Влада із «запасним світом»: Хто і як керує Україною під час війни?
У періоди найбільших історичних випробувань критерій довіри між суспільством і владною верхівкою стає не просто питанням політичного рейтингу, а запорукою виживання усієї нації. Коли мільйони громадян щодня віддають свої останні ресурси, здоров’я та життя ради збереження суверенітету, вони розраховують на максимальну відданість і чесність тих, хто перебуває на верхівці владного олімпу. Однак гучні викриття антикорупційних органів та останні засідання у Вищому антикорупційному суді України (ВАКС) оголили глибоку й тривожну прірву між повсякденною жертовністю пересічного українця та залаштунковим життям високопосадовців. Скандал навколо колишньої першої заступниці керівника Офісу президента України Ірини Мудрої та одіозного бізнесмена, ексочільника корпорації «Укрбуд» Максима Микитася, порушив фундаментальне запитання: хто насправді має право управляти країною та в чиїх інтересах ухвалюються ключові державні рішення?
«Діамантовий комплаєнс»: Як перша заступниця голови ОПУ Ірина Мудра поєднувала «боротьбу за репарації» з мільйонами Микитася
Офіційний публічний образ, який роками вибудовувався навколо Ірини Мудрої, вражав своєю бездоганністю та професійною вагою. Згідно з офіційною біографією Ірини Мудрої, вона пройшла шлях від юридичної позиції в «Ощадбанку», де очолювала напрямки комплаєнсу та повернення проблемних активів, до посади заступниці міністра юстиції та, зрештою, заступниці керівника Офісу президента України. В її офіційній зоні відповідальності перебували стратегічні для держави напрями: реформування судової системи, міжнародне співробітництво та розробка юридичного механізму стягнення репарацій з РФ. Проти за фасадом високої державної риторики ховалася зовсім інша дійсність, яку викрила масштабна спецоперація НАБУ і САП під промовистими назвами «Форест Гамп» та «Феміда».
Під час судових засідань у ВАКС, про які йшлося у детальному розслідуванні видання Бабель, прокурори САП оприлюднили аудіозаписи негласних слідчих дій, які демонструють вражаючий масштаб тіньового збагачення та неформальних зв’язків. У прослуханих розмовах Максим Микитась відверто нагадує Мудрій про величезні суми готівки: «Ну чего ты кислая такая? Блин, я тебе оставил почти 4 млн долларов по „Укрбуду“». Окрім цього, слідством зафіксовано, що посадовиця, яка мала б бути взірцем доброчесності, щомісячно отримувала від 20 до 30 тисяч доларів незадекларованих доходів невстановленого походження. Загалом, за оцінками прокурорів, у розпорядженні колишньої високопосадовиці могли перебувати незадекларовані активи у різних формах на суму понад 250 мільйонів гривень.
Побутовий цинізм цих розмов вражає не менше, ніж самі цифри. Слідчі зафіксували, як вища посадова особа держави радилася з Микитасем щодо того, як приховати та задекларувати коштовний діамант вагою 4 карати, а пізніше бідкалася, що на роботі їй зробили зауваження через надто дорогі прикраси, які привертають «непотрібну увагу». Коли ж фігуранти зрозуміли, що перебувають під спостереженням правоохоронних органів, Мудра турбувалася насамперед про вивезення своїх коштовностей, запитуючи у Микитася:
Мудра: «Так что, мне не перевозить свои вещи?»
Микитась: «Ну конечно, перевози. Я тебя всегда жду».
Мудра: «Ну нет, я имею в виду чемодан там с украшениями всякими привозить?».
Усе це доповнюється незадекларованим елітним автопарком — автомобілем Land Rover 2023 року вартістю понад 4 мільйони гривень та коштовним Range Rover (притому, що в офіційній декларації зазначався лише безоплатно наданий Lexus), а також річними витратами у розмірі 250 тисяч доларів США на проживання та навчання доньки в Сполучених Штатах Америки.
Як зазначено в матеріалах видання Дзеркало Тижня, у суді сама Мудра намагалася перекласти відповідальність, стверджуючи, що всі ці записи були зроблені близькою людиною — Микитасем, якому вона довіряла, і заперечувала факт безпосереднього отримання 4 мільйонів доларів. Проте сам факт існування подібних тіньових відносин у найвищих коридорах влади завдає нищівного удару по довірі до державних інституцій.
Захоплення судової системи та приватно-державне рейдерство: Механіка впливу на суддів і Держприкордонслужбу
Найбільш небезпечним аспектом даного корупційного скандалу є навіть не самі статки сумнівного походження, а систематичне руйнування базових принципів верховенства права та державного управління. З матеріалів прослуховування випливає, що висока посада в Офісі президента використовувалася як важіль для ручного управління судовими рішеннями та перерозподілу бізнес-активів. Як випливає з повідомлень Української правди, зафіксовані розмови свідчать про прямолінійне втручання у правосуддя. Мудра відверто хвалилася Микитасю успішним тиском на судову колегію: «Я ему сделала полностью решение… Апелляцию плюсанули полностью. Мы поменяли практику вообще банкротную».
Ця система функціонувала на основі торгівлі посадами та протекції. У розмовах зафіксовано, як один із суддів очікував переведення до суду вищої інстанції, а Мудра пропонувала сприяти такому кар’єрному просуванню в обмін на лояльність та ухвалення «потрібних» рішень:
Мудра: «А кто тебе так (згадується суддя) дался? Подкупить, что ли?»
Микитась: «Да, есть такое, да. Вася (Астион) и Вадим (Столар) очень сильно попросили».
Мудра: «А можно так, чтобы он мне был должен, а не Васе и Вадиму?»
Микитась: «Он готов прийти к тебе и ещё раз поклониться, на колени стать ещё готов. Я же почему попросил, чтобы ты его позвала и ещё раз он поклялся тебе в верности».
Схеми ручного регулювання не обмежувалися лише судовою гілкою владою. У матеріалах розслідування фігурує й високопосадовець Офісу президента Віктор Дубовик. Парадокс і цинізм ситуації полягає в тому, що Дубовик раніше очолював Управління з протидії рейдерству при Міністерстві юстиції, а пізніше, будучи затриманим за підозрою у рейдерстві, виявився причетним до протиправних схем відчуження нерухомості. Ба більше, Мудра у розмовах запевняла свого компаньйона, що має «все схоплено» із керівництвом Державної прикордонної служби, зокрема маючи вплив на тимчасово виконуючого обов’язки голови ДПСУ Валерія Вавринюка. Таким чином, вибудовувалася замкнена тіньова система, яка могла контролювати як судові рішення, так і перетин кордону, реєстраційні дії та рух фінансових потоків.
Як підкреслюється в зведеннях інформаційного агентства УНН, ВАКС обрав запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 20 мільйонів гривень для Мудрої та 30 мільйонів гривень для Микитася. Утім, сам процес розгляду справи демонструє, наскільки глибоко корупційні мережі проникли в органи державного управління.
«Поручительство рабина», подвійні паспорти та екзистенційна відстороненість еліти
Під час судового засідання з обрання запобіжного заходу стався епізод, який надав цій справі ще ширшого суспільно-політичного та етнічного резонансу. Головний рабин Києва Йонатан Маркович з’явився до суду і заявив про готовність взяти підозрювану чиновницю на особисті поруки, мотивуючи це тим, що вона роками відвідувала релігійну громаду для молитов: «Когда нужно было молиться, когда надо было религиозные всякие вещи — она приходила и делала вместе с нами… Она не подведёт ни общину, ни меня, ни государство».
Як висвітлено у репортажі Слідство.Інфо, цей крок викликав гостре обурення у суспільстві, породивши дискусії про формування закритих елітарних угруповань, які використовують релігійні та етнічні зв’язки як щит для ухилення від відповідальності перед українським народом.
Запитання про те, кому насправді належить лояльність високих чиновників, стає ще гострішим при аналізі громадянства їхніх родин. Мати Ірини Мудрої та її старша донька мають громадянство Держави Ізраїль, а молодший син, народжений у Сполучених Штатах Америки у 2018 році, отримав американське громадянство за правом народження. Отримуючи мільйонні статки в Україні, високопосадовці заздалегідь забезпечують для своїх родин «запасні правові аеродроми» в найбільш розвинених країнах світу.
Це оголює головний деструктивний тренд сучасної української владної системи: відповідальні посади у державі обіймають особи, які не пов’язують власне майбутнє та майбутнє своїх дітей із країною, якою вони керують. Для них Україна перетворюється на територію видобутку ресурсів, фінансового збагачення та реалізації приватних інтересів, тоді як справжній життєвий центр ваги їхніх родин розташований за тисячі кілометрів на Заході чи в Ізраїлі.
Дві паралельні України: Жертовність народу проти «запасного світу» можновладців
На цю фундаментальну суперечність звернув увагу у своєму резонансному аналітичному дописі публіцист Владислав Смірнов, чиї думки були поширені у дописі спільноти Край Полісся. Автор формулює жорсткий, але надзвичайно влучний діагноз сучасному устрою української держави: в країні штучно створено дві паралельні, абсолютно нерівні реальності.
З одного боку перебуває пересічний український громадянин. Держава вимагає від нього абсолютної, беззастережної прив’язаності до рідної землі. Простий українець повинен залишатися вдома, сумлінно сплачувати податки, перебувати на військовому обліку, йти на фронт і захищати суверенітет. Він змушений терпіти обмеження, втрачати власні бізнеси, житло, майно, роки повноцінного життя, власне здоров’я, а нерідко й найцінніше — життя своїх дітей. Для простої людини немає «другої України» чи запасного паспорта.
З іншого боку існує владна верхівка. Усі важелі влади, посади, доступ до президента, бюджетні ресурси та можливість ухвалювати рішення про життя мільйонів людей перебувають в Україні. Проте родини, паспорти, капітали, приватна нерухомість і запасні системи правового захисту можновладців уже давно виведені за межі українського кордону. Влада ухвалює фатальні рішення щодо життя громадян, але сама вона потенційно не зобов’язана проживати наслідки власних дій до кінця. Наслідки їхніх хаотичних реформ, корупційних правочинів, кадрових помилок і політичних авантюр переживатимуть звичайні українці.
Як слушно підкреслює Владислав Смірнов, людина, яка точно знає, що її діти житимуть, навчатимуться та працюватимуть у цій країні, будуватиме школу зовсім по-іншому. Людина, яка планує лікуватися в місцевих лікарнях і старіти на рідній землі, зводитиме медицину та соціальну систему з абсолютно іншим рівнем відповідальності. Людина, яка свідома того, що іншої Батьківщини для її родини немає, буде вкрай обережно експериментувати з країною. Саме тому аргумент про те, що «яка різниця, яке громадянство у дітей чи родичів чиновника», є не просто хибним, а нищівним для державності. Україна повинна бути для можновладців не тимчасовим місцем роботи чи збагачення, а місцем спільної долі — їхньої власної, їхніх дітей та їхнього майбутнього.
Висновки та виклики для українського суспільства: Шлях до відновлення справедливості
Справа Ірини Мудрої — це не поодинокий приклад індивідуальної жадібності чи прикрої кадрової помилки. Це симптоматичний прояв системної хвороби державного апарату, коли країна опиняється під управлінням касти осіб, відірваних від власного народу екзистенційно, фінансово та ментально. Коли національний гімн закликає віддати «душу й тіло» за свободу рідної землі, суспільство має повне право запитати: чи не вимагається ця жертовність лише для того, щоб забезпечити безтурботне та розкішне життя для елітарних угруповань із чемоданами діамантів і закордонними паспортами?
Для подолання цієї кризи українське суспільство та інституції громадянського суспільства мають поставити жорсткі вимоги до владної вертикалі:
1. Законодавче обмеження конфлікту лояльностей: Заборона обіймати вищі державні посади особам, чиї близькі родичі мають громадянство інших держав або володіють значними незадекларованими активами за кордоном.
2. Невідворотність покарання та реальний антикорупційний контроль: Забезпечення повної незалежності НАБУ, САП та ВАКС без можливості телефонного права чи «торгівлі» запобіжними заходами.
3. Прозорість та доброчесність: Повний і безкомпромісний моніторинг способу життя всіх чиновників, які відповідають за судову систему, правоохоронні органи та оборонний сектор.
Україна зможе вистояти та збудувати успішне майбутнє лише тоді, коли між тими, хто ухвалює рішення, і тими, хто тримає на своїх плечах державу, існуватиме єдина, нерозривна доля та спільна відповідальність за майбутнє рідної землі.
