Закарпатський конвеєр свавілля: від анулювання броні до «ловлі карасів»
Уявіть собі свіжий закарпатський ранок. Пташки співають, гори манять величчю, ви п’єте запашну каву і їдете на улюблену роботу, маючи в кишені офіційно оформлену бронь або законну відстрочку від мобілізації. Ви переконані, що живете у правовій державі, де цифрові застосунки захищають ваші права, а закон єдиний для всіх. Проте варто вам наблизитися до в’їзду в місто, як ця ідилія розбивається об сувору закарпатську реальність. Тут працює особлива магія: один клік мишкою в затишному кабінеті — і ви вже не законослухняний громадянин, а заручник цифрового свавілля.
Те, що тривалий час намагалися списати на «поодинокі перегини на місцях», виявилося налагодженою, витонченою та високоприбутковою індустрією. Оприлюднений звіт за результатами моніторингового візиту представника Омбудсмана розкрив шокуючі факти: у Берегівському РТЦК та СП законні гарантії громадян анулювалися зі швидкістю, якій заздрять найкращі IT-компанії світу.
Поки державні діячі з трибун розповідають про цифровізацію, прозорість та законність, окремі військкомати Закарпаття побудували власну автономну республіку, де Конституція України має статус не обов’язкового документа, а дружньої поради.
Цифрова ануляція відстрочок: як Берегівський ТЦК обходив закони «в один клік»
Як працює звичайний бюрократичний апарат у нормальному світі? Для скасування або надання відстрочки потрібні засідання комісій, розгляд документів, колегіальні рішення, підписи та протоколи. Але навіщо витрачати час на ці «застарілі формальності», якщо є сучасні технології та безмежна фантазія керівництва РТЦК?
Під час офіційної перевірки, яку за дорученням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця провів його представник Андрій Крючков, виявилося: незаконна мобілізація ТЦК Закарпаття була поставлена на конвеєр завдяки елементарній фальсифікації даних. Керівник Берегівського РТЦК та СП просто вносив до державної інформаційної системи завідомо неправдиву інформацію. Без жодних засідань комісій, без підписання відповідних протоколів, без наявності юридичних підстав у системі «Резерв+» чи внутрішніх реєстрах робилася позначка, і діюча відстрочка людини зникала, як ранковий туман над Тисою.
Щоб надати цьому правовому сюрреалізму хоч якогось «офіційного» вигляду, посадовці масово штампували фейкові рапорти. Ці папірці слугували універсальним виправданням для незаконного позбавлення волі. Чоловіків із повністю легітимними документами утримували на території збірного пункту, блокуючи вихід і позбавляючи можливості вільного пересування.
Умови перебування в цьому «гостинному» закладі заслуговують окремої уваги. Жодних ковдр, брудна питна вода, відсутність білизни та елементарних засобів гігієни, а на додачу — антисанітарний стан вбиралень і єдина опція для гігієнічних процедур у вигляді літнього душу. Здавалося б, мова йде про середньовічну фортецю, але ні — це реалії закарпатського військкомату.
Рекомендуємо прочитати також:
Масштаб системності вражає: лише протягом липня завдяки втручанню представника Омбудсмана з цього «заточення» вдалося звільнити 11 осіб, яких утримували абсолютно протиправно, а безпосередньо під час самого моніторингового візиту довелося негайно рятувати ще двох громадян. Все це — прямий результат нехтування контролем із боку колишнього керівництва Міністерства оборони та незаконних вказівок керівництва Закарпатського ОТЦК та СП.
«Ловля карасів» о 7-й ранку: як працює бізнес-модель поліції та ТЦК
Проте будь-яка конвеєрна система потребує сировини. Система не могла б працювати з такою філігранною ефективністю, якби до неї не залучили партнерів із районних та міських відділів поліції. Співпраця військових та правоохоронців на Закарпатті набула справді поетичних форм.
Сценарій щодня розгортається однаковий. Година 7:00–9:00 ранку. Жителі навколишніх сіл та містечок поблизу Ужгорода, Мукачева, Іршави та Хуста поспішають на роботу, аби заробляти гроші, годувати родини та сплачувати податки. На в’їздах до міст їх зустрічають десятки озброєних нарядів поліції. Без жодної законної причини, створюючи гігантські затори та змушуючи людей запізнюватися на підприємства, поліцейські зупиняють автомобілі з молодими чоловіками.
У внутрішньому лексиконі правоохоронців цей процес цинічно називається «ловля карася».
Зранку перед нарядом стоїть чіткий «план»: наприклад, до обіду потрібно спіймати 20 «карасів». З автомобілів витягують заброньованих працівників, підприємців та доглядачів, після чого їх терміново доставляють до ТЦК. А далі вмикається прискорений конвеєр:
З людини знімають законну бронь або анулюють відстрочку в базі даних.
Формально «організовують» проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Логіка тут залізна: якщо чоловік зранку їхав на роботу і був за кермом — значить, він здоровий. Навіщо витрачати час на реальних лікарів? Папери про придатність малюються за лічені хвилини.
За 2–3 години «абсолютно здорового та придатного» громадянина саджають в автобус і відправляють до навчального центру або одразу у військову частину.
А що ж відбувається з автомобілем, який залишився кинутим на узбіччі дороги? Що відбувається з зупиненим підприємством, знеструмленим ФОПом, що надавав важливі послуги, чи з самотніми хворими батьками й неповнолітніми дітьми, які чекають сина та батька додому? Це ловців не хвилює.
Адже за кожного «зловленого карася» поліцейський, ймовірно, отримує свою «законну» винагороду — орієнтовно 200 доларів США (а іноді й більше) безпосередньо від керівництва ТЦК?
Звідки у військкоматах кошти на таку щедру «стимуляцію» правоохоронців? Математика тут, ймовірно, проста і банальна. Якщо в поліцейську сіть потрапляє «жирний карась» — платоспроможний підприємець, то за своє негайне звільнення «на волю» він готовий віддати від 10 до 20 тисяч доларів США. Отриманого куша цілком вистачає і на закриття особистих потреб організаторів, і на оплату послуг поліцейських «рибалок»?
Рекомендуємо прочитати також:
Відповідь корупційній системі: чому покарання за зловживання у Мукачівському ТЦК — лише питання часу
Іршавський метод «м’якого вимагання»: від наради підприємців до навчального центру
Якщо в Ужгороді чи Мукачеві віддають перевагу польовим умовам і «риболовлі» на трасах, то в Іршаві місцеві діячі розробили більш елегантний, інтелектуальний підхід до викачування коштів з місцевого бізнесу.
Призначають, до прикладу, в район новий керівний склад поліції з чималим корупційним досвідом. Що робить новоспечений очільник? Він скликає офіційні наради для місцевих підприємців. На цих зустрічах прозоро та із сумом у голосі пояснюється, як важко працює районна поліція в умовах скрути і як сильно вона потребує «фінансової допомоги». Більшість бізнесменів, чудово розуміючи натяки, погоджуються «допомагати». Звісно, кошти перераховуються не на офіційні розрахункові рахунки поліції — «допомогу», ймовірно, готівкою приймає одна довірена особа.
Проте що відбувається з тим підприємцем, який виявляється занадто принциповим або не розуміє «правил гри»? Для таких розробляється індивідуальна юридична пастка:
1. Підприємця, який має законне право на відстрочку (наприклад, по догляду за хворими батьками), викликають офіційною повісткою до поліції нібито як свідка у якійсь вигаданій кримінальній справі.
2. Як слухняний та законослухняний громадянин, чоловік приходить у призначений час до районного відділу.
3. Прямо у кабінеті його беруть під руки та конвоюють до сусідньої будівлі ТЦК.
4. Там вмикається вже відпрацьована схема: відстрочку анулюють, медогляд проводить «експрес-ВЛК» за пів години, і вже через короткий проміжок часу бізнесмен їде в автобусі до навчального центру під Львовом.
У результаті успішне підприємство, яке справно сплачувало значні податки до державного бюджету, залишається без керівника і зупиняється. Без догляду залишаються хворі батьки. Але іршавських силовиків це не цікавить — бізнесмена,ймовірно, просто показово покарали за те, що він не захотів добровільно платити «офірне» місцевому начальству.
Юридичний автограф свавілля: чотири статті Кримінального кодексу та шлях до СІЗО
Аналізуючи всі ці схеми, навіть людина без вищої юридичної освіти розуміє: мова йде не про «перевищення службових повноважень через ревність до служби», а про діяльність організованого злочинного угруповання.
Правова оцінка дій посадовців Берегівського та інших РТЦК та їхніх спільників у погонах містить чіткий букет статей Кримінального кодексу України:
Стаття 146 КК України — Незаконне позбавлення волі або викрадення людини. Примусове утримування громадян із чинними документами на території ТЦК без правових підстав.
Стаття 362 КК України — Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (автоматизованих системах). Незаконне видалення та зміна даних про відстрочки в державних реєстрах.
Стаття 366 КК України — Службове підроблення. Внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та фальсифікація рапортів.
Стаття 426-1 КК України — Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, вчинене в умовах воєнного стану.
Зібрані під час моніторингу матеріали вже направлено до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). До розслідування залучені Державне бюро розслідувань (ДБР) та Військова служба правопорядку (ВСП).
Свого часу подібні «подвиги» вже призвели до того, що колишній керівник Мукачівського ТЦК Пільгуй опинився на лаві підсудних. Видно, іршавським та берегівським «комбінаторам» час готувати речі для переїзду в сусідні камери СІЗО. Громадські організації, зокрема ГО «Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко», активно долучаються до процесу, аби жоден епізод фальсифікацій не був зам’ятий.
Мобілізація під час війни — це питання виживання нації та безпеки держави. Але коли вона перетворюється на середньовічне розбійництво, корупційний бізнес та тотальне беззаконня, це знищує найголовніше — довіру громадян до власної держави. Люди тікають від працівників ТЦК не тому, що не люблять Батьківщину, а тому, що знають: навіть маючи на руках усі законні документи, у стінах окремих військкоматів вони повністю беззахисні перед свавіллям. Подібні схеми мають бути випалені каленим залізом, а всі причетні — від сержанта на блокпосту до начальника ТЦК — мусять понести найсуворішу відповідальність.
