Юля-прем’єр або тривання Шмигаля. Чи замінить Зеленський найдовший уряд в історії
“Ми “звільняли” прем’єра Шмигаля вже не раз. Але так близько до відставки, як зараз, цей Кабмін ще не був”, – із сумішшю іронії та тривоги в голосі розповідає співрозмовник “Української правди” в команді президента Зеленського.
Зовні може здаватися, що за більш як чотири роки на посаді чинний прем’єр зумів досконало осягнути мистецтво “залишатися своїм”. Як жартують у кулуарах української політики, Шмигаль не тільки найдовший за часом перебування на посаді прем’єр в історії України, але й найбільш непомітний.
Демонстративна медійна відсутність прем’єра була його свідомим вибором. Як і відмова від побудови хай якого власного політичного позиціонування. Денис Шмигаль повністю й без залишку – член команди Зеленського.
Прем’єр спокійно спостерігав за вигнанням десятків міністрів, депутатів, генпрокурорів, які починали “власну політичну гру”. Він же був еталоном командності та лояльності.
Але, як показують події останніх тижнів, на всякого лояльного може знайтися ще більш лояльна людина.
Чому в Офісі президента готуються до можливої заміни уряду, які переваги на Банковій бачать у заміні Шмигаля віцепрем’єркою Юлією Свириденко та чи не розвалить урядова буря хиткий картковий будиночок у “Слузі народу”, дізнавалась “Українська правда”.
Свій лише на 99%. Чому готують відставку Шмигаля
Перша серйозна розмова про відставку Шмигаля на Банковій почалася ще влітку 2022 року.
На ту пору, після кількох місяців роботи влади в умовах повномасштабної війни, стало зрозуміло, що сама організація керівництва державою дуже неефективна.
Як розповідали в той час УП топи президентської команди, виявилось, що багато інституцій ледь не повним складом зникли в перші дні вторгнення зі столиці, і країна спокійно існувала без них.
Тоді Зеленський ініціював першу спробу великого переформатування уряду, укрупнення відомств, створення великих кластерних структур, які об’єднували повноваження одразу кількох нинішніх міністерств.
У червні 2022-го вперше у вузькому колі президента прозвучала й претензія до Шмигаля. Мовляв, він не здатен продукувати проривних ідей, які б трансформували країну і дали їй шанс вижити у війні.
Весна – літо 2022 року – час стрімкого злету президента Зеленського до статусу головної медійної зірки у світі. Але щоразу, коли він клав слухавку після розмови з кимось із найвпливовіших людей планети, то мусив повертатися до реального світу з реальним прем’єром: скромним, тихим, зануреним у рахунки / комуналку / газ-перегаз. Контраст був просто разючим.
Єдина спроба Шмигаля показати розмах своїх задумів відбулася на першій відновлювальній конференції у швейцарському Лугано влітку 2022 року. Але якщо та зустріч і мала в Україні масштабні наслідки, то хіба в розмірі злих кпинів від політиків та активістів у бік урядової команди за відсутність конкретики та реальних проєктів.
“Зараз логіка єдина: треба бігти швидше, щоб швидше перемогти. За останні місяці Зеленський дуже змінився – він переріс свій старий Кабмін. Йому треба команда, здатна працювати на іншому рівні”, – пояснював УП у червні 2022 року один із важливих членів президентської команди.
“Але ви знаєте, як воно буває. То одне, то інше, то обстріли, то контрнаступ – і так до цього руки і не доходили. А тепер ситуація така, що якщо і міняти уряд, то зараз. Літом нічого особливого в політиці не відбувається, і новий уряд зможе тихо перейняти владу і готуватись до осені – зими”, – пояснює уже в липні 2024-го інший співрозмовник УП в оточенні Зеленського.
Зовні здається, що за ці роки, які минули між двома цитатами, нічого особливого у владі не відбулося. Шмигаль спокійно пропрацював цей час без видатних проривів, але й без особливих провалів. Чому ж тоді його готуються відставити?
Перша причина може видатись несерйозною, але в нинішній системі влади є, мабуть, однією з ключових – втома президента Зеленського від уряду і його очільника.
Як розповідають співрозмовники УП, які впродовж останніх місяців були присутні на нарадах за участю прем’єра та президента, стосунки Зеленського та Шмигаля зараз чимось дуже нагадують стосунки президента і Валерія Залужного перед відставкою головкома.
Зеленський не дозволяє собі зриватися на прем’єра, але ледь не підкреслено ігнорує його, слухає з явним роздратуванням, загалом особливо не вслухається в те, що прем’єр говорить.
У президента є одна особливість у кадровій політиці: люди, яким він доручає роботу, мають його драйвити; якщо вони на особистому рівні не захоплюють Зеленського, то він навряд чи їм довірить щось важливе.
Тому коли хтось із команди втрачає цей емоційний зв’язок із президентом, то зазвичай згодом втрачає і посаду. Денис Шмигаль, за свідченнями джерел УП, зараз дуже близький і до першого, і до другого.
Наступна проблема, яка наближає відставку уряду – Кабмін, по суті, перестав продукувати позитивні новини.
Більшість проривних історій в міжнародці, військовій допомозі, фінансуванні тощо Зеленський вважає своїми досягненнями. А речі всередині країни, за які якраз і відповідає уряд, продукують лише негатив: загроза дефолту по приватних зобов’язаннях, економічні проблеми, колапс енергетики.
І взагалі, не важливо, що в більшості цих проблем власне уряд не винен. Головне, що саме Шмигаль приносить погані новини або асоціюється з ними.
А надто що майстер “токсичити” людей у команді президента дуже легко грає на праведному обуренні: поки урядовці обіцяють захистити і відбудувати енергогенерацію, населення довгі години сидить без світла.
Є ще один контекст, в якому варто розглядати можливу відставку Шмигаля. Мова про напруження стосунків української владної верхівки та західних партнерів, які “постійно щось хочуть і вимагають”.
На вістрі цієї напруги мимоволі опинився Шмигаль. Саме уряд підписував меморандуми про зобов’язання з МВФ та іншими міжнародними структурами. І що геть погано – саме уряд був адресатом так званого “плану реформ“, який розіслав Білий дім донорам та уряду України.
У цьому плані викладений великий перелік реформ, які має виконати Україна, зокрема щодо функціонування наглядових рад держпідприємств, антикорупційних органів (САП, НАБУ, НАЗК), Вищої ради правосуддя та загалом судової гілки влади тощо. Чимало з цих норм відверто тригерять Банкову і президента.
“Є враження, що Шмигаля можуть зняти тільки для того, щоб спробувати передомовитись по цих вимогах. Типу їх приймав Денис, але тепер його немає, давайте наново все це проговоримо. Цікаво, як партнери на це подивляться”, – припускає один із впливових членів команди Зеленського.
Можлива негативна реакція партнерів на спроби переглянути взяті урядом зобов’язання щодо реформ може загострити і без того складні протиріччя всередині владної команди у Верховній Раді.
На Банковій переконані, що глава президентської фракції Давид Арахамія та глава уряду Шмигаль складають таку собі маленьку команду в рамках великої команди Зеленського і будуть триматися один одного.
Власне, як переконують співрозмовники УП у владі, Арахамія принаймні раз рятував Шмигаля від звільнення: коли у травні у відставку відправили віцепрем’єра Олександра Кубракова, тоді ж готувалось і звільнення прем’єра. Але воно відтермінувалось якраз стараннями Арахамії.
“На Банковій думають, що Шмигаль тіки вдає 100-відсоткову лояльність, а насправді працює у спайці з Давидом. Хоча Денис ніколи ні одного прохання не проігнорував, ніяку свою кар’єру не будує, завжди слухається – але Єрмак хоче повністю свою людину і все”, – пояснює співрозмовник УП в команді президента.
Насправді, які б стосунки не були у прем’єра й лідера фракції, складно уявити, щоб вони пішли на відкриту війну проти Офісу.
“Очевидно, що вони воювати не будуть. Скажуть Шмигалю написати заяву, і він її напише, а Давид збере під це голоси”, – переконує джерело УП в “Слузі народу”.
Коли хочете, саме тому не так принципово, що в чинному законі про воєнний стан заборонено припиняти діяльність Кабміну, що формально станеться в разі звільнення глави уряду. За наявності політичної волі закон зможуть швидко змінити. Або знайти таку формулу, за якої “добровільна” відставка прем’єра не зможе трактуватись як припинення діяльності Кабміну.
“Людям на вулиці взагалі плювати, чи Шмигаль там у кріслі, чи хтось інший. Все одно все вирішує Зеленський. Але в Раді почнеться такий переполох, наші депутати почнуть вимагати кілька міністерств собі, захочуть звільнити кількох людей, які подобаються ОП, почнеться переділ влади. І все це заради чого і кого?” – розмірковує один зі співрозмовників УП в президентській фракції.
Друга жінка-прем’єр. Хто може замінити Шмигаля
Станом на початок липня єдиною кандидатурою, яку всерйоз обговорюють як потенційну заміну Дениса Шмигаля, є нинішня перша віцепрем’єрка-міністерка економіки Юлія Свириденко.
Її, на відміну від чинного прем’єра, глава Офісу президента Андрій Єрмак сприймає як 100% лояльну і свою. Як відомо, Єрмак робить тільки те, що йому каже президент, тож, імовірно, президент так само підтримує кандидатуру Свириденко.
Зрештою в уряд вона потрапила за протекцією і з команди Єрмака, адже до призначення міністеркою економіки працювала заступницею глави ОП.
Ще однією точкою підтримки віцепрем’єрки є Олена Зеленська: у кожен закордонний політ державним літаком першу леді супроводжує Свириденко. У них теплі стосунки і спільний погляд на багато проблем.
Крім того, у віцепрем’єрки є досить предметний трек співпраці з ключовими закордонними донорами. Вона для них зрозуміла, не була помічена в корупційних історіях. Як переконують співрозмовники УП в урядових колах, тільки кандидатура Свириденко загалом отримала схвальні відгуки від західних партнерів.
Решта владної команди не така оптимістична і має кілька резонних запитань до заміни прем’єра. Чим наступний глава уряду може відрізнятися від теперішнього в ситуації, коли всі рішення ухвалюються Зеленським і Єрмаком? Що зможе новий прем’єр робити такого, що не робить чинний?
Багато хто в уряді та “Слузі народу” не сприймають Свириденко всерйоз. Якось у лютому 2024-го, коли на Банковій непублічно готували згадану вище відставку Кубракова, прем’єр Шмигаль полетів з візитом у Японію.
У медійному полі тоді було помітно різке збільшення присутності Свириденко, вона з’являлась на великих заходах, про неї часто згадували навіть у соцмережах Єрмака.
Прем’єр Шмигаль в останній момент викреслив прізвище віцепрем’єрки зі складу делегації й полетів у Японію без неї.
Поки ж прем’єра не було, його обов’язки виконувала перша віце Свириденко. Саме вона з крісла глави уряду проводила в ті дні координаційну нараду між Кабміном і Радою.
Після цієї робочої зустрічі топові “слуги” зле жартували з міністерки економіки, що вона надто погано приховувала задоволення від сидіння у кріслі Шмигаля і “поводилась на нараді, як відмінниця на іспиті”: старалася всім сподобатись, з пам’яті цитувала завчені норми в законопроєктах і намагалась додати собі якомога більше серйозної поважності.
Оминувши саму суть претензій, їхня тональність добре описує атмосферу, з якою Юлії Анатоліївні доведеться зіткнутись у разі призначення прем’єркою. “Стара” гвардія “нових облич” у Раді, м’яко кажучи, не стане її міцною опорою – її повагу доведеться якось завойовувати й утримувати.
І це одна з причин, чому досі розглядається варіант не міняти прем’єра, а обмежитись заміною / призначенням міністрів у критичні міністерства. Потенційних змін у Кабміні настільки багато, що навіть без зміни Шмигаля їх досить, щоби говорити про глобальне перезавантаження уряду.
У разі, якщо Свириденко таки призначать прем’єркою, то очолити Мінекономіки може чинний глава “Нафтогазу” Олексій Чернишов. Раніше його розглядали на посаду міністра з питань відновлення, але це дуже чутливе для західних партнерів відомство. Тож після публікацій про проблеми Чернишова з НАБУ його планують перемістити на Мінекономіки.
На позицію міністра з питань відновлення та інфраструктури розглядали кандидатуру члена правління “Укрзалізниці” Олександра Перцовського. Іншим можливим кандидатом є глава Мінстратегпрому, а до того очільник УЗ, Олександр Камишін. Але рішення по цій позиції ще не ухвалене.
На посаду ж глави відновленого після відставки Кубракова Мінрегіону, найімовірніше, буде призначений чинний заступник глави ОПУ з питань регіональної політики Олексій Кулеба. Його місце в Офісі має посісти нинішній очільник Закарпатської ОВА Віктор Микита.
Віцепрем’єрка Ольга Стефанішина також може посилити свої позиції в уряді. Чинний міністр юстиції Денис Малюська вже якийсь час тому підписав заяву про відставку без дати. Поки що її в хід не пустили. Як переконують співрозмовники УП в команді Зеленського, заміну главі Мін’юсту шукати не будуть, а планують призначити Стефанішину віцепрем’єркою з євроінтеграції та міністеркою юстиції.
Поки не зрозуміла доля віцепрем’єрки з питань реінтеграції окупованих територій Ірини Верещук, яка давно втомила ОП, але якій не можуть вигадати іншу позицію.
Є ймовірність заміни міністерки соцполітики Оксани Жолнович.
Давно на Банковій обговорюють і заміну глави МЗС Дмитра Кулеби, але більшість опитаних УП співрозмовників у владі зараз сумніваються в його звільненні.
Що стосується давно вакантних посад у Кабміні, деякі з яких не заповнені вже майже рік, то станом на початок липня планується призначення повноцінними міністрами усіх т. в. о.: у Мінмолодьспорту – Матвія Бідного, в Мінагро – Тараса Висоцького, в Мінветеранів – Олександра Порхуна й у Мінкульт – Ростислава Карандєєва. Хоча останнє призначення ще під питанням і на цю посаду шукають когось ефектнішого.
“Ну, зараз план такий: якщо будуть зміни, то ми під них запланували засідання Ради 16–18 липня. Якраз керівництво країни повернеться із саміту НАТО і інших поїздок. Тоді й буде вирішено”, – пояснює один зі співрозмовників УП в команді Зеленського.
“Вони вернуться, і все може знову перегратись. У нас так завжди: коли їдуть – одна розкладка людей, коли повертаються – все міняється”, – додає інший співрозмовник з-поміж долучених до процесу.
Але й 16–18 липня питання заміни Кабміну може не вирішитись. На ці дати заплановано великий урядовий візит на чолі з прем’єром до Чехії. Відставка Шмигаля та його міністрів, коли вони будуть із візитом в іншій країні, виглядатиме, м’яко кажучи, дивно.
“Є враження, що Денис виборов собі ще якийсь час, і заміна, якщо буде, то пізніше. Президент теж розуміє, що Шмигаль має більше досвіду і ваги в системі, ніж Свириденко. І урядування з такою заміною може стати не кращим, а навпаки”, – резюмує співрозмовник УП серед членів Кабміну.
