Служив Гітлеру, а подякувала держава: Майстер-клас із політичного самогубства від львівських чиновників
Здавалося б, на четвертому році повномасштабної кривавої війни, коли ворог з кожної міжнародної трибуни волає про «українських нацистів» та необхідність «денацифікації», нашій державі варто було б бути максимально філігранною у питаннях історичної пам’яті. Але навіщо нам здоровий глузд, інформаційна гігієна та дипломатія, якщо є незламні львівські чиновники?
1 жовтня 2026 року у віці 99 років завершив свій земний шлях Зенон Врублевський — доброволець дивізії СС «Галичина», колишній зв’язковий УПА та відвертий колаборант. І все б минулося тихо — старість бере своє, історія розсудить, — якби голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький не вирішив перетворити цю подію на епічний привід для офіційної публічної подяки всім дивізійникам. Тим самим він блискуче продемонстрував, як однією публікацією можна вистрілити державі у ногу.
Від німецьких таборів до пошани від ОВА: Хто такий Зенон Врублевський?
Давайте зануримося у цю «бездоганну» біографію, яка так захоплює сучасних представників президентської вертикалі. У 1943 році, ще не досягнувши 17-річного віку, юнак таємно від батьків абсолютно добровільно вступає до лав дивізії Ваффен-СС. Дослідники з ніжністю називають цей період першою, «найбільш ідейно мотивованою хвилею» призову.
Після вишколу в нацистських таборах поблизу Дебіци та Нойгаммера він не просто носив красиву форму від Хуго Босс, а став особистим водієм гауптштурмфюрера СС Івана Ремболовича. Врублевський вірою і правдою служив у бойовій групі «Байєрсдорф» — спеціальному підрозділі, який німці створили у лютому 1944 року для каральних операцій і боротьби з партизанами на території Генерал-губернаторства. Блискучий старт кар’єри, за який сьогодні в Україні можна отримати сердечну вдячність від цілого голови військової адміністрації!
Потім був розгром під Бродами, полон, вивезення до табору в Пермській області, втеча назад до Львова та вимушений перехід до УПА, де він виконував функції зв’язкового у боївці «Вітер». Згодом — знову арешт у 1947 році, 25 років радянських таборів і повернення у 1960-му. Трагічна доля? Безперечно. Але чи стирає вона факт добровільної служби у військах СС?
Гута Пеняцька і «геніальне» виправдання каральних акцій
Але найцікавіший аспект цієї історії криється у подіях 28 лютого 1944 року. Тоді 4-й поліцейський полк СС взяв участь у знищенні польського села Гута Пеняцька. За даними польського Інституту національної пам’яті, там було жорстоко вбито 850 з 1000 мешканців. Це була справжня, кривава етнічна чистка.
Що ж казав наш герой у своїх інтерв’ю? Він відверто визнавав, що був під Гутою. Більше того, він цинічно виправдовував спалення села: «Ну то що ті німці мали робити? Якби я був там, я би інакше також не поступив. Як по військовій частині стріляють, що вона має робити? Тілько нищити». Справді, залізна логіка! Спалити живцем сотні мирних селян разом із будинками — це ж саме той «героїзм», за який сучасна європейська Україна має бити поклони.
Нюрнберзький трибунал скасовано у Львові?
Схоже, що пан Козицький має власний, кишеньковий міжнародний суд, юрисдикція якого стоїть значно вище за Нюрнберзький трибунал. Нагадаємо для тих, хто хронічно прогулював уроки історії: у 1946 році Нюрнберг чітко і недвозначно визнав СС (включно з її складовою — Waffen-SS) злочинною організацією.
У стенограмах зафіксовано прямо: вирок поширюється на членів Ваффен-СС без винятків.
Але для очільника Львівської ОВА міжнародне право — це просто нудний папірець. Його заява — не випадковість і не обмовка. Ще у 2021 році він демонстрував свій специфічний рівень державного мислення, коли у відповідь на критику його любові до SS від нардепа Бужанського, подарував йому збірку спогадів есесівців «Галичина». Який тонкий, інтелектуальний тролінг!
Подарунок для Кремля та плювок в обличчя Польщі
Кожна така заява українського чиновника — це свято у кабінетах ФСБ. Поки українські дипломати стирають язики, доводячи світу нашу демократичність, представник держави у Львові власноруч генерує ідеальний контент для російської пропагандистської машини. Російським ЗМІ навіть не треба вигадувати фейки — вони просто з радістю цитують офіційну сторінку українського губернатора.
Додайте сюди наші і без того складні відносини зі стратегічним союзником — Польщею, через територію якої йде левова частка західної зброї. Для поляків офіційна бравада української влади навколо добровольців СС — це не просто плювок у пам’ять їхніх вбитих громадян. Це відвертий дипломатичний саботаж.
Тож залишається одне риторичне питання. Коли держава, яка на офіційному рівні суворо засуджує нацизм, устами своїх високопосадовців одночасно співає оди добровольцям SS — нею керують безпросвітні ідіоти чи свідомі провокатори? Здоровий глузд тут мовчить, бо такі дії об’єктивно працюють не на наближення перемоги України, а на реалізацію найзаповітніших планів Путіна.
Степан Сікора
