«Віра без діл мертва» (Якова 2:26)
Хлопчик років десяти, тремтячи від холоду, стояв босоніж біля вітрини взуттєвого магазину і, не відводячи погляду, дивився на теплі черевики.
До нього підійшла дама і запитала:
– Мій маленький друже, на що ти з таким інтересом дивишся за цим склом, про що думаєш?” Я прошу Бога дати мені одну пару взуття”, – відповів хлопчик.Дама взяла дитину за руку й увійшла з ним в магазин. Вона попросила продавця принести шість пар дитячих шкарпеток і запитала, чи може він принести таз з теплою водою і рушник. Клерк приніс все, що просила його зробити дама.
– Мій маленький друже, на що ти з таким інтересом дивишся за цим склом, про що думаєш?” Я прошу Бога дати мені одну пару взуття”, – відповів хлопчик.Дама взяла дитину за руку й увійшла з ним в магазин. Вона попросила продавця принести шість пар дитячих шкарпеток і запитала, чи може він принести таз з теплою водою і рушник. Клерк приніс все, що просила його зробити дама.
Вона відвела хлопчика в задню частину магазину, зняла рукавички, вимила ноги дитини й обсушила рушником.
Продавець приніс шкарпетки. Дама одягла одну пару на ніжки дитини, потім приміряла і купила йому туфлі, попросила обернути решту шкарпеток і віддала їх хлопчикові. Тоді вона погладила його по голові й сказала:
– Зараз, без сумніву, ти відчуваєш себе набагато краще.
Вона обернулася, щоб піти. У цей момент хлопчик потягнувся до її руки й, дивлячись на неї зі сльозами на очах, запитав:
– Ви дружина Божа?
«Віра без діл мертва» (Якова 2:26)
