Жарти академіка Зельдовича, великого фізика
Парадокс, але факт, геніальний фізик ніколи не мав диплома про вищу освіту! Але став Академіком АН СРСР (1958). Іноземний член Німецької, Американської, Лондонської академій наук…
Лев Ландау зазначав: “Жоден фізик, за винятком Фермі, не володів таким багатством нових ідей, як Зельдович”. Курчатов вигукував: “А все-таки Яшка геній!”
До кінця війни гітлерівцям так і не вдалося розгадати таємницю снаряда, придуманого Зельдовичем.
Віталій Лазаревич Гінзбург жартівливо згадував, як якийсь партійний чиновник із досадою говорив: “Серед великих радянських фізиків одні євреї: Іоффе, Ландау, Зельдович, Харитон, Ліфшиц, Кікоїн, Франк, Бронштейн, Альтшуллер, Мигдал, Гінзбург… Добре, що є хоч один росіянин – Халатніков! На що йому відповіли: “Так, тільки Ісаак Маркович і залишився”.
Коли Якова Зельдовича обрали академіком, в Арзамасі-16 на банкеті з нагоди цієї події йому подарували чорну академічну шапочку (носили такі до 1960-х рр.) та плавки. На шапочці був напис “Академія Наук СРСР”, а на плавках – “Дійсний член”.
Коли йому дозволили публікувати свої наукові статті в академічних журналах, багато вчених на Заході вважали, що Яків Зельдович — це псевдонім великої групи радянських учених. І щойно дізналися, що це не псевдонім, а людина, його проголосили геніальним астрономом!
Розповідають, що одного разу академік Мигдал назвав під час палкої дискусії Зельдовича при сторонніх людях “дупою”. Зельдович нічого не відповів, але пізніше в одній з його статей в УФН з’явився акростих, приписаний Велемиру Хлєбнікову: “Могутній і величезний, далекий астральний лад. Бажаєш відкритості – пізнай атомосклад”, з позначкою “Роздуми Я.Б. Зельдовича”. Утім, редакція в останній момент замінила слова “Бажаєш відкритості” на “Ти шукаєш пояснення”.
Він ніколи не їздив за кордон, але володів кількома європейськими мовами. У великого фізика було щонайменше п’ять дітей, від різних жінок. На одному із зібрань Зельдовича попросили висловитися на філософську тему “Про форму і зміст”. Зельдович обмежився однією фразою: “Форми мають бути такими, щоб їх хотілося взяти на утримання”.
