Угорщина обирає сторону зла. Знову, як у 1939 році

У четвер угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто здійснив офіційний візит до РФ, розірвавши один з фронтів дипломатичної блокади путінського режиму з боку Заходу.

Від 24 лютого Москву не відвідував жодний очільник МЗС із держав-членів ЄС.

Був лише один специфічний візит високого рівня – у квітні, після відкриття злочинів проти людяності та інших міжнародних злочинів, вчинених армією РФ на півночі Київщини, до Путіна поїхав канцлер Австрії Карл Негаммер, але його візит був узгоджений з Києвом та мав лише одну (хоч і наївну) мету – спробувати переконати агресора “одуматися”, попередивши, що інакше на нього чекає міжнародне правосуддя. Тоді не було ні рукостискань, ні спільних заяв, двосторонні питання не підіймалися, а на зустріч, як стверджують у Відні, не брали навіть перекладачів (Путін, як відомо, говорить німецькою).

Угорський візит – зовсім інший.

Це – дружня зустріч угорського міністра з особою, у діях якої є ознаки воєнних злочинів. Особи, щодо якої МКС дуже скоро може висунути звинувачення у причетності навіть до геноциду. Все це – для розв’язання двосторонніх питань в обмін на толерування чи навіть допомогу росіянам просунути їхні наративи.

Будемо говорити відверто: Сійярто цим візитом показав, що для Угорщини не існує західних цінностей, що вона чужа для європейської ціннісної цивілізації й що вона знову готова ставати на бік зла.

Знову – бо вона вже робила хибний вибір, коли стала на сторону Гітлера.

Тоді угорська влада у пошуках, як вона вважала, державної вигоди занурила Угорщину у ганьбу.

Зараз уряд Орбана робить те саме і доводить, що абсолютно втратив стратегічне бачення, бо веде Угорщину до стратегічного програшу, доповненого міжнародною ганьбою.

Про це трохи далі, а наразі – коротко про історію, бо вона важлива  для розуміння як масштабності проблем, так і того, чому це відбувається.

У 1914 році Угорщина волею долі опинилася на невдалій стороні історії. Тоді вона була частиною двоєдиного королівства Австро-Угорщини, яка почала війну проти Сербії у відповідь на вбивство спадкоємця австрійського трону Франца Фердинанда. Ці події згодом переросли у Першу світову війну, що охопила всю Європу  та вийшла за її межі.

Треба наголосити: Перша світова була страшною через те, що у ній не було явно правих і явно винуватих. Це була війна на виснаження, де сумнівними були дії усіх сторін. А Угорщина і поготів не належала до агресорів…  але саме для неї наслідки війни виявилися катастрофічними. У боях, за угорськими підрахунками, загинуло понад 500 тисяч угорських військових – дуже багато для невеликої нації.

А головне – те, що коаліція “центральних держав”, до якої належала Угорщина, зазнала тотальної військової поразки, через що була змушена підписати принизливий Тріанонський договір, за яким втратила 2/3 своїх територій. Тут треба наголосити, що не всі ці землі були етнічно та історично угорськими – частину з них раніше просто окупувала Австро-Угорщина. Але все ж, частина угорців справді опинилися відрізаними від батьківщини.

Утім наша стаття про інше.

“Травма Тріанону” та бажання переглянути його стали визначальними у політиці Угорщині.

А для цього були готові піти на союз з абсолютним злом. І це не перебільшення.

У 1939 році угорці обрали сторону зла та стали учасниками гітлерівської коаліції. Цього разу вони зробили це свідомо та самостійно – тут прикрити їхнє рішення Австрією вже не виходить.

Ба більше, попри те, що Друга світова офіційно веде відлік від 1 вересня 1939 року, її угорський фронт розпочався ще у березні-1939, коли війська Угорщини окупували новостворену Карпатську Україну. А коли заручилися підтримкою німців – спробували відібрати й інші “дотріанонівські” землі: окупували румунську Трансильванію, частину  Сербії, Чехословаччини.

І звісно ж, дії угорців не обмежилися агресією проти сусідів.

Угорські війська брали активну участь у воєнних злочинах нацистів – як спільно з німцями, так і самостійно. Вони є співучасниками Голокосту. Саме угорські вояки збирали та знищували євреїв у Будапешті та в окупованих містах. Зрештою, достатньо згадати і Корюківську трагедію – безпрецедентну за масштабами каральну операцію угорських військових, коли ті 1-2 березня 1943 року вбили 6700 мирних мешканців села Корюківка Чернігівської області…

Утім, завершилося все так, як і після Першої світової – втратами та ганьбою.

Угорщина втратила усі наново окуповані території. Зазнала повної військової поразки. Понесла величезні військові втрати, порівнювані із втратами у Першій світовій.

Але треба визнати, що рівень ганьби Угорщини не був достатнім.

Ідея провести ширшу версію Нюрнберзького трибуналу для пособників Гітлерівської Німеччини так і не була втілена. Керівник прогітлерівської Угорщини (відповідальний за численні злочини проти людяності) Міклош Горті виступив у Нюрнберзі лише як свідок, обійшовся без звинувачень, і зрештою був звільнений.

Радянський союз, який окупував Угорщину, також не був зацікавлений у просуванні історичної пам’яті про злочини угорців (бо це ж соціалістична держава, як можна!)

Як наслідок, в Угорщині в широких верствах суспільства відсутній наратив покаяння за злочини, які вони зробили. Більшість угорців про це не замислюються. Про це знають і це розуміють представники угорської інтелектуальної еліти, але широке суспільство і далі живе у парадигмі того, що Угорщина – це жертва. А уряд Орбана побудував на цьому усю свою політичну лінію аж настільки, що схоже, сам став у неї вірити.

Інакше складно пояснити пастку, у яку він себе завів.

Зараз – 2022 рік.

Вже 8 років триває нова війна в Європі, 5 місяців триває її найкривавіший етап, тепер вже ніхто не має сумніву, що за наслідками для світового порядку розпочата Росією війна стане порівнюваною із Першою та Другою світовими війнами.

Вона дуже схожа на Другу світову  тим, що є “чорно-білою”. Тут є абсолютне зло, безумовний агресор – це Росія. Те, що робить Росія, не має виправдань і обґрунтувань. Це розуміють усі світові гравці. Навіть держави, що мають залежність від Росії – як-то  Казахстан чи Вірменія – усіма силами уникають навіть натяку на підтримку Путіна або й прямо засуджують його дії. Та що там Вірменія – навіть Куба з Венесуелою та Нікарагуа не стали на сторону держави-терориста.

Про підтримку РФ наразі заявили лише ті, кому нема чого втрачати – КНДР, Сирія та самопроголошений “президент” Білорусі.

Але Угорщина вирішила, що настав час повторити помилки ХХ-го сторіччя. Тепер вона знову обирає сторону зла. І знову, як у 1939-му, робить це свідомо. Разюча стабільність вибору!

При цьому схоже, що офіційний Будапешт не усвідомлює: вони зараз поставили не просто на  Гітлера, а на Гітлера 1944 року, який вже програє; проти якого об’єднався буквально весь світ; поразка якого лишається лише питанням часу. Поставили на учорашню “супердержаву”, яка дедалі більше провалюватиметься під санкціями. Яка поступово втрачає доступ на енергетичний ринок ЄС.

Але попри усі логічні аргументи, Орбан склав у енергетичний кошик Путіна усі яйця.

Угорщина на 85% залежна від Росії у постачанні газу, на 65% у постачанні нафти, на 100% у постачанні ядерного палива і не робить ані кроку для диверсифікації. Тож якщо одного дня – зважаючи на непередбачуваність Кремлівського господаря – Росія відріже Євросоюз від постачань, Орбан просто не матиме альтернатив.

І відповідальним за це буде саме він. А також угорські громадяни, яких роками успішно дурив їхній авторитарний та антиєвропейський уряд, якому знову вдалося поглибити дно.