«Колегіальне» самогубство: як прокурор Мирошниченко здав схему видачі адвокатських корочок.

Кажуть, що ідеальний злочин неможливо розкрити, поки хтось із його учасників не почне писати офіційні папери.

Українська правоохоронна система вкотре довела цю аксіому, перетворивши серйозну антикорупційну драму на низькопробний фарс. Головні герої цього трагікомічного спектаклю — багаторічний очільник Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош та прокурор Ужгородської окружної прокуратури Дмитро Мирошниченко.

Історія про те, як людина, що має розслідувати злочин, випадково руйнує 14-річну імперію з видачі адвокатських свідоцтв — це сюжет, вартий пера кращих сатириків. Але давайте розкладемо цей юридичний пасьянс по поличках.

Фабрика адвокатів: Як Закарпаття стало Меккою для юристів

За 14 років свого беззмінного керівництва Радою адвокатів Закарпатської області, Олексій Фазекош досяг феноменальних результатів. За цей час було «продано» (чи, як кажуть офіційно, «видано») близько 7000 свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю. Сюди з’їжджалися юристи з усієї території України: прокурори, судді, поліцейські тощо

Як це можливо, запитаєте ви, якщо закон жорстко прив’язує складання іспитів до місця фактичного проживання? О, це справжня юридична магія! Закон дійсно дозволяє кандидату з іншої області отримувати свідоцтво, якщо він доведе, що мешкає на Закарпатті. У хід йшли фіктивні довідки ВПО, намальовані договори оренди житла та «липові» довідки з місця роботи. Головне — принести пакет документів.

Але найцікавіше починається далі. За наявною інформацією, за всі ці 14 років не відбулося жодного реального засідання Ради адвокатів Закарпатської області, на яких мали б прийматися колегіальні рішення про видачу цих 7000 свідоцтв. Жодного! Вся ця колосальна бюрократична машина трималася на плечах однієї-єдиної «штатної працівниці» — такої собі громадянки Т. Ця видатна жінка роками писала (і продовжує писати) сфальсифіковані протоколи засідань Ради, яких у природі просто не існувало.

Тернистий шлях до свідоцтва, або Як це має працювати в теорії

Щоб зрозуміти масштаб цинізму, варто згадати, через які кола пекла має пройти звичайний смертний юрист, аби стати адвокатом:

1. Документи та освіта: Потрібна виключно повна вища юридична освіта (магістр/спеціаліст) та мінімум 2 роки стажу роботи в галузі права після отримання диплома. Диплом бакалавра — до побачення.

2. Іспит: Ви несете до КДКА документи, платите офіційний внесок (3 прожиткові мінімуми) і здаєте двохетапний іспит (письмовий та усний).

3. Стажування: Далі — 6 місяців стажування під крилом адвоката з 5-річним стажем. І за це треба сплатити ще 3 мінімальні заробітні плати.

4. Оцінювання та присяга: Ви пишете детальний звіт, його розглядає Рада адвокатів регіону, приймає рішення (якщо результати позитивні), і лише після урочистої присяги вам видають свідоцтво.

Закон чітко каже, що прокурори, слідчі або судді, звільнені за корупцію чи порушення присяги, не можуть стати адвокатами протягом 3 років. Але коли працює «конвеєр» громадянки Т., кому цікаві такі дрібниці?

“Колегіальне” самогубство: Як прокурор Дмитро Мирошниченко підставив Олексія Фазекоша

І тут на сцену виходить наш другий герой — прокурор Дмитро Мирошниченко. Уявіть собі ситуацію: з 2023 року поліція та прокуратура розслідують кримінальне провадження № 12023078040000715 щодо самого Олексія Фазекоша. Йому закидають ймовірне підроблення власного свідоцтва адвоката та самовільне привласнення повноважень голови Ради.

Що роблять слідчі та прокурори, які ведуть цю гучну справу? Вони… йдуть до Фазекоша отримувати посвідчення адвокатів!

Коли адвокат Вадим Хабібуллін 28 вересня 2026 року подав заяву про відвід прокурора Мирошниченка через цей кричущий конфлікт інтересів, прокурор вирішив захищатися. І зробив він це з грацією слона в посудній лавці.

У своїх письмових запереченнях слідчому судді від 30 вересня 2026 року, прокурор Мирошниченко офіційно заявив, що рішення про видачу йому свідоцтва №21/ 351 6 від 10 жовтня 2025 року було прийнято «колегіально» Радою адвокатів Закарпатської області. Більше того, він наголосив, що підпис Фазекоша на свідоцтві носить виключно «формальний характер». Про це також йдеться у заяві Вадима Хабібулліна, що сколихнула юридичну спільноту.

Цією геніальною фразою прокурор Мирошниченко власноруч відкрив скриньку Пандори.

Анатомія протоколу: Де ховається диявол і куди зникли підписи?

Стверджуючи про «колегіальність», прокурор змусив систему поставити очевидне запитання: а чи збиралася Рада взагалі?

Так, згідно з пунктами 11.10 та 13.1.4 Регламенту ради адвокатів регіону, сам протокол засідання підписують виключно Голова та Секретар. Підписи всіх присутніх членів Ради на самому протоколі не вимагаються. Здавалося б, Фазекош і Секретар поставили підписи, громадянка Т. надрукувала текст — усе законно?

Аж ніяк! Бо присутність членів Ради на засіданні має бути підтверджена відомістю (листом) реєстрації учасників. Перед кожним засіданням члени ради зобов’язані власноруч поставити свої підписи у цьому листі (або офіційно зафіксуватися через відеоконференцію, що відображається в протоколі). Цей лист реєстрації є невід’ємним додатком до матеріалів засідання і зберігається в архіві разом із рішеннями (звітами, заявами та іншим).

Отже, якщо Рада не збиралася, то ніяких справжніх листів реєстрації з підписами членів Ради не існує. Якщо їх немає — не було кворуму. Якщо не було кворуму — рішення про видачу свідоцтва прокурору Мирошниченку недійсне.

І тепер найстрашніше для Фазекоша: дякуючи довжелезному язику (точніше, ручці) прокурора, наразі планується масове звернення задля допитів шановних членів Ради адвокатів Закарпатської області. Їх будуть питати просте речі: «Ви були на цьому засіданні? Ви ставили підпис у відомості? Ви голосували за прокурора Мирошниченка чи за іншого щасливого отримувача свідоцтва адвоката?». І якщо вони скажуть «ні», картковий будиночок із 7000 свідоцтв посиплеться, ховаючи під собою всю регіональну адвокатуру.

Слідчі з посвідченнями: Абсурд кримінальних проваджень

Випадок з Мирошниченком — не виняток, а правило. Поки Фазекош офіційно фігурує у кримінальному провадженні як особа, чиї права обмежуються, правоохоронці шикуються до нього в чергу за «корочками».

Ось лише короткий список цього сюрреалізму:

Виходить замкнене коло: слідчі шукають докази того, що Фазекош — несправжній голова Ради, але при цьому беруть у нього документи, легітимність яких повністю базується на тому, що він — справжній голова. Шизофренія? Ні, українські юридичні реалії.

Епілог: Чи впаде картковий будинок “медведчуківської” адвокатури?

Попередні висновки невтішні для закарпатської адвокатської фабрики. Назріває безпрецедентна криза, пов’язана із законністю видачі величезної кількості свідоцтв.

Тепер остаточні крапки над «і» мають поставити допити членів Ради адвокатів Закарпатської області. Якщо буде доведено, що «колегіальних рішень» не існувало, підписи підроблялися громадянкою Т., а листи реєстрації відсутні — це стане тригером для глобальної чистки.

І хоча ця інформація потребує принципової перевірки навіть з боку так званої Ради адвокатів України, постає логічне питання: а чи захоче криміналізована «медведчуківська» верхівка адвокатури рубати гілку, на якій сидить?

Адже Закарпаття роками було зручним офшором для отримання адвокатських свідоцтв «потрібними людьми».

Але завдяки прокурору Мирошниченку, який так відчайдушно намагався врятувати своє свідоцтво, процес запущено. Іронія долі полягає в тому, що найбільший удар по адвокатській імперії Фазекоша завдав не принциповий слідчий і не антикорупційний активіст, а переляканий прокурор, який просто не знав, як правильно працює Регламент ради адвокатів.

Слідкуємо за розвитком подій. Попереду — великі допити і, можливо, найбільше анулювання адвокатських свідоцтв в історії України.

Джерело