Цифрові сліди не горять: чому спроба Олексія Фазекоша підробити онлайн-засідання приречена на фіаско

Наукова фантастика десятиліттями годувала нас історіями про подорожі в часі. Герберт Уеллс винайшов свою «Машину часу» в літературі, Док Браун із Марті Макфлаєм використовували для цього модифікований DeLorean, а от у сучасній українській адвокатурі, схоже, вирішили піти значно простішим, але куди більш ризикованим шляхом. Навіщо вам плутоній чи потоковий накопичувач, якщо у вас є принтер, кулькова ручка, комп’ютер та нестримне бажання легалізувати те, чого ніколи не існувало?

Історія, яка розгортається сьогодні навколо Ради адвокатів Закарпатської області, чиї традиції права сягають глибокої давнини, але навряд чи толерували б подібне, нагадує погано зрежисований детектив із елементами магічного реалізму.

Головне питання, яке зависло в повітрі: чи зможе голова Ради Олексій Фазекош переконати суспільство, правоохоронців та колег по цеху в тому, що він володіє навичками телепортації рішень у минуле?

Зокрема, як детально зазначається у матеріалі щодо аналізу дистанційних засідань ради адвокатів, у професійних колах активно обговорюється інформація про можливе планування обґрунтування «підроблення» окремих колегіальних рішень членів ради адвокатів. Як саме? Дуже «елегантно» — через посилання на нібито проведені колись дистанційні засідання Ради, яких ніхто не бачив, не чув і в яких, судячи з усього, не брав участі.

Операція «Цап-відбувайло», або Як адміністратор ЄРАУ стає крайнім

У будь-якій сумнівній схемі рано чи пізно настає момент істини, коли хтось повинен нести відповідальність. І тут починається найцікавіше. За кулуарною інформацією, у разі інтересу з боку правоохоронних органів (а цей інтерес вже появився) і початку неминучих допитів, голова Ради О. Фазекош та секретар І. Олексик нібито планують «списати все» на свого адміністратора ЄРАУ (Єдиного реєстру адвокатів України) першого рівня.

Це класична, майже шекспірівська трагедія дрібного клерка. Уявіть собі: адміністратор, який технічно виконує вказівки керівництва, раптом стає головним лиходієм, злим генієм, який самостійно, з власної ініціативи вносив до реєстру відомості про видані свідоцтва адвокатів на підставі неіснуючих колегіальних рішень членів Ради адвокатів Закарпатської області.

Але Кримінальний кодекс України не читає казок на ніч. Він оперує сухими, але дуже болючими статтями. У діях щодо маніпуляцій з ЄРАУ без належних правових підстав (а неіснуюче рішення — це і є відсутність підстав) правоохоронці можуть вгледіти цілий букет кримінально карних діянь. Це вам і стаття 358 КК («Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів»), і стаття 366 КК («Службове підроблення»). А якщо ми говоримо про електронний реєстр, то на арену виходять високотехнологічні статті: 361 КК («Несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж») та стаття 362 КК («Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах»).

Чи розуміє адміністратор ЄРАУ, що йому готують роль камікадзе, який має взяти на себе відповідальність за керівні «імпровізації»? І головне: чи повірить хоч один слідчий у те, що рядовий адміністратор раптом вирішив погратися в “бога адвокатури”, роздаючи статуси направо і наліво без відома свого безпосереднього керівництва?

Анатомія адвокатського дива: Що насправді говорить Регламент?

Щоб зрозуміти всю абсурдність ситуації, давайте звернемося до першоджерел. Може, дійсно, закон дозволяє зібратися подумки, перекинутися парою слів у месенджері і назвати це засіданням?

Проаналізуємо офіційний Регламент ради адвокатів регіону, зокрема розділи 7, 9–13-1.

Головний, фундаментальний висновок, який розбиває вщент ілюзії про вседозволеність: так, Регламент допускає проведення дистанційного засідання ради адвокатів регіону (зокрема онлайн у режимі відеоконференції). Але він встановлює для цього сувору, забюрократизовану в хорошому сенсі цього слова, покрокову процедуру. Це не дружні посиденьки в Zoom, це офіційний юридичний процес.

Більше того, участь окремого члена ради у відеоконференції (бо він, скажімо, захворів чи у відрядженні) категорично не є тотожною проведенню всього засідання в дистанційному форматі. Це як плутати одну струну з усім симфонічним оркестром.

Чи можна провести засідання ради адвокатів через відеоконференцію?

Відповідь — так. Це прямо передбачено пунктами 13.3 та 13-1.1 Регламенту. Пункт 13.3 дає право приймати рішення на дистанційному засіданні, а пункт 13-1.1 встановлює два легальні шляхи:

1. Електронне голосування (опитування) за допомогою електронної пошти та інших верифікованих засобів комунікації.

2. Онлайн-засідання — тобто голосування в режимі реального часу через інтернет, з використанням спеціальних програм, відеоконференцзв’язку.

Отже, сам по собі формат «дистанційки» не є криміналом і не робить рішення незаконним. Диявол, як завжди, ховається в деталях — а саме в тому, чи була дотримана спеціальна процедура, яку неможливо імітувати постфактум.

Крок за кроком: як має виглядати реальне онлайн-засідання (і чому магія тут безсила)

Який порядок скликання дистанційного засідання? Згідно з пунктами 13-1.1–13-1.4 Регламенту, процедура нагадує запуск космічного шатла, де кожен рух має бути зафіксований.

  • Крок 1. Розпорядження або наказ голови ради. Ніщо не відбувається з повітря. Має бути офіційний документ (наказ), який запускає весь процес. Саме на цій підставі проводиться засідання.

  • Крок 2. Обґрунтування терміновості. Ви не можете просто так зібрати дистанційне засідання, бо вам ліньки їхати в офіс. У розпорядженні має бути чітко розписано підстави: що саме сталося такого невідкладного, через що потрібен терміновий розгляд питання?

  • Крок 3. Підготовка матеріалів. Голова (не секретар, не адміністратор) готує письмові матеріали щодо питань порядку денного та формує проєкти рішень.

  • Крок 4. Офіційне розсилання. Це один із найбільш «вбивчих» етапів для любителів фальсифікацій. Документи розсилаються всім членам ради виключно шляхом офіційної електронної пошти ради на офіційну електронну пошту члена ради. Секретар (або секретаріат за дорученням голови) натискає кнопку «Відправити». І цей цифровий слід залишається на серверах назавжди. Це означає, що дата та час  відправлення запрошення чітко фікчуєтться в розділі “Відправлені” елктронної пошти відправники і це є основним документом, який підтверджує саме направлення запрошення і має зберігатись в комп’юрері у вигляді кріншота.

  • Крок 5. Голосування. Воно відбувається у чітко визначений головою строк і виключно за наданими проєктами рішень.

Ці вимоги — це не чиїсь забаганки, вони імперативно випливають із пунктів 13-1.1–13-1.5 Регламенту. Важливий нюанс, про який часто забувають «махінатори»: пункт 13-1.2 жорстко пов’язує дистанційне засідання з необхідністю саме термінового вирішення питання діяльності ради. Якщо терміновості об’єктивно не було — вся конструкція починає хитатися.

Математика, яка не сходиться: як має відбуватися голосування?

Згідно з пунктом 13-1.5, члени ради надсилають повідомлення з результатами свого волевиявлення на електронну адресу секретаря. Відповідно до пункту 13-1.6, голосування відбувається за наданим проєктом в цілому; є лише два варіанти відповідей: «за» або «проти». Якщо ж член ради пише «я за, але маю зауваження» — Регламент невблаганний: така відповідь зараховується як голос «проти».

І найголовніше (пункт 13-1.7): рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загальної кількості членів ради, а не просто більшість із тих трьох осіб, хто спромігся відповісти на лист.

Давайте рахувати. Якщо до складу Ради адвокатів регіону Закарпатської області входить 23 члени, то для того, щоб рішення стало легітимним, потрібно залізобетонних 12 голосів «за». 12 підтверджених, зафіксованих у часі та просторі голосів. Їх не можна намалювати. Їх не можна замінити підписом голови.

Чек-лист для скептиків: Якими документами доводиться реальність?

Для перевірки законності будь-якого дистанційного засідання, якщо виникає хоч найменший сумнів, не потрібно винаходити велосипед. Достатньо вимагати простий перелік документів (відповідно до пунктів 13-1.3–13-1.7, 11.9–11.10 і 13.1–13.2 Регламенту):

1. Розпорядження (наказ) голови. (Перевіряється: чи було рішення взагалі і чи обґрунтована терміновість).

2. Порядок денний. (Що саме розглядали?).

3. Письмові матеріали та проєкт рішення. (Чи були вони готові ДО засідання, а не написані після нього?).

4. Підтвердження розсилання. (Хто, кому і що відправив на e-mail? Де логі серверів?).

5. Повідомлення про результати голосування. (Скріншоти, листи-відповіді від членів ради).

6. Протокол засідання. (Чи зафіксовано в ньому весь процес належним чином?).

7. Письмове рішення ради. (Чи відповідає воно Регламенту?).

Варто зробити одне важливе уточнення, яким часто маніпулюють. Дійсно, Регламент прямо не змушує записувати кожне онлайн-засідання на відео або вести технічний журнал підключень. Тому хитрий адвокат може сказати: «А ми не записували відео, і закон нас не зобов’язує, отже, ви не доведете, що нас там не було!».

Але це маніпуляція. Відсутність відеозапису не є доказом обману, проте наявність електронного листування, логів серверів (які зберігають провайдери і поштові сервіси) та інших електронних даних є неминучою. Якщо немає відео, але немає й жодного цифрового сліду надсилання матеріалів чи голосування — висновок напрошується сам собою.

Чи може голова одноосібно оформити рішення?

Ні. Категоричне ні. Голова — це організатор, модератор, лідер, але не абсолютний монарх. Його повноваження організувати засідання не означають права одноосібно підмінити собою волевиявлення всієї ради.

Пункт 11.7 чітко каже: вирішення питань здійснюється радою колегіально. Пункт 13.1.4 вимагає підписів голови та секретаря, але ці підписи — це лише фінальний акорд, посвідчення того факту, що колектив ухвалив рішення. Якщо колектив нічого не ухвалював, підпис голови на порожньому місці перетворює папірець не на рішення, а на речовий доказ у кримінальній справі.

Відеоконференція Шредінгера: нюанс одного члена ради

Часто плутають праведне з грішним. Згідно з пунктом 7.12, окремий член ради, який не може приїхати фізично, має право підключитися через відеоконференцію. Але пункт 7.8 вимагає безпосередньої присутності більше половини членів ради для того, щоб засідання було повноважним (кворум).

Тут треба чітко розрізняти дві кардинально різні речі:

  • Звичайне (очне) засідання з дистанційною участю одного-двох членів. Тут є велика правова колізія щодо того, чи зараховувати цього «онлайн-учасника» до кворуму, адже вимога звучить як «безпосередня присутність».

  • Повністю дистанційне засідання (за розділом 13-1). Це окремий звір. Для нього не потрібна фізична присутність взагалі, але для нього діє та сама драконівська процедура з наказами, розсилками і голосуванням через пошту або спецсистеми.

Ці формати не можна змішувати. Якщо вам кажуть, що рішення ухвалили на дистанційному засіданні, не дозволяйте підміняти поняття, розповідаючи про те, що «хтось там був у Зумі». Питайте одразу: за якою процедурою ви йшли?

Як зазначається у профільному зверненні ДО УВАГИ АДВОКАТІВ, адвокатська спільнота має бути вкрай уважною до того, які документи легітимізують їхній статус, адже наслідки можуть бути катастрофічними.

Заднє число як новий вимір: чи можна обдурити цифрові сліди у 2026 році?

І ось ми підходимо до кульмінації нашого аналітичного трилера. Чи можна «оформити заднім числом» онлайн-засідання Ради адвокатів і, найголовніше, як це перевіряється?

Сама по собі раптова поява з-під сукна папірця під гордою назвою «Рішення» або «Витяг з рішення» не доводить абсолютно нічого. У сучасному світі папір стерпить усе, але сервери — ні. Регламент НААУ (детальніше про який можна почитати у Порядку ведення ЄРАУ) дозволяє дистанційну роботу, але він не видає ліцензій на “машину часу”.

Якщо рішення фактично не ухвалювалося колегіально у зазначений час, його неможливо воскресити простим проставлянням потрібної дати у Microsoft Word.

Що і як мають перевіряти компетентні органи щодо кожного такого раптово виниклого з небуття «онлайн-засідання»? Ось 10 кіл цифрового пекла для фальсифікаторів:

1. Розпорядження (наказ) про проведення засідання. Він мусив існувати ДО засідання. Слідчий або перевіряючий дивитиметься не на папірець, а на дату його створення в комп’ютері, на метадані файлу, на журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції. Якщо наказ від “травня” був вперше створений на жорсткому диску в “жовтні” — це фіаско.

2. Підстави терміновості, порядок денний і матеріали. Які саме матеріали існували на момент голосування? Фальсифікатори часто забувають, що тексти матеріалів повинні відображати реалії того часу, а не містити інформацію, яка стала відома пізніше.

3. Докази належного повідомлення всіх членів Ради. Це найслабша ланка будь-якої підробки. За пунктом 13-1.4, секретар робить розсилку. Слідчий не буде дивитися на роздрукований скріншот із Ворду. Він вимагатиме доступу до поштового сервера. Кому, коли, з яких IP-адрес відправлялися листи? Де оригінали електронних листів (eml файли)? Де заголовки (headers) повідомлень, які неможливо підробити без злому серверів Google чи інших гігантів? Де журнали маршрутизації?

4. Реальність онлайн-підключення та участі. Яку платформу використовували? Zoom, Teams, Google Meet? Кожна з цих платформ веде свої логи підключень на серверах у США чи Європі. Вони знають, з якої IP-адреси, з якого пристрою (Mac, Windows, смартфон) і о котрій секунді підключився користувач. Немає логів — не було засідання. Жодні казки про «ми зідзвонювалися у приватному чаті» не замінять офіційної процедури.

5. Особисте волевиявлення кожного члена Ради. Як саме вони голосували? Якщо через email — знову повертаємося до логів сервера. Повідомлення від члена ради має містити його відповідь, дату і час. Якщо всі 12 членів надіслали свої голоси «за» з різницею в 3 секунди з однієї IP-адреси (яка випадково належить офісу Ради) — це не голосування, це явка з повинною.

6. Необхідна кількість голосів. Як ми вже рахували, треба більшість від загального складу (наприклад, 12 із 23). Підписи Фазекоша та Олексика не можуть замінити відсутні голоси колег. Якщо у вас є лише 8 відповідей на пошті, рішення вважається неприйнятим, навіть якщо на ньому стоять три печатки.

7. Протокол засідання. Пункт 13.2 вимагає фіксації всіх рішень у протоколі. Досліджується повний протокол, а не зручний «витяг». Коли він був створений у текстовому редакторі? Коли був роздрукований?

8. Оригінал рішення та історія його створення. Зіставляється повний текст рішення з проєктом. Якщо до ЄРАУ подали лише витяг, вимагається оригінал. Дуже часто під час створення документів заднім числом забувають про нумерацію, і рішення отримує номер, який хронологічно не вписується у загальний журнал реєстрації актів Ради.

9. Незалежна перевірка електронних доказів. Кіберполіція та експерти-криміналісти сьогодні легко відновлюють видалені файли, перевіряють цифрові підписи, аналізують метадані (EXIF-дані, історію змін документа у властивостях файлу). Якщо рішення датоване 2024 роком, а властивості файлу кажуть, що автор «User» створив його вчора ввечері — справа розкрита.

10. Зіставлення з іншими подіями. Якщо засідання нібито відбулося 1-го числа, свідоцтво видано 2-го, а в ЄРАУ дані внесли лише через півроку після «нагальної» потреби — виникає обґрунтований сумнів. Чому термінове рішення маринувалося в шухляді?

Підсумковий аналітичний висновок

Формально надрукувати текст на папері, поставити дату трирічної давнини, підписати його і навіть поставити печатку — нескладно. Це займає 15 хвилин. Але чи означає це створення реального правового акта? Звісно, ні.

За Регламентом НААУ, дистанційне засідання — це не імпровізація, а жорстко алгоритмізований процес: розпорядження → матеріали → електронна розсилка всім без винятку членам → процес голосування → протокол → фінальне рішення.

Якщо законність видачі адвокатського свідоцтва (а це, на хвилиночку, допуск людини до здійснення правосуддя, до захисту доль і життів людей) обґрунтовують посиланням на таке “дистанційне засідання”, перевірка має бути безжальною і всеосяжною. Наявність папірця з назвою «Витяг» взагалі не відповідає на головне запитання: чи було волевиявлення колегіального органу?

Ситуація з Радою адвокатів Закарпатської області (регіону, де традиції  завжди передбачали повагу до закону та порядку) виглядає як класичний краш-тест для системи адвокатського самоврядування. Чи зможе система очиститися від підозр у маніпуляціях?

Олексію Фазекошу, як “адвокату” з підробленим свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, варто розуміти одну просту істину ХХІ століття: цифрові сліди не горять. Вони не губляться при переїзді, їх не можуть з’їсти миші в архіві. Електронні сервери пам’ятають усе. І спроба прикрити відсутність реального колегіального рішення макулатурою, оформленою “заднім числом”, перетворює адміністративне порушення на цілком реальну кримінальну перспективу.

І тоді вже ніяка “машина часу” не допоможе переграти все назад. Бо в реальному житті, на відміну від кіно, за фальсифікацію історії доводиться платити не попкорном, а свободою і репутацією. А рядовий адміністратор ЄРАУ навряд чи захоче мовчки нести цей хрест наодинці.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”