Призначення Віктора Кицюка суддею Печерського суду: провал судової реформи та роль ДБР
Якщо ви думали, що українська судова система здатна очиститися, то ви просто не вмієте чекати. Вчора інформаційний простір сколихнула подія, яку можна сміливо вносити у підручники з вищого пілотажу політико-правового виживання. Президент України своїм підписом здійснив справжнє диво — реанімував кар’єру людини, яка не здійснювала правосуддя понад 12 років. Так, ви все правильно зрозуміли, офіційний Указ про призначення Віктора Кицюка суддею Печерського суду м. Києва розставив усі крапки над «і» у багатостраждальній епопеї вітчизняних реформ.
Для широкого загалу, який вже міг і забути імена героїв минулих десятиліть, юрист та активіст Роман Маселко у своїй публікації розклав по поличках усю анатомію цього феєричного камбеку. Тож давайте запасемося попкорном і проаналізуємо, як система навчилася ідеально захищати своїх.
Забуті “герої”: Хто такий суддя Віктор Кицюк та до чого тут Майдан?
Сучасна молодь, можливо, не пам’ятає, але суддя Віктор Кицюк — це не просто людина в мантії. Це, без перебільшення, справжній символ. Він та його не менш відома колега Оксана Царевич є представниками елітного клубу «найвідоміших суддів Майдану».
У ті буремні часи саме їхнє специфічне бачення закону, яке в народі охрестили кривосуддям, стало тим самим спусковим гачком, що змусив суспільство вимагати тотальної перевірки суддів та старту великої судової реформи. Вони були першопрохідцями: першими отримали підозри у винесенні завідомо неправосудних рішень, і саме з них Верховна Рада з небаченим пафосом знімала суддівську недоторканність.
Здавалося б, ось він, тріумф справедливості! Їхнє покарання, або хоча б довічне відсторонення від годівниці, мало стати вітриною успіху реформ. Мовляв, дивіться, за свавілля тепер наступають наслідки. І дійсно, у 2016-2017 роках система зробила вигляд, що очищається — спочатку звільнили Царевич, а згодом і нашого героя Кицюка. Але в Україні звільнення судді — це не фінал, це лише початок захопливого квесту з поновлення.
Магія вітчизняної юриспруденції: Як скасувати покарання
Те, що відбулося далі, нагадує погано зрежисований детектив, де злочинець тікає через парадні двері, посміхаючись поліції. Спочатку в гру вступив Верховний Суд, продемонструвавши дива юридичної еквілібристики, та поновив обох служителів Феміди.
Але справжній «джекпот» випав, коли Конституційний суд визнав неконституційною саму кримінальну відповідальність за завідомо неправосудні рішення. Відчуваєте цей тонкий сарказм правосуддя? Немає статті — немає проблеми. Відповідно, кримінальні справи стрімко втратили перспективу, а згодом прокурори їх філігранно і тихо «злили».
Подейкують, і не безпідставно, що до операції з порятунку рядового Кицюка долучалися люди з дуже високих кабінетів минулого. За інформацією правозахисників, процесом кулуарно опікувався особисто Андрій Портнов. Ті, хто, як пан Маселко, особисто представляли у суді інтереси потерпілих (зокрема, Михайла Черкасенка) і подавали скарги до Вищої ради правосуддя (ВРП), чудово знають усі ці тіньові рухи. Але система виявилася сильнішою за будь-які скарги.
ВККС, ДБР та обшуки: Чому Печерський суд став територією недоторканності
Здавалося б, кримінальні справи розвалилися, але ж залишається кваліфікаційне оцінювання! Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) мала б стати тим останнім ситом, яке не пропустить [suspicious link removed].
І ВККС дійсно спробувала. Вони наївно вирішили розпочати оцінювання суддів Печерського суду. Але тут на сцену ефектно увірвалося Державне бюро розслідувань. Як тільки комісія взялася за печерських небожителів, до ВККС та окремих її членів з обшуками завітали слідчі ДБР під абсолютно надуманими приводами. Це був не просто натяк, це був удар молотком по столу. Про цей [suspicious link removed].
Сигнал вийшов кришталево чистим: Печерський суд чіпати не можна. І, знаєте, сигнал почули. Вже понад півтора року суддів цього легендарного суду ніхто не турбує дурними питаннями про доброчесність. Звісно, можна звинувачувати членів ВККС у боягузтві, але факт залишається фактом: реального захисту від силового пресингу ДБР у них немає. Як то кажуть, ДБР боятись — у члени ВККС не ходити. Ця мертва пауза виглядає не просто погано, вона пахне інституційним розкладанням.
Пенсія за наш рахунок: Який фінал очікує на сумнозвісних суддів?
Тож, що ми маємо у сухому залишку? Повернення до кривосуддя стало реальністю. Призначення судді, чиє звільнення колись продавали суспільству як головний маркер позитивних змін, перетворило саму ідею реформи на фарс. Це не обіцяє нічого хорошого ні нам, ні судовій системі, ні державі в цілому, яка продовжує імітувати рух до європейських стандартів.
Але найцікавіше попереду. Який прогноз на майбутнє? Він настільки ж цинічний, наскільки й реалістичний. І Віктор Кицюк, і Оксана Царевич, відсидівши необхідні для стажу 5 років у своїх теплих кріслах Печерського суду, з гордо піднятою головою підуть у почесну відставку.
І вишенька на торті: після цієї відставки вони будуть абсолютно легально і спокійно жити на величезне суддівське довічне утримання. А фінансувати цей бенкет правосуддя, їхню комфортну старість і розкішний відпочинок будемо ми з вами — зі своїх податків. Судова реформа вдалася. Просто не для нас.
Степан Сікора
