Прокуратура чи адвокатський кіоск? Як закарпатські правоохоронці кримінальні справи на свідоцтва міняють
Закарпаття — край унікальний. Тут не лише цвітуть сакури, виготовляють найкраще вино та варять бограч. Саме тут, у стінах Закарпатської обласної прокуратури, відбуваються справжні правові дива, які змусили б Девіда Копперфілда нервово палити осторонь, а авторів Кримінального процесуального кодексу України — перевернутися в домовинах.
Уявіть собі паралельний всесвіт, де слідчий і прокурор, отримавши залізобетонні докази злочину посадовця, не просто закривають справу, а йдуть до цього ж посадовця і отримують від нього… професійні привілеї на все життя. А коли громадяни ловлять їх на гарячому і пишуть заяви до обласного керівництва, високопосадовці з великими зірками на погонах починають ховатися за канцелярськими інструкціями, ігноруючи навіть прямі накази зі столиці.
Реомендуємо прочитати:
ВАКС затвердив угоду з колишнім прокурором Закарпаття: як Роман Попович уник реального терміну
Ласкаво просимо до Ужгорода. Міста, де Закон України працює лише тоді, коли це не заважає прокурорам будувати своє особисте “адвокатське” майбутнє. Ми проаналізували матеріали останніх гучних заяв до Генерального прокурора, і ця історія гідна екранізації в жанрі кримінальної комедії. Тільки от сміятися чомусь не хочеться.
Чудеса освіти: Як стати головним адвокатом із дипломом історика
Будь-яка хороша корупційна історія починається з головного героя. У нашому випадку це громадянин Олексій Фазекош, який роками незмінно позиціонує себе як голова Ради адвокатів Закарпатської області.
Восени 2023 року небайдужі громадяни подали до правоохоронних органів заяву про злочин (провадження № 12023078040000715 від 06.10.2023). Суть проблеми виявилася настільки ж простою, наскільки й абсурдною: пан Фазекош використовує свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/575, нібито видане ще 21 грудня 2006 року.
Рекомендуємо прочитати:
Але є один малесенький, майже непомітний нюанс. У 2006 році цей видатний юрист мав дипломи бакалавра історії (2004 рік) та бакалавра міжнародних відносин (2006 рік). Першу юридичну освіту він здобув лише у 2008 році. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру» 1992 року, стати адвокатом без вищої юридичної освіти неможливо фізично. Як людина без юридичного диплома склала іспити і отримала свідоцтво? Очевидно, шляхом магії. Або, як це називається в Кримінальному кодексі, шляхом підробки документів (ч. 1 ст. 358 КК) та самовільного присвоєння владних повноважень (ч. 1 ст. 353 КК).
Додайте сюди клоновані профайли в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ), де номер свідоцтва належав зовсім іншій людині (судді Логойді І.В.), і ви отримаєте ідеальну кримінальну справу, яку можна успішно довести до вироку суду за пару місяців. Але справа потрапила до рук Ужгородської окружної прокуратури. І тут почався справжній цирк.
Майстер-клас із монетизації: Як процесуальні прокурори адвокатами ставали
Дізнавач СД Ужгородського РУП Сергій Салтиков та група процесуальних прокурорів Ужгородської окружної прокуратури (Тарас Копрушак, Дмитро Мирошниченко, Василь Попович) подивилися на ці докази і зрозуміли: саджати шановану людину не можна. З шанованою людиною треба домовлятися.
26 грудня 2025 року слідство народжує Постанову про закриття кримінального провадження. Як вони обґрунтували законність статусу Фазекоша? Елементарно! Вони послалися на рішення Мукачівського суду від 25.06.2010 року. Прокурори просто «забули» вказати у постанові, що це рішення було повністю скасоване Вищим адміністративним судом України ще 17 червня 2015 року. Використати скасоване судове рішення як офіційний доказ у кримінальному провадженні — це еталонне службове підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України).
Але навіщо прокурорам так ризикувати своєю кар’єрою? Відповідь лежить на поверхні електронної бази Національної асоціації адвокатів України. Саме в період здійснення досудового розслідування у цій справі, процесуальні прокурори, які мали б контролювати законність та відправляти фігуранта на лаву підсудних, раптом самі отримують свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від структур, пов’язаних із цим самим фігурантом!
Не вірите? Офіційні дані відкриті для всіх: https://erau.unba.org.ua/profile/96172 та https://erau.unba.org.ua/profile/97030
Це не просто збіг. Це класичний склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України — одержання неправомірної вигоди службовою особою. Вони закривають справу проти людини, яка видає їм путівку в безбідне адвокатське життя на випадок звільнення з прокуратури. Схема геніальна у своїй зухвалості.
Сліпі, глухі та з печаткою: Саботаж рішення суду
Звісно, заявники оскаржили цей юридичний треш. 02 січня 2026 року слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Голяна О.В. винесла ухвалу, якою повністю розгромила постанову дізнавача, скасувала її та зобов’язала поновити розслідування (справа № 308/2714/24).
Що робить поліція та прокуратура після рішення суду? Правильно, нічого. Понад 8 місяців вони умисно саботують ухвалу. Жодної слідчої дії, жодного допиту. Відповідно до Конституції України (ст. 129-1), судове рішення є обов’язковим до виконання. Але, схоже, Конституція діє лише до перевалу, а в Ужгороді працюють свої закони. Таке нахабне ігнорування ухвали — це закінчений злочин за ч. 2 ст. 382 КК України.
Зрозумівши, що місцеві правоохоронці остаточно перетворилися на організоване злочинне угруповання (ОЗУ)(?), шеф-редактор видання «Фенікс-Слово» Степан Сікора розпочинає масштабну юридичну битву, спрямовуючи заяви про злочин вже на самих дізнавачів та прокурорів до Закарпатської обласної прокуратури. І тут на сцену виходить “важка артилерія” регіонального нагляду.
Рекомендуємо прочитати:
Парад прокурорських відписок: Від Пацкана до Дем’янчука
Здавалося б, керівник обласної прокуратури Мирослав Пацкан, отримавши заяву про те, що його підлеглі беруть хабарі у вигляді адвокатських свідоцтв і підробляють постанови, мав би викликати внутрішню безпеку і влаштувати показові арешти. Але корпоративна солідарність у прокуратурі сильніша за здоровий глузд.
Пацкан видає геніальну відписку: відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) внесено не буде, бо у заяві нібито «недостатньо фактів». Копії дипломів без юридичної освіти, скасовані рішення судів, витяги з ЄРАУ про адвокатські свідоцтва прокурорів — це для керівника Закарпатської прокуратури “недостатньо”.
Рекоменуємо також прочитати:
Віденська кава замість правосуддя: як втеча Руслана Кравченка тягне на рекорд Гіннеса
Мабуть, достатнім фактом для нього була б лише нотаріально завірена явка з повинною від самих хабарників.
Далі естафету приймає начальник Відділу процесуального керівництва ДБР Закарпатської обласної прокуратури Іван Дем’янчук. 08 вересня 2026 року Офіс Генерального прокурора (в особі прокурора Анатолія Шайди, лист № 31/3/2-p) надсилає пряму вказівку до Закарпаття: розглянути заяву і наголошує, що «процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Закарпатської обласної прокуратури».
Рекомедуємо також прочитати:
Барон Мюнхгаузен відпочиває: як закарпатські прокурори самі себе за волосся з криміналу витягують
Тобто Київ каже Дем’янчуку: “Це ваша парафія, працюйте”. Що робить Іван Дем’янчук? 23 вересня 2026 року він надсилає заявнику листа, де радісно повідомляє, що попередньою відпискою Пацкана вже все вирішено, і взагалі матеріали давно «переслані до Територіального управління ДБР у м. Львові».
Згідно з ч. 7 ст. 214 КПК, прокурор не має права просто “переслати” папери. Він зобов’язаний спочатку внести дані до ЄРДР, і лише потім передавати справу за підслідністю. Дем’янчук, як начальник профільного відділу ДБР, чудово знає, що без витягу з ЄРДР слідчі ДБР навіть не подивляться на ці папери. Це класичний, відпрацьований роками алгоритм «зливу» справи у каналізацію міжвідомчого листування. Відкритий саботаж вказівки з Офісу Генпрокурора став для Дем’янчука нормою.
Бенефіс Максима Горковенка, або Як скасувати КПК за допомогою інструкції з діловодства
Але справжній шедевр юридичної профанації народився 30 вересня 2026 року (лист № 31-1745-24). Автором цього документа став Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури Максим Горковенко.
Коли Степан Сікора надіслав чергову, максимально жорстку скаргу, де детально розжував усі факти кругової поруки та корупції, Горковенко зрозумів, що посилатися на “відсутність фактів” вже не вийде. Тому він вирішив винайти новий жанр у юриспруденції.
Цитуємо цей епічний пасаж:
“Згідно пункту 2 розділу ІІІ Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів в органах прокуратури України… за ознакою надходження звернення громадян визнаються первинними, повторними, дублетними… Дублетні звернення розглядаються у межах строку розгляду основного звернення. З урахуванням того, що доводи у Вашому зверненні від 21.09.2026, були аналогічними… 23.09.2026 надано Вам відповідь із посиланням на попередній лист… Таким чином, наразі, не встановлено фактів, які б давали підстави для початку службового розслідування…”
Давайте перекладемо це з прокурорської мови на людську. Заступник обласного прокурора офіційно заявляє, що Заяву про вчинення тяжкого корупційного злочину (яка регламентується виключно ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України) він прирівнює до звичайного звернення громадянина про прорвану трубу.
КПК України не знає такого поняття як «дублетне повідомлення про злочин». Більше того, коли слідчий умисно не виконує рішення суду 8 місяців підряд, кожен новий день — це новий епізод триваючого злочину. Але Максим Горковенко бере відомчу «Інструкцію з діловодства» і використовує її як магічний щит, що відбиває норми Кодексу.
Підміняти закон України внутрішніми наказами, щоб відмазати своїх підлеглих від тюрми — це не просто некомпетентність. Це безпосереднє зловживання владою (ст. 364 КК) та приховування злочину (ст. 396 КК). Горковенко особисто розписався у тому, що Закарпатська обласна прокуратура вийшла з правового поля держави.
Рекомедуємо прочитати:
Лікбез для прокурорів: Чи вартує тримати в прокуратурі безграмотного працівника Катерину Ткачук?
Кругова порука, яка знищує державу: Чому Київ має втрутитися
Сьогодні ця історія вже вийшла за межі регіональних кулуарів. Системний продаж кримінальних справ за адвокатські свідоцтва став предметом розслідування на загальнонаціональному рівні. Детально архітектура цього прокурорського синдикату висвітлена у розслідуванні на платформі Фундації Антикорупції (Anticor Foundation), де відкрито піднімається питання: “Прокуратура чи адвокатське бюро? Як на Закарпатті торгують кримінальними справами”.
Те, що відбувається в Ужгороді, є яскравим маркером інституційної гангрени. Керівництво регіональної прокуратури — Пацкан, Горковенко, Дем’янчук — побудували закриту корпорацію, яка обслуговує власні інтереси. Вони відкрито плюють на рішення місцевих суддів, ігнорують прямі вказівки прокурорів Офісу Генерального прокурора і використовують канцелярські відписки як інструмент прикриття корупції.
Рекомендуємо прочитати:
Останні жорсткі заяви потерпілих до Генерального прокурора України вимагають не просто перевірки. Вони вимагають негайного внесення відомостей до ЄРДР за фактами одержання неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 КК) ужгородськими прокурорами, усунення всього керівництва Закарпатської обласної прокуратури від виконання обов’язків та створення спеціальної слідчої групи ОГП.
Бо якщо Заступник прокурора області може скасувати дію Кримінального процесуального кодексу за допомогою папірця під назвою “Інструкція про дублетні звернення”, то навіщо нам взагалі Верховна Рада, суди і закони? Закарпатська прокуратура вже давно живе за своїми власними правилами, де справедливість вимірюється не кодексами, а кількістю виданих адвокатських свідоцтв.
І якщо Генеральний прокурор не зупинить цей правовий дефолт найближчим часом, єдиним працюючим законом у країні залишиться закон прокурорської кругової поруки.
