Одним з головних бажань Адольфа Гітлера, засновника нацистського режиму, кривавого диктатора, який розв’язав найстрашнішу війну в історії людства, було захоплення влади над світом, щоб домінувати над арійцями й поширити на планеті нову, досконалу расу надлюдей. Щоб втілити цю ідею в життя, був розроблений проєкт Лебенсборна (в перекладі з німецької як «джерело життя»), реалізація якого спиралася на Інститут расових досліджень, що входив в організацію «Аненербе».
Як і чому нацисти запустили проєкт Лебенсборна
Пологовий будинок Лебенсборна.
Організація «Lebensborn» була заснована в 1935 році з особистої ініціативи Генріха Гіммлера. До цього часу рейхсфюрера серйозно турбувала проблема стійкого демографічного спаду в країні. Гіммлер побоювався, що продовження цієї тенденції призведе до значного ослаблення нордичної раси. Тому першою конкретною метою «Джерела життя» було сприяння підвищенню народжуваності «генетично цінного» потомства. Завдання виконувалося під виглядом гуманної місії з протидії абортам і допомоги одиноким матерям. Незаміжніх німців закликали віддати фюреру арійську дитину, всіляко підкреслюючи свою високу долю.Насправді не всі, хто потребує догляду, могли потрапити в програму. Учасниками проєкту стали тільки ті мами й діти, яких фахівці Lebensborn і лікарі СС визнали «расово якісними». Для цього жінка повинна була надати дані про свій родовід, особисту анкету, довідку про відсутність судимості, медичну карту і під присягою вказати, хто є батьком дитини. Тому не дивно, що понад 50 відсотків тих, хто звертався до «Джерела життя», отримали відмову. Після пологів було проведено расове повторне обстеження. Малюків, народжених в Лебенсборні, ретельно оглядали й «сортували». Хворому або недорозвиненому новонародженому загрожувала смерть. Дитину, яка відповідала критеріям Лебенсборна, залишали з матір’ю (при цьому вона отримувала допомогу від держави) або переводили в спеціальний притулок, а звідти в довірену сім’ю, яка підтримувала ідеологію винятковості арійської раси.«За всяку ціну», або як проводилася германізація завойованих територій і «народжувалися» нові німці
Друга світова війна вимагала посилання мільйонів молодих людей на фронт. І як би не працювали фахівці Лебенсборна, істотно збільшити чисельність населення Третього рейху одним тільки підвищенням народжуваності було неможливо. Вихід був один – поповнити свої ряди вихідцями з інших народів. Емісари Лебенсборна для відбору дітей зі схожою арійською зовнішністю (зазвичай блакитнооких блондинок) і їх «германізації» стали діяти в Польщі, а потім поширили свій досвід по всій Європі.Притулки «Джерела життя» з’явилися в Норвегії, Польщі, Голландії, Франції, Люксембурзі. А в СРСР викрадення дітей були максимально масштабними. Найчастіше пошуки «потенційних арійців» були зосереджені в північних районах Росії, а також в Брянській і Смоленській областях. Пильна увага приділялася Криму, де в майбутньому планувалося створити велике поселення лебенсборнских вихованців. Дітей страчених партизанів і підпільників, насильно відібраних у батьків і викрадених на вулицях, відправили до Німеччини. Щоб потрапити під опіку Лебенсборна, їм довелося пройти тест на «расову гідність» майже за п’ятдесятьма параметрами. В іншому випадку їх чекала сумна доля.Як склалася доля радянських дітей, які потрапили в притулки “Лебенсборн”
Життя слов’янських дітей під опікою Лебенсборна почалася зі спеціально розробленого чудового ритуалу «іменування ім’ям». Дія проходила перед портретом Гітлера, розміщеним на символічному вівтарі, обрамленому смолоскипами й прикрашеним свастикою. Офіцери СС брали хлопців на руки і давали присягу на вірність від їхнього імені. Це була своєрідна помста: зробити дітей тих, хто воює проти Німеччини, переконаними нацистами. Хлопці отримали нові імена. Іноді в співзвучності з реальними: так Ніна могла стати Вільгельміною, Зіна – Сігред. Але в більшості випадків вони були давньогерманськими, не нагадуючи тубільців, Зігфріда, Готфріда, Вільфріда, Еберхарда.Далі наймолодших поміщали в сім’ї співробітників СС, а старших – в спеціальні притулки, в яких проводилася посилена «германізація» дітей. Категорично заборонялася рідна мова, в побуті – тільки німецький. Існувала постійна індоктринація: ти німець, майбутній доблесний солдат або сумлінний трудівник. Діти легко вивчали іноземну мову і тип мислення, тому через три-чотири місяці гриби новоспечених аріїв віддавали німецьким сім’ям. У Лебенсборна був власний паспортний стіл, де були сфальсифіковані дані про походження дитини. Як правило, слов’янські діти отримували статус сиріт, батьки яких загинули за велику Німеччину і фюрера. В результаті німці навіть не підозрювали, що їх вихованцями є росіяни, українці, білоруси.Чому діти відмовилися їхати в СРСР після поразки нацистської Німеччини
Переможний марш радянських військ по всій Європі не залишав сумнівів у результаті війни. Однак ідея фіксації для вищої раси все ще плавала серед пут Третього рейху. Тому будинки Лебенсборнів не припиняли свого існування, а лише просувалися далі на захід. Після капітуляції Німеччини й поділу її на окупаційні зони велика частина притулків виявилася на території, контрольованої США. Американські військові слідчі відзначили, що величезна кількість підопічних «розплідників» Лебенсборна не виявили бажання покинути Німеччину. Одні під впливом нацистської пропаганди щиро вірили, що мають щастя бути арійцями, інші щиро прив’язувалися до прийомних батьків.Діти зовсім не пам’ятали свого минулого. Багато підлітків боялися, що їх будуть переслідувати на батьківщині за те, що вони живуть з німцями й служать їм. Практично всі архіви Лебенсборна були знищені, тому неможливо зрозуміти, скільки саме дітей було вивезено з СРСР до Німеччини.Зараз в Німеччині існує спеціальна організація для надання допомоги людям, яким вдалося дізнатися правду про своє народження і прагнути знайти біологічних родичів.
Джерело
P. S. Як все повторюється в житті. Сьогодні путін вивозить дітей до Російської Федерації з України… Дії двох фюрерів Німеччини та РФ напрочуд схожі…
