Саміт БРІКС та дипломатична гра Кремля: Чи реальні переговори про завершення війни в Україні?
Міжнародна арена знову нагадує розпечений вулкан, готовий вибухнути від найменшої іскри. Світ, здавалося б, уже звик до нескінченного потоку ультиматумів з Москви, але останні події змусили дипломатичні кола по всьому світу завмерти в неабиякій напрузі. Прямо з полів саміту БРІКС російський диктатор Володимир Путін вийшов зі зверненням щодо так званої «спеціальної військової операції». І раптом з Москви пролунала абсолютно неочікувана пропозиція — ідея нового формату діалогу.
Паралельно в інформаційному просторі зʼявилася інформація, від якої, фігурально кажучи, холоне у жилах: кулуарні домовленості, приховані погрози та спроби нав’язати світу російський сценарій. Проте Україна миттєво відповіла. Президент Володимир Зеленський виступив із жорсткою заявою, яка чітко розставила червоні лінії та просто шокувала ту частину світової громадськості, яка сподівалася на швидке примирення ціною українських територій. Перші доленосні рішення вже ухвалено, а ми маємо розібратися: що насправді ховається за раптовою «миролюбністю» Кремля?
Неочікувана пропозиція Москви та суперечливі сигнали
З останніх заяв кремлівського очільника вимальовується вкрай суперечлива, але ретельно продумана картина. Росія раптом почала демонструвати готовність говорити про переговори про завершення війни в Україні, погоджуючись на можливість нового тристороннього формату за участю США та України. Як зазначають окремі оглядачі, аналізуючи стрімкий розвиток цих подій, така зміна риторики прямо під час саміту стала несподіванкою для багатьох.
Але тут криється головний диявол у деталях: Москва говорить про діалог, проте абсолютно не демонструє готовності поступатися своїми ключовими вимогами. Саме ця прірва між публічними словами про «мир» і реальними, жорсткими умовами Кремля зараз є головною проблемою будь-якого переговорного процесу. Дипломатія не працює, коли одна сторона приходить за стіл переговорів з пістолетом, знятим із запобіжника.
Індійський вектор: Що насправді сказав Нарендра Моді Путіну?
Важливим каталізатором цих подій стала позиція глобального Півдня. Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді закликав президента Росії розпочати переговори для завершення війни. Їхня зустріч відбулася у Нью-Делі напередодні дводенного саміту БРІКС.
За офіційними повідомленнями МЗС Індії, Моді заявив Путіну прямо: “Діалог і дипломатія — правильний шлях для вирішення конфліктів”. Індія підкреслила свою готовність підтримати мирні зусилля. Цікаво, що питання війни в Україні фігурувало в порядку денному, хоча індійські дипломати обережно називали це конфліктом “у регіоні Чорного моря”.
Нью-Делі веде надскладну геополітичну гру. Підтримуючи тісні економічні зв’язки з Москвою (особливо у сфері купівлі дешевої нафти) та стратегічне партнерство із Заходом, Індія дотримується прагматичного нейтралітету. Проте терпець, схоже, уривається навіть у таких обережних гравців. Ще наприкінці серпня Моді посилив риторику, закликаючи Путіна завершити бойові дії прямо перед об’єктивами телекамер, наголошуючи, що шлях від війни до миру має бути пройдений. Путін тоді віджартувався, що Росія нібито якраз на цьому шляху.
Наскільки відвертою була їхня остання розмова — залишається загадкою. Індійські ЗМІ не публікували відео різких заяв, а радник Путіна Юрій Ушаков лише сухо підтвердив факт обговорення українського питання.
Ілюзія компромісу: Що Кремль називає «завершенням війни»
Сам російський диктатор неодноразово наголошував, що домовлятися мають виключно Київ та Москва, тоді як інші країни (США, Китай) можуть лише «допомагати». Він стверджує, що контакти продовжуються, зокрема «по лінії спецслужб». Але виникає принципове, критичне питання: що саме Путін має на увазі під завершенням війни?
За інсайдерською інформацією агентства Bloomberg, російський президент навіть не розглядає можливість компромісу. Його мета — завершити війну виключно на умовах, вигідних Москві. У Кремлі панує ілюзія (або ж свідома пропагандистська установка), що тактичні успіхи російської армії на Сході України кардинально посилюють їхню переговорну позицію.
Росія продовжує вимагати виконання заявлених ще у 2022 році “цілей СВО”. Тобто, для Путіна переговори — це не пошук балансу інтересів, а інструмент примусу України та Заходу до капітуляції і прийняття російського бачення світоустрою. Москва пов’язує мир не просто з припиненням вогню, а з кабальними умовами: закріпленням окупації територій, відмовою України від НАТО, обмеженням чисельності ЗСУ та абстрактним «усуненням першопричин конфлікту». Як зазначає агентство Reuters, головною перешкодою є саме територіальний шантаж Росії, на який Україна ніколи не погодиться.
Тристоронній формат чи димова завіса: Гра Пєскова
На тлі цього речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Росія готова до тристоронніх мирних переговорів у “найближчій перспективі”. У кулуарах саміту БРІКС, спілкуючись із пропагандистами “Известий”, він провів дивну паралель між гіпотетичними переговорами РФ-США-Україна та зустріччю лідерів РФ, США та Китаю в Пекіні.
На запитання, чи змінилися вимоги Москви, Пєсков відповів категорично: ні, вони незмінні. Кремль продовжує вимагати усунення “першопричин”, водночас цинічно запевняючи, що “не висуває попередніх умов для діалогу”. Це класична російська дипломатична шизофренія: ми готові говорити без умов, але лише після того, як ви виконаєте всі наші умови.
Згадав Пєсков і про Дональда Трампа та візит Володимира Зеленського до США, самовпевнено заявивши, що Трамп має “своє бачення і свої стосунки з Путіним”, на які Київ нібито не зможе вплинути.
Позиція України: Гарантії безпеки замість поступок
Відповідь України на ці дипломатичні маневри була швидкою і безапеляційною. Керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов чітко артикулював українську позицію: Київ та Вашингтон готові до конструктивного діалогу, а єдиною проблемою залишається недоговороздатність РФ.
Зазначається фундаментальна теза: Україна може зупинити бойові дії по лінії зіткнення лише тоді, коли Росія повністю припинить агресію, а український народ отримає залізобетонні, дієві міжнародні гарантії безпеки. Без цього будь-яке “перемир’я” стане лише оперативною паузою для Кремля перед новим, ще більш кривавим наступом.
Зима як зброя: Чому Росія відхиляє енергетичне перемир’я
Одним із найтривожніших сигналів стала заява Пєскова про те, що Росія не погодиться на так зване “енергетичне перемир’я” (взаємну відмову від ударів по енергетичній інфраструктурі), оскільки це, мовляв, “вигідно Україні”.
Це критичний маркер напередодні важкої зими. Кремль відкрито визнає, що розглядає українську енергосистему як інструмент терору та тиску. Відмова від такого перемир’я свідчить про людожерський намір Москви: поєднувати розмови про мир із ракетними ударами по трансформаторах і теплоелектростанціях.
Саме цього сценарію найбільше побоюється Київ: коли дипломатичні контакти Заходу з РФ будуть створювати ілюзію деескалації, а українські міста замерзатимуть під ударами ракет. Аналітики справедливо попереджають: якщо Вашингтон прагнутиме швидкого політичного результату (особливо в контексті виборів) більше, ніж стійкого і справедливого миру, це зіграє виключно на користь Москви.
Пастка для диктатора: Чому Путін боїться миру без перемоги
Для російського режиму сам факт переговорного процесу є вигідним, навіть якщо він триватиме роками без жодного результату. Це дозволяє продавати внутрішній та міжнародній аудиторії міф про “миролюбну Росію”, зберігати канали зв’язку із Заходом і паралельно стирати з лиця землі українські міста.
Однак, авторитетне видання The Economist розкриває іншу, приховану сторону медалі. Для Путіна реальне завершення війни без досягнення очевидних, відчутних цілей є смертельно небезпечним у політичному сенсі. Якщо він не зможе “продати” своєму суспільству результат як беззаперечну перемогу (заради якої пожертвували сотнями тисяч життів та економікою), його режим може захитатися. Страх перед власною елітою та радикалізованим суспільством змушує Путіна продовжувати цю криваву авантюру, попри колосальні втрати.
Висновки: Дипломатія чи підготовка до нової ескалації?
Синтезуючи всі ці сигнали, стає абсолютно очевидним, чому Путін може з посмішкою говорити про дипломатію на саміті БРІКС, віддаючи при цьому накази бомбити житлові квартали українських міст. Для нинішнього Кремля переговори про завершення війни в Україні — це не альтернатива війні. Це продовження війни іншими, гібридними методами.
Росія намагається виграти час, створити нестерпні умови для українців взимку, розхитати західну коаліцію та змусити Київ капітулювати. Тому сам факт гіпотетичних тристоронніх зустрічей не має жодного значення, якщо Москва не змінить свою базову парадигму. Поки російські ультиматуми щодо територій та українського суверенітету залишаються незмінними, розмови про мир з боку РФ залишатимуться лише цинічною димовою завісою, за якою ховається підготовка до нових актів агресії. І Україна, разом із союзниками, чітко дає зрозуміти: на цей дешевий блеф більше ніхто не піддасться.
Степан Сікора
