх орбіт, тобто ступінь відхилення від кругової траєкторії. Це впливає на орбіту Землі, зокрема, наближаючи її до Сонця, що, зі свого боку, збільшує рівень сонячного випромінювання та призводить до потепління клімату. Ці цикли повторюються кожні 2,4 мільйона років, формуючи довгострокові кліматичні моделі планети.
“Завдяки цьому резонансу гравітаційне тяжіння Марса притягує Землю трохи ближче до Сонця, що призводить до збільшення сонячної радіації та теплішого клімату”, – йдеться в повідомленні.
Дослідники використали супутникові дані для вивчення накопичення осадових порід на дні океану за мільйони років. Вони виявили прогалини в геологічному літописі і припустили, що сильніші океанічні течії в тепліші періоди, спричинені гравітаційним впливом Марса, могли порушити відкладення осадових порід.
Цей ефект потепління не пов’язаний з поточним глобальним потеплінням, викликаним викидами парникових газів. За результатами дослідження, ці природні цикли можуть допомагати зберігати океанічні течії, навіть якщо глобальне потепління їх послаблює.
