Нікола Тесла і його космічний інтернет 1800-х років!
На думку низки дослідників, Тесла є одним із двох учених-геніїв за всю історію людства.
10 липня 1856 року в маленькому сербському селі Смілян народився Нікола Тесла — найвидатніший учений і винахідник XX століття. На думку низки дослідників, Тесла є одним із двох учених-геніїв за всю історію людства (другий — Леонардо Да Вінчі), які випередили своїми відкриттями сучасні технічні досягнення на сотні років.
Ідеї Тесли лягли в основу таких винаходів, як радіо, інтернет, телефон, торпеди, літаки, ракети, летючі тарілки, лазери, системи ППО. Він відкрив змінний струм, флуоресцентне світло, бездротову передачу енергії, побудував перший електричний годинник, турбіну, двигун на сонячній енергії, він передбачив можливість лікування хворих струмом високої частоти, появу електропечей, люмінесцентних ламп, електронного мікроскопа.
Тесла — автор понад 800 винаходів, хоча запатентував він лише 300. Ім’я Тесли стало одним із найзагадковіших в історії науки. Його ідеї були настільки неймовірні, фантастичні, що здавалося вони прийшли з далекого майбутнього.
Одна з таких — його теорія іоносфери, яка, будучи гігантським енергетичним резервуаром, одночасно містить величезний всеосяжний інформаційний ресурс. І, схоже, що Тесла став першим користувачем цього космічного інтернету
Тесла народився в сім’ї православного священника. З 1862 по 1874 роки він відвідував початкову і середню школу в Сміляні та Госпіці, а потім вищу школу в Карлових.
З 1875 до 1878 року він навчався в Передовій Технічній Школі в Граці і закінчив своє навчання в Університеті в Празі. Після його закінчення працював у телеграфній компанії в Будапешті, потім у паризькому відділенні Континентальної компанії Едісона, але 1884 року він звільнився, оскільки очікуваної премії за низку корисних нововведень йому не виплатили.
Тоді ж він придумав, як можна використовувати явище обертового магнітного поля. У 1885 році Едісон запропонував Теслі 50 000 доларів за вдосконалення електричних машин постійного струму. Тесла представив 24 варіанти рішення, але Едісон знову не виплатив премію, заявивши, що це був просто жарт, і Тесла залишив компанію.
У 1888 році він продав американському промисловцю Джорджу Вестінгхаусу 40 своїх патентів, кожен приблизно по 25 000 доларів, обладнав власну лабораторію для дослідження високих частот і магнітних полів та отримав безліч патентів, зокрема, побудував радіокеровану модель корабля. Так було закладено основу бездротової телемеханіки. У 1899 році він переїхав до Колорадо Спрінгс, який згодом став знаменитим, завдяки його експериментам.
Його спонсором став власник готелю “Волдорф-Асторія”, який виділив на дослідження 30 000 доларів. Травень 1899 року добре пам’ятають місцеві жителі. Грім від вивільнюваної енергії було чути за 15 миль. Люди, що йшли вулицями, спостерігали іскри, які скакали між їхніми ногами й землею, і електричні вогники, що вистрибували з крана, коли хто-небудь відкручував його для того, щоб напитися води.
Куля світла в межах 100 футів навколо експериментальної вежі палала. Коні отримали шокові електроудари через металеві підкови.
Перший запуск експерименту перервався через згорілий генератор на електростанції в Колорадо Спрінгс, який був джерелом струму для первинної обмотки “підсилювального передавача”. Тесла змушений був припинити експерименти.
Через кілька десятиліть цей ефект був детально досліджений і пізніше став відомий як, “Резонанс Шумана”. Це був перший в історії досвід передачі електроенергії без проводів на великі відстані.
Пристрій дозволив йому генерувати стоячі хвилі, які сферично поширювалися від передавача, а потім зі зростаючою інтенсивністю сходилися в діаметрально протилежній точці земної кулі, десь біля островів Амстердам і Сен-Поль в Індійському океані.
15 червня 1903 року, рівно опівночі за місцевим часом, жителі Нью-Йорка стали свідками виникнення рукотворних блискавок, що запалювалися над океаном і сягали довжини понад 100 миль!
Газета “Нью-Йорк Сан” написала наступного ранку:
“Ті, хто живе поблизу лабораторії Тесли на Лонг-Айленді, більше ніж зацікавлені його дослідами з бездротовим перенесенням енергії.
Минулої ночі ми були свідками дивних феноменів — багатобарвних блискавок, власноруч випущених Теслою, потім займання шарів атмосфери на різній висоті та на великій території, так що ніч моментально перетворювалася на день.
…Усе повітря на кілька хвилин було наповнене світінням, зосередженим по краях людського тіла, і всі присутні випромінювали світло-блакитне містичне полум’я. Самі собі ми здавалися примарами”.
Тесла зміг живити струмом, що витягується із Землі під час роботи гігантського вібратора, 200 електричних лампочок розжарювання, розташованих на відстані 42 кілометрів від його місця розташування.
Події, що відбулися вранці 30 червня 1908 року, коли над великою територією Центрального Сибіру в межиріччі Нижньої Тунгуски й Олени приблизно в північно-західному напрямку пролетіла гігантська куля-болід, яку згодом назвали Тунгуським метеоритом, також пов’язують із експериментами Тесли з передачі енергії на великі відстані.
Вибух кулі стався на висоті близько 5-10 кілометрів і супроводжувався землетрусом і потужною повітряною хвилею. За силою його можна порівняти з вибухом водневої бомби або з одночасним вибухом тисячі атомних бомб, аналогічних тим, якими США повністю знищили японські міста Хіросіму та Нагасакі.
Тесла в цей час ставив експерименти зі спеціальними установками, що транслюють енергію з іоносфери планети та її отримання через спеціальні приймачі заводами, фабриками й літаками.
Вчений спробував на практиці реалізувати ідею іоносфери — провідного шару у верхній атмосфері. Ще 1891 року Тесла припустив наявність космічних променів, що йдуть від Сонця. А через короткий час він зрозумів, що ця сонячна радіація повинна на великих висотах іонізувати земну атмосферу, створюючи навколо планети електропровідний шар.
Таким чином, виходило, що земна куля разом із висотним електропровідним шаром подібна до гігантського сферичного конденсатора. Ідея була проста і водночас грандіозна: навчитися відбирати цю електрику, перетворювати її й без дротів передавати в найглухіші куточки земної кулі.
Подібні експерименти, а також демонстрація чудесного електромобіля, що працює на енергії з ефіру, викликали галас навколо імені вченого. Крім того, він і сам особисто багаторазово демонстрував найнеймовірніші досліди з електрикою і часто вражав сучасників точністю своїх передбачень. Одного разу він категорично відмовився відпускати з дому своїх друзів і змусив їх залишитися.
А вранці стало відомо, що вечірній поїзд, на якому вони мали намір виїхати, зазнав аварії. Тобто, Тесла був обізнаний про катастрофу заздалегідь.
У 1912 році “Титанік” збирався в перший і останній рейс. Але ще ніхто не знав, що в останній. Ніхто, крім Ніколи Тесли, який переконав своїх спонсорів Джона Моргана і Джона Джейкоба Астора здати квитки й плисти на іншому пароплаві. Морган, який довіряв Теслі, здав квиток і залишився живим. А Астор загинув на “Титаніку”.
Але звідки Тесла міг знати про катастрофу поїзда, про загибель “Титаніка”, про роботів і комп’ютери, про міжпланетний зв’язок, про дати початку і завершення воєн? Сам Тесла вважав, що інформація йде з космосу.
“Мій мозок — тільки приймальний пристрій”, – говорив він і вважав, що кожна людина є “автомат космічних сил”, що вона органічно включена в єдину систему світобудови.
Метод Тесли — пряме бачення, бачення невидимого за допомогою уяви. І це — не домисли й не вигадки, але щось реальне, або — ідеальний план того, чому призначено стати дійсністю. Тесла зіткнувся з подібним явищем ще в дуже юному віці.
Він просто бачив різні електротехнічні схеми й пристрої — в деталях і в кольорах. Так він уперше побачив свій індукційний мотор і намалював його паличкою на піску.
Теслі привласнювали здібності ясновидця, він мав яскраво виражений дар передчуття. Винахідник стверджував, що міг начисто відключати свій мозок від зовнішнього світу. І в цьому стані на нього сходили “спалахи ентузіазму”, “внутрішнє бачення” і “напади надчутливості”.
У ці хвилини, вважав учений, свідомість його проникала в загадковий тонкий світ. Тесла вважав, що в разі домінування певних ритмів мозку в людини може відкритися можливість під’єднання до інших реальностей і отримання звідти відомостей.
Він проводив експерименти, під’єднуючи до своєї голови спеціальний апарат і пропускаючи через свій мозок хвилі, що вводять його в стан трансу.
“Я не втрачав свідомості, — повідомляв учений газеті “Нью-Йорк Таймс”, – проте незмінно через деякий час після процедури впадав у летаргічний сон”. У результаті експериментів він дійшов висновку, що глобальним синхронізатором усього живого на Землі є іоносфера.
Тесла вважав, що, впливаючи особливим чином на іоносферу Землі й змінюючи її резонансні характеристики, можна підвищити інформаційну сприйнятливість людей, розвинути в людей здатність свідомого підключення до “Розумного ядра Всесвіту”, підвищити їхню духовність і тим самим прискорити еволюцію цивілізації.
У передвоєнні роки Тесла почав працювати над секретними проєктами для військово-морського відомства США. Сюди входило і бездротове передавання енергії для ураження противника, і створення резонансної зброї, і спроби управління часом.
З 1936 по 1942 рік він був директором проєкту “Веселка” – за технологією Стелс, у рамках якого відбувся сумнозвісний Філадельфійський експеримент.
Тесла передбачав можливість людських жертв і затягував проведення експерименту, наполягаючи на перероблюванні обладнання. Однак в умовах війни на це не вистачало ні часу, ні коштів, а жертви вважалися неминучими.
Незабаром він пішов із проєкту. “Я не працюю більше для сьогодення, я працюю для майбутнього, — сказав Тесла журналістам, які зібралися в Нью-Йорку, більш ніж сім десятиліть тому. – Майбутнє належить мені!”.
