Що сталося з людьми, які опинилися в епіцентрі вибуху «Цар-бомби» за дві години після випробувань

Найпотужніша в історії людства смертельна зброя — «Цар-бомба», що в офіційних документах значиться як термоядерна авіаційна бомба АН602, була приведена в дію 30 жовтня 1961 року. Епіцентр вибуху знаходився на ядерному полігоні «Сухий ніс», що розкинувся на теренах північного архіпелагу Нова Земля, що сприяло мінімізації негативних наслідків для людей.

Конструктивні особливості

«Цар-бомба», що альтернативно називалася ще й «Кузькіна мать», являла собою термоядерний заряд багатоступеневого типу масою 26500 кг, довжиною 8 м, і шириною 2,1 м. Потужність вибуху цієї супербомби склала 58,6 мегатонни у тротиловому еквіваленті, хоча спочатку планувалося випробування 100-мегатонного снаряда. За розповідями академіка Андрія Сахарова, який брав участь у розробці цієї зброї, зниження сили детонації було досягнуто шляхом заміни матеріалу третього ступеня бомби, яку виготовили не з урану-238, як було заплановано, а зі свинцю.

Радянські вчені, які зуміли створити необмежену за потужністю зброю масового ураження, прийняли рішення про зменшення заряду «Цар-бомби» не через технічні проблеми, а прагнення скоротити до допустимого рівня кількість радіоактивних опадів.

І хоча цей вибух не став «найчистішим» ядерним випробуванням, оскільки перший ступінь снаряду містив урановий заряд потужністю 1,5 мегатонн, він все ж таки справив вплив на навколишнє середовище. За такої гігантської потужності вибуху цього пристрою понад 97% обсягу детонації припало на реакцію термоядерного синтезу, що практично не створює радіоактивне забруднення.

З метою зниження негативних наслідків вчені вирішили підірвати бомбу в повітрі на висоті 4000 метрів над поверхнею Нової Землі.

Щоб вдало провести цю операцію, тобто підірвати найпотужніший заряд і не забруднити природу радіоактивними речовинами, конструктори оснастили «Цар-бомбу» трьома величезними парашутами. Витяжний, гальмівний та основний купол мали сповільнити падіння, створити умови для підриву на необхідній висоті та дозволити літакам відлетіти на безпечну дистанцію.

Вибух

О 11 годині 32 хвилини, через 2 години після зльоту з аеродрому «Оленья», бомбардувальник Ту-95В із дев’ятьма членами екіпажу, у супроводі літака-лабораторії Ту-95А, підлетів до заданої точки й з висоти 10,5 км скинув Цар-бомбу.

Випробування снаряда, енергія вибуху якого у 1500 разів перевершувала сумарну потужність бомб, що зруйнували Хіросіму та Нагасакі, пройшло за планом.

На місці обумовленої цілі утворилася вогненна куля, що відштовхнулася від земної поверхні, діаметром майже 10 км, яку можна було спостерігати звідусіль з відстані 1000 км.

Від цього низького повітряного вибуху надвеликої потужності піднялася грибоподібна хмара заввишки 64 кілометри, звукова хвиля, що утворилася, досягла розташованого в 800 км від Нової Землі острова Діксон, а сейсмічна хвиля тричі обігнула планету.

Через іонізацію атмосфери в районі детонації та за сотні кілометрів від полігону 40 хвилин був відсутній радіозв’язок.

Шкода населенню

Якби в радіусі 50 км від епіцентру вибуху перебували люди, всі вони неодмінно отримали б опіки третього ступеня тяжкості. Проте постійного населення архіпелагу Нова Земля не мав. На момент, коли радянське керівництво вирішило перетворити цей північний куточок на військово-морську базу, де згодом виріс ядерний полігон, на островах налічувалося 12 поселень ненців. Але в 1957 році вони були переселені на материк, так що жителями островів стали тільки військові, науковці й технічний персонал, який забезпечував роботу бази.

Юрій Трутнєв, який брав участь у створенні «Цар-бомби», розповідав, що при випробуванні снаряда всі вчені та партійні діячі стежили за ядерним вибухом, перебуваючи у нешкідливому 50-кілометровому віддаленні від епіцентру. Надягнувши захисні окуляри, вони на власні очі бачили вибух, і в захваті не помітили, як по траві «пробігла» ударна хвиля, що збила їх з ніг. Потім були хвилі слабші за першу, яка до того ж супроводжувалася дворазовим звуком, що нагадував гуркіт грому.

Фізик теоретик Олександр Чернишов у роботі «Рекордний радянський вибух» писав, що лише через 2 години після детонації бомби дослідники прибули на місце випробування, оскільки радіоактивне забруднення близько 1 мілірентген/год практично не становило для організму людини жодної небезпеки. Надалі перебування в епіцентрі вибуху не вплинуло на їхнє здоров’я.

Льотчики-випробувачі

Найбільшу небезпеку вибух «Цар-бомби» міг завдати екіпажам двох літаків, які брали участь у цій операції.

Удосконалений літак-носій та літак-лабораторія, на борту якого знаходився кінооператор та фахівці, які робили забір повітря для подальшого аналізу, вирушаючи на завдання, знали, що їхні шанси вижити чи загинути, дорівнюють 50/50.

Для сприятливого виходу з небезпечної ситуації, льотчики, після скидання бомби, повинні були встигнути за три хвилини відлетіти на безпечну відстань. За 188 секунд поки парашути опускали «Цар-бомбу» літак-лабораторія відлетіла від епіцентру на 55 км, а літак-носій на 39 км, через що їхні екіпажі зазнали чималих випробовувань. Попри те, що майже всі вікна на повітряних суднах були прикриті спеціальними шторками, після детонації люди все одно відчули нестерпну спеку, через яку в салонах спалахнув пил, огорнувши простір запахом гару.

За даними датчиків, ударна хвиля, що мала вигляд блакитної сфери, що розширюється, наблизилася до літака-носія в 115 км від місця вибуху, після чого його здорово струснуло. В результаті літальний апарат впав на 1000 метрів, але екіпаж, що своєчасно відреагував, відновив контроль над машиною, і наступні дві хвилі мало позначилися на її роботі. Екіпаж Ту-95В, який щасливо приземлився на аеродромі, побачив, що біла фарба, нанесена на фюзеляж для відбивання світлового випромінювання, повністю обгоріла.

Тваринний світ

Забезпечивши безпеку людей, керівники робіт спеціально залишили на полях у різній відстані від місця випробувань експериментальні стада овець та кіз, щоб потім вивчити, як на різній відстані ядерна зброя впливає на живий організм. Юрій Трутнєв згадував, що після вибуху до командного пункту одна за одною стали під’їжджати машини з трупами тварин. Наскільки б сумним не виглядало це видовище, воно виправдовувалося тим, що за допомогою даних дослідів учені шукали методи захисту людей. Але якщо загиблих кіз та овець дослідники порахували, то кількість знищеної внаслідок вибуху птиці та риби ніхто точно не визначив.

Довкілля

Попри відносну «чистоту вибуху», що не призвела до катастрофічного забруднення навколишнього середовища, за 55 кілометрів від точки вибуху було пошкоджено всі будівлі: в одних просіли дахи, в інших вилетіли двері та шибки, а інші взагалі розвалилися.

Крім того, після випробування помітно змінився ландшафт Нової Землі, з поверхні якої практично повністю зникли всі височини, і вона перетворилася на плоску поверхню.