Скільки треба вітряків, щоб згубити ареал корінних мешканців Закарпаття – карпаторусинів, і щоб гори перетворити в пустелю?
Ми живемо в епоху дивовижних метаморфоз, де чорне без тіні сорому називають білим, а знищення багатовікових гірських екосистем упаковують у глянцеву обгортку «зеленої енергетики» та «сталого розвитку».
Поки корінні мешканці Закарпаття намагаються зберегти залишки свого історичного ареалу, у високих кабінетах розігрується трагікомедія абсурду. У цій п’єсі знаходяться ролі для всіх: для візіонерів, що читають думки через Facebook, для колишніх «регіоналів», які раптом стали головними амбасадорами європейських вітропарків, і для державних екологічних інспекцій, чия сліпота могла б стати предметом медичних досліджень.
Щоб зрозуміти масштаб катастрофи, яка розгортається на висоті понад тисячу метрів над рівнем моря, достатньо поглянути на те, чим сьогодні зайняті уми так званої «інтелектуальної еліти», яка мала б стояти на сторожі державних інтересів.
Полонина Руна: Новий будівельний майданчик для «колишніх»
Від віртуальних баталій перейдемо до цілком реальних злочинів проти природи. На полонині Руна – перлині гірського масиву Закарпаття – простопросто зараз нещадно вирубують ліс під будівництво гігантської вітроелектростанції. Ця територія, що височіє на 1400 метрів над рівнем моря, століттями була невід’ємною частиною життєвого простору карпаторусинів, ареалом, де традиційне господарювання існувало в абсолютній гармонії з унікальною природою. Тепер цю гармонію розривають гусениці важких екскаваторів.
Бізнес ексрегіонала і мовчання Держекоінспекції. Чого чекати після заяв Зеленського на Карпатському саміті? – саме таке питання ставлять сьогодні екологи. Будівництво веде фірма, яка має прямий зв’язок із колишнім народним депутатом від сумнозвісної Партії регіонів Максимом Єфімовим. У чинному скликанні парламенту він затишно влаштувався у групі «Відновлення України». Щоправда, після початку повномасштабного вторгнення політик завбачливо склав мандат, а пов’язаний із ним бізнес стрімко релокувався з Краматорська на безпечні та прибуткові західні схили.
Сьогодні інтереси цього бізнесу активно лобіюють у Верховній Раді вихідці з відверто проросійської партії ОПЗЖ – колишні колеги Єфімова по депутатській групі. Іронія долі: ті, хто роками тягнув країну в російське болото, тепер прикриваються модними європейськими наративами про «відновлювані джерела енергії», щоб безкарно шматувати Карпати. Європарламент уже відкрито розкритикував побудову вітряків на високогір’ї у своїй спеціальній резолюції. Українці, розуміючи катастрофічні наслідки, зібрали понад 26 тисяч підписів під петицією до президента Володимира Зеленського із чіткою вимогою: подати законопроєкт, здатний захистити високогір’я і заборонити будь-яке індустріальне будівництво в горах на висоті понад 1000 метрів.
Пройшло вже пів року з моменту, як петиція подолала необхідний бар’єр. Реакція? Абсолютний нуль. Відповідний законопроєкт так і не з’явився на горизонті Верховної Ради. Натомість відбувся пафосний Карпатський саміт на Франківщині за участю президента. Організатори солодко співали про посилення співпраці держав Карпатського регіону в економіці, логістиці та інфраструктурі. Але експерти з провідних громадських організацій мають обґрунтовані побоювання, що цей саміт стане просто красивою ширмою для легітимізації незаконного знищення Карпат, яке вже стартувало на полонині Руна і погрожує розповзтися на сусідні гірські хребти метастазами.
Червонокнижна флора та фауна як «перешкода» інвестиціям
Будь-який інвестор, що заходить на таку територію, зобов’язаний виконати умови висновку з оцінки впливу на довкілля (ОВД). Якщо на ділянці є червонокнижні види – проєкт має бути скоригований, а рослини й тварини збережені. Це не забаганка активістів, це закон.
Науковці, що досліджували ділянки на полонині Руна, виявили там не лише рідкісні рослини, а й надзвичайно щільну популяцію саламандри плямистої – унікального виду земноводних, який суворо охороняється як в Україні, так і на міжнародному рівні. Екологи звернулися до Міністерства економіки з наївним проханням проконтролювати дотримання закону. Міністерство блискавично відповіло… класичною чиновницькою відпискою.
Коли експерти вкотре піднялися на полонину, вони зафіксували факт вандалізму: червонокнижні рослини вже були знищені будівельною технікою. Здавалося б, ось вона – робота для Державної екологічної інспекції (Держекоінспекції). Це саме той орган, який існує на податки громадян для того, щоб зупиняти екоцид. Але інспекція цинічно відмовилася проводити перевірку. Їхня аргументація гідна пера Кафки: бачте, звернення має надходити від фізичної особи, а не від громадської організації!
Андрій Тупіков, ветеран, представник ГО «Українська природоохоронна група» та автор згаданої петиції до президента, прямо називає дії Держекоінспекції зумисним затягуванням часу. «Пояснення про те, що Держекоінспекція не реагує на звернення ГО, не витримує жодної критики. Вони регулярно проводять перевірки саме за нашими зверненнями і йдуть до суду», – зазначає він, наводячи як приклад рішення Верховного Суду наприкінці 2025 року, коли таку перевірку визнали абсолютно законною. Але коли на кону стоять інтереси колишніх «регіоналів» та сотні мільйонів інвестицій, у державних інспекторів раптово настає вибіркова бюрократична амнезія.
Міністерський пінг-понг: Хто «замовив» ліс?
Ситуація з державним управлінням у сфері довкілля в Україні взагалі нагадує театр абсурду. Понад рік в країні не існувало профільного Міністерства довкілля – його в дусі «оптимізації» злили разом із Мінагрополітики у велетенського монстра під назвою Міністерство економіки.
Взимку тодішній міністр Олексій Соболев публічно бив себе в груди, запевняючи, що Мінекономіки жорстко контролюватиме дотримання екологічних вимог на полонині Руна. 28 травня відбулася спеціальна нарада, де чиновники та представники державного підприємства «Ліси України» клятвено пообіцяли: жодних рубок на ділянках із червонокнижними видами не буде до проведення повторного спільного обстеження за участю науковців.
А далі уряд знову переформатували. Мінагрополітики відновили, віддавши йому контроль над ДП «Ліси України», а довкілля залишили в Мінекономіки, проігнорувавши крики сотень екологічних ГО про необхідність створення окремого міністерства. Скориставшись цією інституційною плутаниною і традиційним перекладанням відповідальності, обіцяне спільне обстеження просто «забули» провести.
Натомість 18-19 серпня, без жодного попередження, унікальні ділянки лісу просто вирубали. Як зазначає Петро Тєстов з громадської організації «Терен», екологів це шокувало, адже напередодні керівництво Держлісагентства підтвердило, що домовленості про мораторій діють. Службове розслідування ДП «Ліси України», результати якого надали аж через місяць, очікувано не виявило «жодних порушень».
Окремим знущанням стала позиція Закарпатської ОДА. Попри надані наукові обґрунтування від доктора біологічних наук, професора Івана Мойсієнка (автора сотень публікацій, за чиїми даними створено десятки заповідників), місцеві чиновники відмовили у створенні охоронних зон для саламандр, назвавши наукові дані «недостовірними». Ігнорування набуло таких масштабів, що Свалявське лісництво навіть втратило міжнародний сертифікат FSC (який гарантує сталість деревини для європейських ринків) через відмову проводити спільні обстеження та знищення середовищ існування рідкісних видів.
За європейські гроші проти європейських цінностей
Найбільший цинізм цієї історії полягає у джерелах її фінансування. Здавалося б, Європа, яка так пишається своїм Green Deal, мала б блокувати такі проєкти. Проте міжнародна організація CEE Bankwatch Network з’ясувала шокуючий факт: Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) надав цільове фінансування державному Ощадбанку, який, своєю чергою, відкрив кредитну лінію на 147 мільйонів гривень для компанії Friendly Wind Technologies.
Що це за компанія? Це саме той забудовник, що шматує полонину Руна. А кінцевим бенефіціарним власником Friendly Wind Technologies, за даними системи YouControl, є Максим Єфімов.
Отримуємо сюрреалістичну картину. Держава Україна, яка декларує рух до ЄС та відкриває переговорні кластери («Основи» та «Зелений порядок денний»), повністю ігнорує базовий європейський принцип do-not-significant-harm (не завдавати суттєвої шкоди екосистемам). Натомість приватний бізнес ексрегіоналів успішно освоює європейські кредитні кошти, перетворюючи гірські хребти на бетонні майданчики під вітряки. Державні контролюючі органи вмикають режим глухонімих, а політики на міжнародних самітах розповідають про «відновлення».
Петиції, саміти та сувора реальність Закарпаття
Голос громадянського суспільства звучить гучно, але чи чують його в урядовому кварталі? Понад 26 тисяч громадян, 174 українські науковці зі спеціальним зверненням, офіційна резолюція Європейського парламенту із закликом не вирубувати праліси заради вітроенергетики – все це розбивається об стіну лобізму.
Так, на рівні парламенту вдалося вилучити найодіозніші норми із законопроєктів 15122 («Про східний гірничо-збагачувальний комбінат») та 14271 («Про імплементацію законодавства ЄС у сфері ВДЕ»), які дозволяли безконтрольну забудову. Зафіксовано норму, що спрощена процедура для зеленої генерації не діє вище 1000 метрів. Але полонина Руна лежить на висоті 1400 метрів, а будівельна техніка продовжує вгризатися в гору щодня.
За словами Сергія Хари, кампейнера Greenpeace Україна, на полонині вже прокладено 12 кілометрів капітальної дороги, прорубано гігантські просіки під лінії електропередач, заливаються бетонні фундаменти. «Цінні екосистеми нищаться, а голос громадян ігнорується. Розвиток відновлюваної енергетики має відбуватися прозоро та без порушень закону», – наголошує експерт, вимагаючи негайної зупинки робіт.
У підсумку маємо гірку ілюстрацію того, як жадоба швидких грошей під гаслами зеленого переходу знищує те, що створювалося тисячоліттями. Петро Тєстов попереджає: знищимо гори вітряками і курортами – отримаємо не лише втрату біорізноманіття, але й катастрофічні паводки, зсуви ґрунтів і незворотні зміни клімату в регіоні. Гідрометцентр уже фіксує аномальні посухи. Вологоутримуюча здатність гірських лісів помножена на нуль 12-кілометровими траншеями та вирубками.
То скільки ж треба вітряків, щоб перетворити Карпати на пустелю і назавжди стерти ареал карпаторусинів? Виявляється, достатньо лише одного добре профінансованого проєкту, підкріпленого тотальною корупцією, сліпотою екоінспекції та псевдоінтелектуальним шумом «експертів», які шукають зради у фейсбучних лайках, заплющуючи очі на реальний екоцид. І через кілька років наші посадовці знову зберуться на черговий пафосний саміт, щоб героїчно обговорювати, як за донорські гроші рятувати природу, яку вони ж самі й дозволили вбити.
Станіслав Ганькович, голова ГО “Наохтема в рокаши”
Степан Сікора
