«Ти мені свідоцтво, я тобі — закриту справу»: як на Закарпатті будують новітню правову державу
Уявіть собі класичний детектив, де строгий і непідкупний інспектор розслідує справу ватажка мафії, а у вільний від роботи час — бере у цього ж ватажка рекомендаційний лист для вступу в елітний гольф-клуб. Звучить як дешевий голлівудський сценарій або поганий анекдот? Ласкаво просимо до реалій української правоохоронної системи, а саме — до мальовничого Закарпаття станом на вересень 2026 року.
Сьогодні на нашому препарувальному столі опинився справжній шедевр юридичної літератури, документ, сформований у системі «Електронний суд» 28 вересня 2026 року, який носить назву Заява Хабибулліна про відсторонення прокурора Мірошниченка. Цей документ — не просто суха процесуальна скарга. Це епічне полотно, що розкриває всю глибину інституційної іронії, де правосуддя не просто сліпе, а ще й, здається, трохи знущається з платників податків.
Анатомія одного юридичного абсурду: Хто є хто у закарпатській грі престолів
Щоб зрозуміти всю красу ситуації, нам потрібно розставити фігури на шахівниці.
З одного боку у нас є заявники — Хабібуллін Вадим Монев’ярович та Сікора Степан Ілліч. Саме вони ініціювали процеси, які вилилися в об’єднане кримінальне провадження № 12023078040000715.
З іншого боку — головний герой розслідування, Олексій Андрійович Фазекош, який обіймає дуже поважну посаду — Голови Ради адвокатів Закарпатської області. За версією заявників, пан Фазекош — це такий собі юридичний ілюзіоніст. Степан Сікора ще у жовтні 2023 року подав заяву до поліції про те, що Фазекош користується підробленим свідоцтвом адвоката № 21/575, виданим ще 21 грудня 2006 року. У заяві стверджується абсолютно фантастична річ: на момент отримання цього свідоцтва Фазекош взагалі не мав вищої юридичної освіти, не складав жодних кваліфікаційних іспитів і, відповідно, не отримував свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю законним шляхом. Своєю чергою, Вадим Хабібуллін у січні 2025 року додав до цього букета заяву про те, що Фазекош самовільно присвоїв собі владні повноваження голови Ради адвокатів Закарпатської області.
Тобто, фабула проста: правоохоронці мають з’ясувати, чи є головний адвокат області взагалі адвокатом, чи це просто красива роль, яку він грає вже майже двадцять років.
І тут на сцену виходить третій персонаж — прокурор Ужгородської окружної прокуратури Мірошниченко Дмитро Олександрович. Саме він здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні. Здавалося б, суворий прокурорський нагляд має вивести всіх на чисту воду. Але вода виявилася настільки каламутною, що в ній можна зловити не лише рибу, а й адвокатське свідоцтво.
Коли прокурор і підозрюваний — колеги по цеху
Як детально описує файл Заява Хабибулліна про відсторонення прокурора Мірошниченка., у цій справі сталася подія, яка змушує аплодувати стоячи.
Прокурор Мірошниченко, який з 2023 року контролює розслідування щодо законності адвокатського статусу Фазекоша, раптом у 2025 році вирішує, що йому й самому не завадило б стати адвокатом. І він отримує свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/3516 від 10 жовтня 2025 року. Ця інформація гордо красується в ЄРАУ.
Але сіль ситуації не в тому, що прокурор готує собі «запасний аеродром». Справжня юридична магія криється в підписі на цьому свідоцтві. Документ, що робить прокурора Мірошниченка адвокатом, оформлений та підписаний… барабанний дріб… Олексієм Фазекошем!. Тим самим Олексієм Фазекошем, щодо якого цей самий прокурор Мірошниченко веде кримінальне провадження про використання підробленого свідоцтва адвоката та незаконне захоплення влади в Раді адвокатів.
Тільки вдумайтеся в красу цієї процесуальної конструкції:
Особа А (Фазекош) перебуває під слідством за те, що його адвокатські повноваження є фейком.
Особа Б (Мірошниченко) є прокурором, який має довести цей фейк до суду або спростувати його.
Особа Б приходить до Особи А і отримує від неї документ, який підтверджує, що Особа Б тепер теж адвокат.
Після цього Особа Б повертається в прокуратуру і продовжує “неупереджено” розслідувати діяльність Особи А.
Як влучно зазначає Хабібуллін у своїй заяві, це не абстрактне знайомство і не чутки, а конкретний, документально перевірюваний юридично значущий зв’язок між прокурором та особою, щодо якої здійснюється розслідування. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 77 КПК України, прокурор не може брати участь у справі, якщо існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Здається, якби в словнику була ілюстрація до фрази «обґрунтований сумнів», там мала б бути копія свідоцтва прокурора Мірошниченка з підписом Фазекоша.
Сліпа Феміда чи заплющені очі? Як суддя Голяна намагалася врятувати слідство
Можливо, ви подумаєте: “Ну, отримав свідоцтво і отримав, це ж не означає, що він розвалив справу!”. О, ви недооцінюєте ефективність закарпатського правосуддя.
Заява Хабибулліна про відсторонення прокурора Мірошниченка містить посилання на ще один цікавий документ — ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 січня 2026 року (суддя Голяна О.В.).
Виявляється, дізнавач умудрився закрити це кримінальне провадження ще 26 грудня 2025 року. Тобто, через два з половиною місяці після того, як прокурор Мірошниченко отримав своє блискуче адвокатське свідоцтво від підозрюваного.
Але суддя Голяна О.В. скасувала цю постанову про закриття. І зробила вона це не просто формально. Суд встановив, що постанова не містила жодної мотивованої оцінки доказів, а висновок про відсутність криміналу в діях Фазекоша був лише «узагальненим підсумковим твердженням».
Суд прямо вказав слідству, що вони, м’яко кажучи, забули проаналізувати ключові речі:
Яким чином докази виключають ознаки статті 353 КК України (самовільне присвоєння владних повноважень).
Чи мав взагалі Фазекош правові підстави здійснювати повноваження Голови Ради адвокатів.
Яке правове значення мають його документи про освіту і чи відповідали вони вимогам законодавства на момент 2006 року.
Суд повернув матеріали для продовження розслідування і прямо вказав, що треба робити. І що ж відбулося далі? За твердженням заявника Хабібулліна, після 02 січня 2026 року належного фактичного продовження розслідування забезпечено не було. Ухвала суду просто лягла під сукно. А прокурор Мірошниченко з новеньким свідоцтвом у кишені продовжив здійснювати своє «неупереджене» процесуальне керівництво.
Кругова порука чи «закарпатське ноу-хау»?
Щоб остаточно закріпити розуміння того, в якому інформаційному та правовому полі існує ця справа, Хабібуллін у своїй заяві долучає ще один штрих — публікацію від 14.09.2026 року під промовистою назвою «ЯК ПОЛІЦІЯ ТА ПРОКУРОРИ ВЛАШТУВАЛИ КРУГОВУ ПОРУКУ НАВКОЛО ОЛЕКСІЯ ФАЗЕКОША».
У цій публікації прямо називаються прізвища прокурорів Ужгородської окружної прокуратури, включаючи Мірошниченка, і вказується на абсолютну відсутність належних слідчих дій після скасування судом постанови про закриття справи.
Звісно, Хабібуллін, як досвідчений юрист, елегантно зазначає у файлі Заява Хабибулліна про відсторонення прокурора Мірошниченка, що стаття в медіа не є доказом провини. Він не просить суд вірити журналістам на слово. Він використовує цю публікацію як додатковий привід для суду витребувати первинні документи і перевірити факти. А факти говорять самі за себе: суспільство вже відкрито сміється з цієї «кругової поруки», поки процесуальні керівники вдають, що нічого не відбувається.
Процесуальний скальпель: чого вимагає Хабібуллін
Найбільш аналітична і бездоганна частина документа — це роз’яснення для суду (яке виглядає як легкий лікнеп), що таке об’єктивний критерій упередженості.
Хабібуллін прямо пише: шановний суд, вам не треба доводити, що прокурор Мірошниченко взяв хабар, діяв умисно незаконно чи що Фазекош особисто, в ручному режимі, виписував йому свідоцтво за закриття справи. Заяву про відвід не слід плутати з обвинувальним актом.
Інститут відводу існує для того, щоб зберігати довіру до правосуддя. Якщо сторонній об’єктивний спостерігач бачить, що слідчий отримує ліцензію від того, кого він розслідує за фальшиві ліцензії, у цього спостерігача виникає логічний когнітивний дисонанс. Закон каже: якщо є сумнів — приберіть сумнів, просто замініть прокурора. Це не покарання прокурора, це гарантія законності процесу.
Тому заявник у документі Заява Хабибулліна про відсторонення прокурора Мірошниченка ставить перед слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду чіткі вимоги:
Прийняти заяву про відвід прокурора Мірошниченка Д.О. до розгляду.
Витребувати та дослідити первинні документи щодо видачі цього злощасного свідоцтва № 21/3516 від 10.10.2025 (рішення органу, присягу, сам документ із підписом).
Перевірити, чи дійсно цей папірець підписав той самий Олексій Фазекош, що фігурує у справі.
З’ясувати, які ж реальні слідчі дії (чи їх імітація) проводилися після нищівної ухвали суду від 02.01.2026 року.
І, зрештою, задовольнити відвід та призначити іншого прокурора.
Окремої уваги заслуговує фінал заяви, де Хабібуллін, з огляду на українські реалії (повітряні тривоги, відключення світла та ризики для безпеки), просить розглянути скаргу без його участі, оскільки всі документи подані, позиція чітка, а суду він повністю довіряє. Це блискучий тактичний хід, який позбавляє суддів можливості відкладати розгляд справи через «неявку сторін» та затягувати процес у нескінченність.
Залишається лише спостерігати, чи вистачить Ужгородському міськрайонному суду мужності поглянути на цю процесуальну комедію об’єктивно, витребувати документи і зупинити цей сюрреалізм, де прокурори отримують кар’єрні бонуси від тих, кого вони нібито суворо переслідують за законом. А поки що Закарпаття продовжує дивувати своїм унікальним трактуванням принципу верховенства права.
СТЕПАН СІКОРА
