Хто з правителів СРСР мав величезний гарем? Ви не вгадаєте!
Заведено вважати, що громадяни в СРСР відрізнялися високою мораллю, а відносини між радянськими хлопцями й дівчатами до заміжжя не виходили за рамки залицянь і боязких поцілунків.
А одружені люди вели себе скромно, не дозволяючи собі зайвого.
Але треба сказати, це стосувалося не всіх. Деякі з впливових партійних лідерів поводилися досить розпусно і навіть дозволяли собі заводити гарем, що було вкрай неприйнятно для радянських громадян.
Ким були ці власники гарему?
Лаврентій Берія
Після смерті Сталіна, коли Берія звинуватили в державній зраді, йому також пред’явили звинувачення в інших злочинах і зґвалтуванні.
Вважалося, що зґвалтованих жінок було кілька сотень. Це було правдиве чи помилкове звинувачення?
Коли в 1953 році Берію захотіли очорнити в очах радянських громадян, про нього почало ходити безліч легенд. За однією з них, Берія любив дивитися через вікно на жінок, що проходили повз.
Якщо якась була йому до душі, він давав знак чекістам і жінку насильно заводили в будівлю. Після цього нещасна жінка потрапляла до в’язниці.
Ходили навіть чутки, що в підвалі заміського будинку Лаврентія були знайдені людські останки.
Про це написав історик і журналіст Антон Антонов-Овсієнко у своїй книзі «Берія». Але відомо, що будинок був побудований на місці старого церковного подвір’я, а значить, знайдені останки не були справою рук Лаврентія Павловича.
А як щодо гарему?
Начальник служби безпеки Берії Саркісов склав список його коханок.
За одними джерелами, вона складалася з 39 імен, за іншими даними – з 75, за третіми мала понад 100 імен. В результаті Берія приписував насильство і спокушання понад семисот жінок.
Ніна Теймуразовна Гегечкорі, дружина Берії, в 90-х роках дала інтерв’ю, в якому розповіла, що її чоловік просто не встигав заводити ніяких зв’язків з жінками.
На її думку, всі ці сімсот жінок і дівчат були агентами й інформаторами, які давали Берії інформацію про тих, за ким їх ставили спостерігати.
Берія зустрічався з ними за службовим обов’язком. Коли жінок стали допитувати у справі Лаврентія Павловича, їм нічого не залишалося, як називати себе його коханками.
Вірити в цю версію чи ні – особиста справа кожного.
Георгій Александров
Доктор наук, професор, лауреат Сталінських премій 1954 року став міністром культури СРСР, але протримався на цій посаді недовго.
Через рік після того, як він вступив на посаду міністра, розгорівся великий скандал. Його учасниками стали кілька чиновників, в тому числі заступник начальника наукового відділу Володимир Кружков, член-кореспондент АН СРСР Олександр Єголін, Георгій Александров та інші.
Маючи в руках велику владу і оточений красивими молодими артистками і спраглими до слави студентками, Александров і його товариші вирішили влаштувати справжній гарем.
Через деякий час в ЦК надійшла скарга, в якій жінка повідомила, що її дочку спокусив високопоставлений чиновник.
В ході слідства було встановлено, що в одній з московських квартир розміщувався «будинок толерантності», в якому майбутні актриси, співачки, студенти і навіть старші школярки служили примхам Александрова і його посіпак.
Всі фігуранти справи втратили свої посади. Александров був засланий до Мінська, де став рядовим співробітником Інституту філософії і права.
Інші випадки
У мусульманських республіках Союзу багатоженство було заборонено у 20-х роках, але фактично воно продовжувало своє існування. Питання було більше в тому, чи зможе чоловік утримувати кількох жінок.
Першими, хто міг дозволити собі багатоженство, були голови колгоспів.
Дівчата погоджувалися бути своїми дружинами або з примусу, або з бажання жити в достатку.
Також відомі гареми в ГУЛАГу.
У жіночих районах багатьом з ув’язнених доводилося служити керівництву. Жінок з хорошою зовнішністю відразу призначили в спеціальну робочу групу. В нагороду їм дозволялося більше, ніж іншим. Вони також могли купувати одяг і їжу. До незгодних ставилися жорстко: їх навантажували роботою, поміщали в важкі побутові умови.
