“Анатомія” епохи Віктора Ющенка: відверті зізнання Віктора Балоги про лаштунки політики 2006–2009 років (відео)
Епоха великих надій, будні реалії та анатомія політичного зламу
Період президентської каденції Віктора Ющенка в історії незалежної України посідає виняткове, драматичне й водночас глибоко повчальне місце. Це був час небувалого романтизму Помаранчевої революції, величезних надій суспільства на кардинальні європейські реформи, демократичний прорив та формування справжньої суверенної держави. Проте на зміну романтичному шлейфу швидко прийшли суворі будні реалії: гучні скандали, виснажливі внутрішні війни у владній команді та глибоке суспільне розчарування.
Нове, надзвичайно відверте світло на кулуарні механізми того часу пролила сенсаційна розмова, що відбулася між відомим журналістом Володимиром Куренним та безпосереднім учасником тих історичних подій. Дивіться повне інтерв’ю з Віктором Балогою для видання РБК-Україна, яке вийшло як один із центральних випусків у межах масштабного проєкту «Україна: 35 років незалежності» на сайті РБК-Україна. Гостем студії став Віктор Балога — легендарна постать української політики, колишній глава Секретаріату Президента Ющенка (2006–2009 роки), міністр з надзвичайних ситуацій у кількох урядах та народний депутат багатьох скликань.
Віктор Балога увійшов у систему державної влади як антикризовий менеджер, який очолив Банкову у найкритичніший момент — коли інститут президентства опинився під загрозою повного демонтажу. У цьому розлогому матеріалі ми проводимо детальний критико-аналітичний аналіз ключових одкровень Балоги, розбираючи кожен аспект політики, економіки, безпеки та церковного життя епохи Ющенка.
Першопричина командного розколу: Як виборча коаліція 2004 року заклала міну під владу
Відповідаючи на фундаментальне питання про те, де й коли «щось пішло не так» у президентській команді, Віктор Балога вказує на початкову стратегічну помилку Віктора Ющенка під час формування виборчого блоку 2004 року. Замість створення цілісної, ідеологічно монолітної команди, Ющенко вирішив об’єднати довкола себе весь політичний спектр — від крайнього лівого до крайнього правого.
У результаті на трибуні Помаранчевого Майдану поруч опинилися діячі, які в нормальному цивілізованому світі ніколи б не увійшли до єдиного союзу: Олександр Мороз, Анатолій Кінах, правий національно-демократичний фланг, а також Юлія Тимошенко та Петро Порошенко. Як зазначає Балога, цей яскравий «іконостас» об’єднався не довкола спільної стратегії розвитку країни, а через конкретні посадові й бізнесові інтереси. Суспільство чекало першою особою саме Ющенка, але після перемоги виникла необхідність роздавати посади усім учасникам різношерстої коаліції: одному — крісло прем’єр-міністра, іншому — посаду спікера.
«Якби Президент Ющенко починав з початку виборчу кампанію, він мав би взяти в команду тільки Порошенка, як головного партнера, і Тимошенко. А все інше — це був учорашній день, на них суспільство не чекало».
Балога наголошує, що Ющенко міг виграти вибори 2004 року і без залучення сторонніх політичних сил та популістських фігур. Втім, обравши ширшу коаліцію, він розмив власну особисту відповідальність. Виникла критична ситуація: коаліція «Наша Україна» виграла вибори, але посада Прем’єр-міністра була віддана Юлії Тимошенко, чия фракція не входила до первинного коаліційного ядра. Це стало першою системною помилкою, яка заклала конфлікт на взаємознищення.
Конфлікт між Ющенком і Тимошенко мав не лише особистісний характер, а й виразний світоглядний та ідеологічний вимір:
Стратегічний правоцентризм Ющенка: Віктор Ющенко мислив стратегічно, фокусуючись на гуманітарній сфері, мові, історії, національній пам’яті та лібералізації економіки. Він прагнув сформувати національну ідентичність і закласти довгостроковий фундамент держави.
Лівий популізм Тимошенко: Юлія Тимошенко орієнтувалася на лівопопулістський електорат, вимагаючи миттєвих соціальних рішень і перерозподілу ресурсів. Для неї прем’єрська посада була лише трампліном для здобуття абсолютної влади на майбутніх президентських виборах 2010 року.
Ба більше, у прагненні утримати владу Тимошенко була готова піти на створення так званої «Широкої коаліції» (ПРуТ) із Віктором Януковичем і Партією регіонів. Метою цього союзу було внесення змін до Конституції України за чеською чи польською моделлю, де повноваження Президента зводилися б до представницьких функцій, а вся виконавча влада переходила до уряду й парламенту. Проте амбіції окремих гравців завадили реалізації цього компромісу.
Таємні доповіді про загрозу з боку Росії: Як Банкова прогледіла, що війна насувається
Один із найважливіших і найтривожніших блоків інтерв’ю стосується аналізу зовнішньополітичної загрози з боку Російської Федерації. Як розкриває Балога, Віктор Ющенко особисто доручив йому вести закритий російський напрямок. У межах цього доручення глава Секретаріату проводив прямі переговори з керівництвом РФ, зокрема з Володимиром Путіним (який на той час обіймав посаду прем’єр-міністра).
За результатами однієї з таких поїздок до Москви Балога підготував і передав Президенту України закриту аналітичну доповідь під грифом «Таємно». Висновок цього документа був прямим, чітким і безкомпромісним: Кремль не має наміру зупинятися у своїх загарбницьких амбіціях, а російське бачення «співіснування» з Україною є абсолютно несумісним із збереженням української суверенності та суб’єктності.
На жаль, на Банковій до цього застереження поставилися легковажно та недоцільно спрощено. Хронологія тих років беззаперечно підтверджує, що тривожні сигнали з Москви лунали відкритим текстом:
Квітень 2008 року (Самміт НАТО в Бухаресті): Під час закритої зустрічі з президентом США Джорджем Бушем-молодшим Володимир Путін відверто заявив, що Україна — це «навіть не держава», а більшість її територій нібито були «подаровані» Росією. Путін прямо натякнув на можливість відторгнення Криму та східних областей у разі руху Києва до альянсу.
Серпень 2008 року (Вторгнення в Грузію): Усього через чотири місяці російські війська вдерлися на територію суверенної Грузії. Балога окремо підкреслює: лише сміливий особистий приліт Віктора Ющенка, Леха Качинського та президентів країн Балтії до Тбілісі, які фізично перебували на площі під загрозою штурму, не дав Москві дотиснути режим Міхеіла Саакашвілі.
«Задякуючи президенту Ющенку, Міша Саакашвілі залишився президентом Грузії».
Втрачений план для Криму 2006 року: Стратегія, яку визнали занадто радикальною
Аналогічна закрита аналітика стосувалася й ситуації в Автономній Республіці Крим. За дорученням Ющенка Балога створив секретну робочу групу з півтори тисячі фахівців, яка провела глибоке дослідження «температури» на півострові. Результати виявилися невтішними: проросійські настрої, агентурне проникнення та інформаційний вплив РФ перебували на критичному рівні.
Ще у 2006 році група Балоги розробила масштабний комплексний план кардинального посилення української присутності в Криму, який передбачав:
Демографічний маневр: Переселення на півострів із материкової частини України від 1,5 до 2 мільйонів громадян для зміни демографічного й світоглядного балансу.
Економічне стимулювання: Створення вільної економічної зони у північній частині Криму.
Західний капітал: Залучення масштабних західних інвестицій у виробництво, інфраструктуру, житлову й соціальну сферу для створення сотень тисяч нових робочих місць.
Проте Віктор Ющенко визнав цей план занадто масштабним і сприйняв його несерйозно. Висновок ексглави Секретаріату лунає як суворий вирок усій тогочасній політичній еліті: загрози були чітко описані, детально задокументовані заздалегідь, і повномасштабної війни можна було б уникнути, якби державна машина адекватно оцінювала те, що читалося в діях Москви відкритим текстом.
Протистояння з Януковичем та «нічна рада»: Нічний розпуск парламенту 2007 року
Коли у вересні 2006 року Віктор Балога перейшов із посади міністра надзвичайних ситуацій на Банкову, він побачив повний деструктив державної керованості. Прем’єр-міністр Віктор Янукович, отримавши повноваження після виборів 2006 року, з першого дня розпочав планомірний демонтаж інституту президентства. До Секретаріату в день надходило лише два папірці — звіт Гідрометцентру та статистика Держстату; МВС не передавало навіть кримінальних зведень.
Навесні 2007 року уряд Януковича та парламентська більшість на чолі з Олександром Морозом готували нічний сценарій імпічменту та остаточного позбавлення Ющенка повноважень. Балога, за юридичної підтримки Івана Плюща та Володимира Шаповала, розробив таємну антикризову операцію:
«Янукович і Мороз до четвертої години дня працювали з Ющенком, клялися у співпраці, а на восьму вечора збирали парламент для вирішального удару. Президент цього не розумів і збирався їхати додому. Коли я сказав йому, що сьогодні буде імпічмент, він почав дзвонити рідні. Я сказав: «Рідня тобі не допоможе». Прийшов Іван Степанович Плющ, дав Указ і текст звернення й сказав розпускати цю рада».
Завдяки тому, що ПТС і телеканали були таємно зібрані на Банковій ще з шостої вечора, о сьомій годині Віктор Ющенко вийшов у прямий ефір із підписаним Указом про розпуск Верховної Ради. Це стало потужним превентивним ударом, який зламав сценарій парламентського перевороту, повернув Ющенку політичну ініціативу та вивів його на позиції сильного національного лідера, що у підсумку призвело до позачергових виборів 2007 року.
«Золота доба» української економіки: Лібералізм, ринок та відсутність кланових війн
Попри гострі політичні протистояння, в економічному плані каденція Віктора Ющенка виявилася найуспішнішим періодом у новітній історії України. Як підтверджують статистичні дані, саме у 2005–2008 роках спостерігалися найвищі показники зростання ВВП, реальних доходів населення та купівельної спроможності.
Ключовими факторами цього економічного дива були:
Безпрецедентний економічний лібералізм: Президент Ющенко випромінював свободу, яка стимулювала підприємницьку ініціативу. В країні не було віджимання бізнесу, рейдерства та силового тиску.
Наведення ладу на митниці: Завдяки жорсткому політичному рішенню та координації з СБУ й прокуратурою вдалося закрити корупційні дірки. Щороку держбюджет отримував на 5–7 мільярдів гривень більше від запланованого.
Доступне кредитування: Наплив іноземного капіталу в банківський сектор дозволив громадянам масово отримувати доступні кредити на житло, авто та споживчі товари.
Цивілізований діалог із великим капіталом: Ющенко керувався принципом: «Не можеш допомогти — не заважай». Балога наводить приклад, як швидко й без правового свавілля було знято штучне напруження довкола Ріната Ахметова, що дозволило зберегти внутрішньоекономічну стабільність.
Втрачений шанс на Автокефалію 2008 року: Фатальна помилка у розмові з Патріархом Варфоломієм
Найбільш сенсаційним і драматичним відкриттям інтерв’ю є історія про те, як Україна могла отримати церковну Автокефалію та власний Патріархат ще у літку 2008 року — за десять років до офіційного вручення Томосу.
Протягом пів року Віктор Балога проводив надскладну, глибоко конфеденційну роботу у Стамбулі, регулярно зустрічаючись із Вселенським Патріархом Варфоломієм. У результаті тривалих багатогодинних перемовин за участю єрархів був вироблений ідеальний компромісний план створення канонічної об’єднаної церкви:
Вселенський Патріархат створює в Україні Патріархат.
Очільником об’єднаної церкви на першому етапі стає Митрополит Володимир (Сабодан), який мав незаперечний канонічний авторитет у світовому православ’ї.
Патріарх Філарет погоджується обійняти посаду заступника/помічника, поступаючись особистими амбіціями заради вищої мети (очільник УАПЦ Мефодій також погодився бути простим монахом).
Усі єрархи українських православних конфесій одностайно підписали ці документи. Передавши їх Вселенському Синоду, Балога отримав підтвердження: Патріарх Варфоломій особисто летить до Києва.
У липні 2008 року візит Варфоломія до Києва проходив на найвищому державному рівні, рівнозначному візиту Папи Римського. Сотні тисяч людей вітали Патріарха на вулицях. Проте під час підсумкової робочої вечері в Маріїнському палаці сталася трагічна розрядка.
Патріарх Варфоломій у піднесеному настрої подякував за прийом і запевнив: «Пане Президенте, через 2–3 місяці ви отримаєте Патріархат». У відповідь Віктор Ющенко емоційно мовив: «Ваша Всесвятосте, ви такий добрий, але в мене прохання поставити патріархом Філарета».
Ця вимога розлютила Варфоломія. Він сприйняв це як грубе нехтування канонами та диктат світської влади. Гнів Вселенського Патріарха був нищівним — він стукнув кулаком по столу і вигукнув російською мовою:
«Ви займайтесь своїми обов’язками. Духовність — це моя кафедра, ви туди не лізьте!»
Балога згадує, що в аеропорту перед вильотом Вселенський Патріарх плакав від розпачу, буквально припадаючи до землі, і сказав слова, які виявилися моторошно пророчими: «Сьогодні відбулася надвелика помилка в історії України. Ми втратили шанс через незарозумілі амбіції. Вас чекають великі проблеми, вас чекають війни».
«На ваше найчастіше питання, що б я зробив, щоб машина часу повернула: я би просто просив Президента промовчати».
Загадка отруєння та оточення: Чому Президент не розбирався в людях
Торкаючись теми отруєння Віктора Ющенка під час виборчої кампанії 2004 року, Віктор Балога стверджує, що для нього особисто в цій справі немає жодних таємниць. Відповіді на питання про те, як і через кого це відбувалося, повністю з’ясовані, а вся картина є абсолютно зрозумілою.
За словами Балоги, це злочин зробило найближче оточення Ющенка, яке працювало в інтересах зовнішніх центрів впливу. Головна трагедія Ющенка полягала в його хронічній нездатності розбиратися в людях. Після перемоги на виборах на перші ролі на Банковій прийшли не державники, а бізнесмени, пройдисвіти та агенти впливу сусідніх держав, для яких інтереси України перебували на останньому місці.
Балозі довелося провести жорстку чистку в оточенні Президента, аби змусити державний апарат працювати. Проте системна присутність сумнівних осіб у команді Ющенка постійно підривала президентську владу зсередини.
Висновки: Уроки історії для сучасної України
Аналітичний розбір інтерв’ю Віктора Балоги підводить підсумок цілій драматичній епосі українського державотворення. Каденція Віктора Ющенка залишила глибокий і неоднозначний слід: вона дала Україні економічне піднесення, ліберальні свободи та національне самоусвідомлення, але водночас продемонструвала фатальні наслідки політичного розбрату, нехтування аналітикою безпеки та нездатності підпорядкувати приватні амбіції стратегічним інтересам держави.
Історія з провалом Автокефалії 2008 року та ігноруванням закритих доповідей про загрозу з боку Росії є найяскравішим застереженням для майбутніх поколінь українських лідерів. Як підсумовує Віктор Балога у фіналі розмови: «Україна була, Україна є, Україна буде. Легко нічого не відбувається, але все буде добре».
