Відставка Федорова: Як кулуарні ігри та «конверти» перемогли прозорість на Банковій
Український політикум опинився в епіцентрі найглибшого струсу від початку повномасштабного вторгнення Росії. Звільнення з посади міністра оборони Михайла Федорова — людини, яка впродовж понад шести років уособлювала цифрову трансформацію держави, агонію застарілої бюрократії та технократичний прорив, — розкололо суспільство та вивело тисячі людей на вулиці. Вже дев’ятий день поспіль під стінами державних установ невщухають масові акції протесту. Громадяни, втомлені від виснажливої війни та нескінченних корупційних скандалів у вищих ешелонах влади, вимагають відповідей на пряме запитання: чому у вирішальний момент протистояння з агресором президент Володимир Зеленський позбувся одного з найефективніших і найбільш високорейтингових урядовців?
Офіційна версія, яку спробувала транслювати Банкова, зводилася до нібито «непереборного конфлікту» між очільником оборонного відомства та головнокомандувачем Збройних Сил України Олександром Сирським. Однак навіть поверховий аналіз кадрових рішень свідчить про штучність цієї аргументації. Під тиском суспільного обурення глава держави погодився відправити у відставку Сирського, але Федорова на посаду так і не повернули. Ба більше, жодної притомної та логічної причини його усунення суспільство від президента так і не почуло. Як підкреслюється у публікації Центру протидії корупції, за офіційними формальностями ховається жорстока внутрішньовідомча війна, перерозподіл багатомільярдних фінансових потоків оборонного бюджету та елементарний страх політичної конкуренції.
Політичний струс літа: чому відставка Михайла Федорова вивела людей на вулиці
Щоб зробити глибинний аналіз нинішнього політичного вибуху, варто повернутися рівно на рік назад. Тоді, влітку минулого року, українське суспільство вперше за час Великої війни демонструвало масове обурення у формі вуличної протестної активності. Причиною стала зухвала спроба політичного керівництва обмежити незалежність ключових антикорупційних інституцій — Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Той антидемократичний крок Банкової був прямо спровокований тим, що детективи НАБУ впритул підібралися до викриття масштабної корупції в найближчому оточенні глави держави.
Сьогодні ситуація повторюється за майже ідентичним сценарієм, який оглядачі вже встигли охрестити «повторним пострілом владної команди собі в ногу». Друга хвиля протестів, яка триває вже понад тиждень, виявилася ще більш емоційною. Людей обурило не просто звільнення результативного урядовця, а й демонстративне ігнорування здорового глузду. Як свідчать матеріали Центру протидії корупції, суспільне обурення досягло піка, адже громадяни чітко усвідомили: критичні рішення у сфері національної безпеки знову ухвалюються не заради обороноздатності країни, а заради збереження контролю над фінансовими потоками.
Згідно з даними багатьох поінформованих співрозмовників у політичних та урядових колах, Володимир Зеленський зважився на відставку Федорова через сукупність двох факторів:
- Загострення системного конфлікту довкола прозорості оборонних закупівель.
Зростаюча особиста фобія щодо посилення політичного впливу Михайла Федорова, чия динаміка довіри з боку громадян стрімко наближалася до показників самого президента.
В умовах наближення потенційних повоєнних виборів такий автономний та популярний гравець усередині владної команди перетворився на безпосередню загрозу для найближчого оточення Зеленського.
Прозорі тендери проти «своїх»: як Fire Point та дронові мільйони перейшли дорогу Банковій
Перехід Михайла Федорова з Мінцифри до Міністерства оборони на початку року супроводжувався побоюваннями, що наймолодший міністр зламає зуби об закостенілу корупційну систему військового відомства. Попередник Федорова, колишній прем’єр Денис Шмигаль, лишив по собі спадщину з величезної кількості системних проблем та непрозорих контрактів. Проте Федоров за декілька місяців запустив радикальну реформу закупівель, перевівши постачання озброєння — насамперед безпілотних літальних апаратів — на рейки жорсткої конкуренції та електронних аукціонів.
Саме ця прозорість і стала каталізатором незворотного конфлікту. До запровадження нових правил значна частина оборонних замовлень розподілялася у ручному режимі між «обраними» постачальниками, за якими стояли впливові бізнесмени та політики. Яскравим прикладом стало протистояння довкола компанії Fire Point, що спеціалізується на виробництві далекобійних дронів із радіусом ураження понад 250 кілометрів. Власником цієї фірми є бізнесмен Штілєрман, а сам бренд у політичних колах міцно пов’язують із бізнес-партнером та близьким другом президента — Тимуром Міндічем.
Як випливає зі свідчень джерел у сфері оборонно-промислового комплексу, компанія Fire Point розраховувала беззастережно отримати щонайменше 80% від усього державного замовлення на далекобійні безпілотники. Однак після того, як Федоров запровадив прозору процедуру оцінки за ціною, якістю та технічними характеристиками, Fire Point змогла вибороти лише 25% від загального обсягу. Втрата 55% колосального контракту означала недоотримання десятків мільйонів доларів прибутків. Потерпілі бенефіціари схеми відреагували миттєво: скарги на «недоговороздатного» міністра потекли безпосередньо в кабінет глави держави.
За інформацією авторитетних журналістів, викладеною в аналітиці Михайла Ткача на УП, за більшістю великих вітчизняних виробників зброї стоять зовсім не випадкові люди, а впливові фігури з політичного олімпу. Запроваджена Федоровим система унеможливила викачування надприбутків із військового бюджету, що викликало лють у фаворитів Банкової. Міністра відверто попереджали: після того, як ти перекриєш корупційні вентилі на закупівлях, у тебе є не більше трьох місяців до того, як тебе спробують збити з посади. Цей прогноз справдився з точністю до дня.
Тінь Єрмака та перехоплене листування: як народжувалася фобія «конкурента»
Причини усунення Федорова мають глибоке історичне коріння. Насправді Федоров міг очолити Міністерство оборони ще у 2023 році, коли потреба у системній реформі відомства була критичною. Проте тоді його призначення власноруч заблокував тогочасний всесильний голова Офісу президента Андрій Єрмак. Окрім небажання втрачати контроль над фінансовими потоками Міноборони, Єрмака щиро лякав вік Федорова. Той стрімко наближався до 35-річного рубежу — конституційного віку, з якого громадянин України отримує право балотуватися на посаду Президента України.
Наприкінці минулого року, коли внаслідок серії резонансних розслідувань НАБУ та обшуків Єрмак змушений був залишити посаду, Володимир Зеленський влаштував публічний кастинг на посаду очільника ОП. Федоров презентував президенту концепцію трансформації Офісу Президента із «джерела необмеженої ручної влади» на «джерело системних реформ». Проте шлях Федорова до Банкової перекрили спільно два політичні важковаговики — Андрій Єрмак та голова парламентської фракції «Слуга Народу» Давид Арахамія.
Журналістські розслідування оголили вражаючі деталі того, як оточення президента штучно зрощувало у Зеленського параною щодо Федорова. У розпорядженні ЗМІ опинився фрагмент листування між Андрієм Єрмаком та його близькою соратницею Веронікою Феншуй (яка згодом проходила разом із ним у кримінальному провадженні НАБУ щодо легалізації незаконних доходів):
Фрагмент перехопленого листування:
Андрій: «Доброе утро! Мне кажется друг собирается назначить вот-вот главу офиса»
Вероніка: «Все-таки Миша?»
Андрій: «Буду сегодня его видеть»
Вероніка: «Я бы рекомендовала вам как-то сказать ему про перспективу назначения Миши, в заостренном, подстегивающем виде. Что-бы это у него вызвало внутренний резонанс, что-то вроде того, что “замену себе готовишь?”. Он пропиарится на этой должности, поднимет себе рейтинг, которого у него сейчас нет… то он подсидит тебя. Его ради этого и стараются протолкнуть… Если его цель поднять конкурента своими руками, то он на правильном пути. Его желательно в этом месте задеть, он конечно разозлится, но слова останутся звучать в голове.»
Андрій: «Понял»
Ця цинічна технологія маніпуляції спрацювала бездоганно. Вбудований у свідомість президента страх перед зростанням популярності Федорова постійно підживлювався. Коли ж Федоров у Міноборони показав вражаючу ефективність, з’явився на обкладинці провідного видання та дав серію резонансних інтерв’ю про очищення армії від корупції, Банкова сприйняла це не як успіх держави, а як прямий виклик й заявку на сольну політичну кар’єру.
«АБ 2.0»: Давид Арахамія, тіньове продюсування та медійна атака через «Труху»
Після падіння Андрія Єрмака вакантне місце головного фаворита біля вуха президента поспіхом зайняв очільник фракції монобільшості Давид Арахамія. У кулуарах Верховної Ради та Уряду за ним швидко закріпилося промовисте прізвисько «АБ 2.0» (Андрій Борисович 2.0). Арахамія не просто перебрав на себе функції головного кулуарного модератора, а й почав активно відстоювати інтереси бізнес-груп, що заробляють на державних замовленнях.
Давній конфлікт між Арахамією та Федоровым спалахнув ще за часів роботи останнього в Мінцифрі. Поштовхом стала спроба очистити від тіньових схем та кримінального дахування ринок азартних ігор. Федоров забрав регуляцію онлайн-казино під Мінцифру задля створення прозорої системи «ПлейСіті». Тоді народний депутат Данило Гетманцев прийшов із вимогою призначити на посаду регулятора власну людину. Арахамія намагався виступати «продюсером» і посередником у цій схемі, проте Федоров категорично відмовився йти на компроміси з тіньовиками.
У відповідь Гетманцев розпочав системну медійну та юридичну війну проти команди Федорова, штампуючи звернення до Офісу Генерального прокурора. У травні цього року через постанову Кабміну регулятора «ПлейСіті» таки вивели з-під координації Мінцифри, що стало першою перемогою союзу Арахамії та Гетманцева.
Далі атака перейшла у фазу масштабного медійного кілерства. У бізнесових та політичних колах широко обговорювалася угода щодо зміни власників наймасштабнішої мережі Telegram-каналів країни — «Труха», яка сумарно акумулює понад 10 мільйонів підписників. Номінальним покупцем гігантського медіа-активу за $15–25 мільйонів виступив харківський криптобізнесмен Микола Удянський. Проте численні джерела розслідувачів, згадані у заяві журналістів-розслідувачів, переконують: справжнім бенефіціаром угоди став Давид Арахамія та пов’язані з ним бізнес-кола.
Аналіз контенту мережі «Труха» за останні місяці чітко вказує на замовний характер публікацій:
Канали мережі систематично займалися компліментарним піаром союзників Арахамії — Данила Гетманцева, мера Харкова Ігоря Терехова, очільника Миколаївщини Віталія Кіма.
Водночас медіамережа методично «мочила» та дискредитувала Михайла Федорова, звинувачуючи його у всіх можливих вигадках.
Розрахунок у конвертах і тіні НАБУ: внутрішня криза президентської фракції
Паралельно з кулуарними інтригами проти Федорова навколо самого Давида Арахамії невпинно стискається кільце правоохоронних органів. У кулуарах парламенту вибухнув гучний скандал: за лічені дні до кадрового перевороту в Уряді детективи НАБУ та прокурори САП отримали офіційні судові ухвали на вилучення біологічних зразків (відбитків пальців) в офіційного помічника Давида Арахамії.
Це слідче рішення ухвалене в межах резонансного кримінального провадження щодо систематичної виплати «зарплат у конвертах» народним депутатам від монобільшості. Правоохоронці прагнуть процесуально довести прямий зв’язок між готівковими кошельками та керівництвом фракції через криміналістичні експертизи банкнот. Перебуваючи під загрозою отримання підозри у корупції, Арахамія гарячково намагається зміцнити свою суб’єктність та усунути з уряду будь-кого, хто підтримує незалежність антикорупційної системи.
Окрім того, у силових органах активно шириться інформація, що ключовий фігурант гучної справи «Міндічгейту» пішов на співпрацю зі слідством і почав давати викривальні свідчення щодо вищих посадовців держави. В умовах, коли система починає сипатися, усунення принципового міністра оборони стало для кулуарних гравців питанням самозбереження.
Наслідки для оборони та держави: автопілот у часи найтяжчої війни
Ціна політичних ігор на Банковій виявилася катастрофічно високою для всієї країни. Внаслідок звільнення Федорова Міністерство оборони опинилося в стані управлінського хаосу. Тимчасовий виконувач обов’язків міністра Хмара, за влучним висловом урядовців, «перебуває в космосі» і потребуватиме місяців лише для того, щоб осягнути масштаби відомства.
У цей же час безпекова ситуація на фронті та в тилу загострюється щодня:
Ворог активно впроваджує нові технології, зокрема супутниковий зв’язок на ударних безпілотниках, готуючи масовані атаки сотнями «Шахедів» та десятками ракет щоночі.
Морські порти та торгівельні шляхи опинилися під загрозою блокування, що завдає нищівного удару по українській економіці.
Управління оборонним сектором фактично переведено на «автопілот».
«Країна жила зовсім іншими проблемами. А зараз паралізовано майже все. Росіяни запускають нові технології, а ми приймаємо хаотичні кадрові рішення, які свідчать про повну відсутність стратегічного плану. Відсутність плану — це не план», — наголошує один із впливових представників оборонного комітету.
Підсумки та висновки: куди прямує українська політика після відставки Федорова
Історія правління Володимира Зеленського вже знає чимало прикладів того, як заради особистої лояльності та комфорту на посадах утримувалися одіозні діячі, попри гучні корупційні скандали та обурення суспільства. Однак ситуація з відставкою Михайла Федорова стала переломною точкою. Намагаючись видати усунення міністра за наслідок особистісного конфлікту з військовим командуванням, влада лише підтвердила власну слабкість та залежність від тіньових фаворитів.
Замість того щоб отримати кероване та покірне Міністерство оборони, Банкова спровокувала найглибшу політичну кризу за всі роки президентства Зеленського. Звільнивши Федорова, президент власноруч зробив його каталізатором суспільного спротиву та беззаперечним лідером народної довіри, вивівши у топ-3 найпопулярніших політиків країни. Як слушно запитують автори у розслідуванні на сторінці Центру протидії корупції, що насправді пропонує владна команда суспільству: реальний План перемоги у найважчій війні чи план розпилу найбільшого в історії оборонного бюджету?
Відповідь на це запитання українці вже дев’ятий день поспіль дають на вулицях міст. І якщо влада терміново не повернеться до притомності, не відновить прозорість державних закупівель та не припинить покривати корумповане оточення, ціна чергового «пострілу в ногу» може виявитися фатальною для всієї держави.
Степан Сікора
