Адвокат без диплома: як Олексій Фазекош 14 років обманює НААУ(?). Відкритий лист до адвокатів. Ч. 1

Вельмишановна адвокатська спільното Закарпаття! Колеги, правозахисники та просто небайдужі громадяни, які ще наївно вірять у диктатуру закону та професійну честь!

Ми з вами живемо в дивовижну епоху. В епоху, коли для того, щоб захищати закон, декому не обов’язково його знати, а тим більше — його дотримуватися. Протягом багатьох років українська адвокатура, яка за Конституцією є незалежним інститутом громадянського суспільства, переживає глибоку системну кризу. Проте те, що відбувається в Раді адвокатів Закарпатської області під чуйним керівництвом її незмінного «лідера», вже давно вийшло за межі простої кризи. Це повноцінна комедія абсурду з елементами кримінального трилера, де головну роль грає людина, чий професійний фундамент побудований на відвертій правовій ілюзії та дипломному шаманізмі.

Мова йде про Олексія Фазекоша — постать, яка стала живим уособленням терміна «деградація органів адвокатського самоврядування». Протягом майже 14 років ця особа очолює адвокатуру одного з найбагатших на правозахисні традиції регіонів України, маючи у своїй біографії таку «дрібничку», як підроблене свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Як таке можливо в країні, яка декларує європейські цінності та верховенство права? Як Національна асоціація адвокатів України (НААУ) та Рада адвокатів України (РАУ) примудряються роками не помічати гігантську білу пляму в документах закарпатського «короля адвокатури»?

Щоб відповісти на ці питання, ми проведемо детальний аналітичний розбір цієї ситуації, спираючись на сувору букву закону, офіційні судові рішення та неспростовні хронологічні факти.

Частина 1. Освітній феномен та хронологічний колапс юридичного алхіміка

Щоб зрозуміти масштаби трагікомедії, варто звернутися до офіційних біографічних та освітніх даних нашого героя. Навіть побіжний аналіз дипломів Олексія Андрійовича здатний викликати професійний шок у будь-якого практикуючого юриста чи викладача правознавства.

Погляньмо на хронологічну таблицю «професійного зростання» теперішнього очільника закарпатських адвокатів:

А тепер увага — кульмінаційний момент, який змушує ридати навіть найдосвідченіших фахівців із цивільного та адміністративного права! Згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ), Олексій Фазекош значуще та гордо зафіксований як особа, яка отримала адвокатське свідоцтво №21/575 від 21 грудня 2006 року.

Вдумаймося в цей феномен. У грудні 2006 року Олексій Фазекош отримує право захищати людей у судах як професійний адвокат. При цьому його освітній багаж на цей момент складається з диплома історика-бакалавра та бакалавра з країнознавства. Жодного, підкреслюємо, жодного диплома навіть бакалавра права станом на грудень 2006 року в цієї особи не було й близько! Диплом бакалавра права з’явиться лише через два роки — у 2008-му, а повноцінний диплом спеціаліста — аж у 2009-му.

Це унікальний випадок в історії світової юриспруденції. Це все одно, що людина отримала б ліцензію нейрохірурга та провела сотні операцій на відкритому мозку, маючи на руках лише диплом бакалавра з ботаніки, а медичний університет закінчила б уже через кілька років після початку хірургічної практики. Проте, якщо в медицині за таке саджають за ґрати негайно, то в українській адвокатурі за таке призначають керівником обласної Ради адвокатів.

Як детально описується в журналістських розслідуваннях, які публікує видання “Фенікс Слово”, такі маніпуляції з документами є не просто порушенням морально-етичних норм, а відвертим викликом усій правоохоронній системі. Сама спроба легітимізувати свій статус заднім числом демонструє повне зневаження до колег, які роками вчилися та чесно здобували свій фах.

Частина 2. Що казав закон у 2006 році: Юридичний вердикт неможливості

Можливо, у 2006 році діяли якісь особливі, «ліберальні» закони, які дозволяли кожному історику чи фахівцю з міжнародного туризму зайти в КДКА та вийти звідти з адвокатським посвідченням? Звернімось до сухого аналізу законодавства, яке діяло на момент грудневого «чуда» 2006 року.

1. Імперативні вимоги щодо вищої юридичної освіти

У грудні 2006 року базовим документом, що регулював доступ до професії, був Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-XII.

Стаття 2 цього Закону була максимально лаконічною та безапеляційною:

“Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни…”

Як же трактувався термін «вища юридична освіта» станом на 2006 рік? Для цього ми відкриваємо профільний Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-III (який якраз діяв у той період). Стаття 6 цього Закону чітко розмежовувала рівні освіти:

• Базова вища освіта — відповідала кваліфікаційному рівню бакалавра.

• Повна вища освіта (вища освіта) — відповідала кваліфікаційному рівню спеціаліста або магістра.

Таким чином, у 2006 році особа з дипломом бакалавра вважалася такою, що має виключно базову вищу освіту. Для отримання доступу до такої високорангової, конституційно визначеної та абсолютно самостійної професії, як адвокат, базового освітнього рівня бакалавра було категорично недостатньо. Регіональні КДКА під час приймання документів вимагали виключно нотаріально завірені копії дипломів спеціаліста або магістра. Особи з бакалаврським дипломом отримували безапеляційну відмову на етапі перевірки документів атестаційною палатою.

Але у випадку з паном Фазекошем ситуація ще більш гротескна. Він не мав у 2006 році навіть базової юридичної освіти! Його бакалаврські дипломи стосувалися історії та міжнародних відносин (країнознавства). Напрям підготовки «Міжнародні відносини» за тогочасними державними стандартами жодним чином не належав до галузі знань «Юриспруденція» («Право»). Жоден правовий предмет, прослуханий у межах курсу країнознавства, не міг перетворити цей диплом на юридичний.

Сам Олексій Фазекош у своїх чисельних публічних виправданнях та полум’яних виступах часто апелює до того, що він навчався на якійсь «кафедрі порівняння європейського законодавства і міжнародного права», і що закон тоді нібито не вимагав «закінченої» вищої юридичної освіти. Це твердження є не просто юридично нікчемним, воно є знущанням із логіки. Закон «Про вищу освіту» від 2002 року чітко визначав вищу освіту як завершений комплекс навчання на кожному рівні. Бакалаврат із країнознавства не міг трансформуватися у юридичну кваліфікацію за бажанням претендента чи за рішенням якихось «покровителів».

2. Порушення обов’язкового цензу щодо юридичного стажу

Другим залізобетонним бар’єром для нашого історико-міжнародного номінанта була вимога статті 2 Закону «Про адвокатуру» (в ред. 2006 року) щодо наявності стажу роботи у галузі права не менше двох років.

Тут виникає логічний тупик, який не під силу розплутати навіть найхитрішому софісту:

1. Оскільки станом на грудень 2006 року у кандидата була повністю відсутня будь-яка юридична освіта (навіть базова), він без юридичної освіти не міг обіймати посади юрисконсульта, помічника юриста, слідчого, прокурора чи будь-які інші профільні посади, робота на яких зараховувалася б КДКА як належний юридичний стаж.

2. Будь-яка трудова діяльність, здійснювана особою до отримання першого профільного диплома у галузі права (який, нагадаємо, з’явився у Фазекоша лише у вигляді бакалавра у 2008 році), не має жодної юридичної сили для обчислення спеціального адвокатського стажу.

Звідки ж у грудні 2006 року взялися два роки стажу в галузі права? Можливо, Олексій Андрійович зарахував собі роки написання рефератів з історії КПРС чи аналізу геополітичного положення Гондурасу? Це питання залишається риторичним, хоча відповідь на нього чудово знають правоохоронні органи, які наразі розслідують цю епічну схему.

Усі ці факти детально описані в аналітичних матеріалах та антикорупційних розслідуваннях Лариси Криворучко, яка послідовно розкриває схеми зловживань та фальсифікацій у вищих ешелонах адвокатського самоврядування.

Частина 3. Верховний Суд ставить крапку: Чому бакалавр — це не недо-магістр, а просто недо-юрист

Для тих, хто досі намагається знайти виправдання подібним освітнім фокусам, посилаючись на нібито неоднозначність українського законодавства чи «колізії у часі», Верховний Суд уже давно виніс остаточний правовий вирок.

Класичним прикладом розв’язання подібних суперечностей є Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (КАС ВС) від 17 вересня 2019 року у справі № 320/5653/18.

Цей документ є шедевром системного та телеологічного (цільового) тлумачення норм права, який повністю розносить у тріски будь-які спроби бакалаврів пролізти в адвокатуру без магістерського диплома.

Суть правової проблеми, яку вирішував КАС ВС

Перед судом постало ключове питання: з якого саме моменту починає зараховуватися стаж роботи в галузі права, необхідний особі для отримання почесного статусу адвоката?

Колізія виникла на перетині трьох законів:

1. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ст. 6): вимагає наявності стажу роботи в галузі права не менше двох років саме після здобуття повної вищої освіти.

2. Закон «Про вищу освіту» від 2002 року: чітко ділив освіту на базову (бакалавр) та повну (спеціаліст, магістр).

3. Закон «Про вищу освіту» від 2014 року: відмовився від термінології «базова» та «повна», визначивши, що і бакалавр (перший рівень), і магістр (другий рівень) — це просто ступені вищої освіти.

Користуючись цією термінологічною зміною 2014 року, деякі «спритники» почали стверджувати, що оскільки бакалавр тепер є «ступенем вищої освіти», то стаж роботи в галузі права можна рахувати відразу після отримання бакалаврату, не чекаючи магістратури.

Як Верховний Суд подолав цю колізію (Юридична аргументація)

Суд застосував два фундаментальні принципи правозастосування, які кожному студенту-першокурснику вбивають у голову на лекціях із теорії держави та права (але які, видно, пройшли повз очільника Ради адвокатів Закарпатської області(РАЗО):

А. Принцип Lex specialis derogat legi generali (Спеціальний закон скасовує дію загального)

• Загальний закон: Закон «Про вищу освіту» від 2014 року. Він регулює суспільні відносини у сфері освіти загалом для всіх існуючих професій.

• Спеціальний закон: Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Він визначає виключні, спеціальні кваліфікаційні вимоги до осіб, які мають намір здійснювати адвокатську діяльність.

• Висновок суду: Зміна термінології в загальному (освітньому) законі не може автоматично нівелювати або спрощувати жорсткі професійні вимоги, встановлені спеціальним (профільним) законом для майбутніх адвокатів.

Б. Телеологічне (цільове) тлумачення волі законодавця

Суд слушно зауважив, що право має на меті «зберегти особливе регулювання». Законодавець, закладаючи вимогу про «повну вищу освіту», мав на увазі здобуття найвищого, фінального на той момент рівня юридичних знань.

Професія адвоката безпосередньо пов’язана із захистом фундаментальних прав людини в суді, що вимагає максимальної кваліфікації. Бакалаврат є лише першим, базовим етапом вищої освіти. Людина з дипломом бакалавра не володіє всім спектром знань та практичних навичок, необхідних для самостійного ведення складних кримінальних чи цивільних справ.

Ключові правові висновки Постанови КАС ВС:

1.Статус бакалавра: Бакалаврський рівень не є і в жодному разі не може вважатися «повною вищою освітою» чи “вищою освітою” в розумінні Закону про адвокатуру. Це лише перший, базовий ступінь.

1. Що таке «повна вища освіта» (вища освіта) сьогодні: Попри відсутність цього словосполучення в новому Законі «Про вищу освіту» від 2014 року, під ним у судовій практиці розуміється виключно ступінь магістра (або прирівняний до нього старий диплом спеціаліста).

2. Правило обчислення стажу: Дворічний стаж роботи в галузі права починає відраховуватися тільки з дня отримання диплома магістра або спеціаліста. Будь-яка робота на юридичних посадах (помічником юриста, секретарем суду тощо), яка здійснювалася під час навчання на бакалавраті або в період між бакалавратом і магістратурою, до цього стажу не зараховується.

Цей висновок Верховного Суду став непохитним орієнтиром для всіх Рад адвокатів регіонів. Кандидату, який подає документи на іспит із розрахованим від бакалаврату стажем, гарантовано відмовлять у допуску. Ця позиція була згодом підтримана і деталізована Великою Палатою Верховного Суду, що зробило її остаточним та незаперечним правилом для всієї системи.

А тепер порівняйте цей жорсткий, кришталево чистий стандарт правосуддя з історією Олексія Фазекоша, який у 2006 році примудрився стати адвокатом взагалі без юридичного диплома! Якщо бакалавр права у 2019 році не має права навіть починати відлік свого стажу, то яким чином історик-країнознавець у 2006 році зміг отримати чинне свідоцтво адвоката? Відповідь лежить не в площині права, а в площині кримінального кодексу.

Частина 4. Архівний детектив: Свідоцтво-фантом та суддя-двійник

Якщо ви думаєте, що на цьому дива закінчуються, то ви недооцінюєте глибину закарпатського правового «задзеркалля». Справжня драма розгортається тоді, коли ми намагаємося знайти фізичні сліди того самого першого свідоцтва О. Фазекоша № 21/575 від 21 грудня 2006 року.

Свідчення очевидців: Бомба від Віктора Бедя

Проливаючи світло на події тих років, колишній голова КДКА Закарпатської області Віктор Бедь (який очолював комісію у 2003–2006 роках) зробив сенсаційну офіційну заяву. За його словами:

• Олексій Фазекош у період 2003–2006 років узагалі не подавав жодних документів до КДКА Закарпатської області на складання кваліфікаційних іспитів.

• Жодних іспитів у законному порядку він не складав і складати не міг через повну відсутність необхідної освіти та стажу.

• Оригінал свідоцтва № 21/575 від 21.12.2006 року в архівах КДКА та Ради адвокатів області повністю відсутній, відсутній він і у самого Фазекоша. Відсутні документи, на підставі яких ніби то видавалось свідоцтво адвоката.

А тепер — вишенька на цьому правовому торті! Виявляється, у матеріалах КДКА під цим самим номером (№ 21/575) і цією ж датою (21 грудня 2006 року) зафіксовано та видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю зовсім іншій особі — реальному юристу, який нині працює діючим суддею!

Уявіть собі рівень цинізму. В офіційному реєстрі під одним і тим самим номером проходять дві різні людини, одна з яких — діючий суддя, а інша — «сонцесяйний» керівник обласної Ради адвокатів. Це не просто процедурне порушення, це класичний склад злочину, передбачений статтею 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів).

Наразі цей епічний факт є предметом активного розслідування у кримінальному провадженні № 12023078040000715. Правоохоронці намагаються з’ясувати, в якому саме підвалі чи за допомогою якого кольорового принтера виготовлялося свідоцтво, що дало старт запаморочливій «адвокатській» кар’єрі пана Фазекоша.

Частина 5. Хроніки самовикриття: Навіщо «успішному адвокату» друге свідоцтво у 2010 році та третє свідоцтво у 2013 році?

Кожен досвідчений слідчий знає: злочинця найчастіше видає його власна метушня та спроби замісти сліди. Олексій Андрійович у цьому плані не став винятком і власноруч створив доказ своєї професійної нелегітимності.

Уважно вивчаючи реєстри, ми раптом виявляємо дивовижний факт: 30 липня 2010 року Олексій Фазекош отримує… ще одне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю — № 21/645. Це відбувається після нібито повторного складання іспитів у липні 2010 року.

Запитайте себе: навіщо людині, яка вже майже чотири роки є «успішним та визнаним адвокатом» із чинним свідоцтвом від 2006 року, раптом знову йти складати іспити, платити внески та отримувати новий документ?

Відповідь лежить на поверхні та б’є своєю очевидністю:

1. У 2009 році Фазекош нарешті отримує реальний диплом спеціаліста з «Правознавства». Тобто вперше у своєму житті отримує законну повну вищу юридичну освіту.

2. Розуміючи, що його свідоцтво від 2006 року є абсолютно «лівим», токсичним і тримається виключно на корупційних домовленостях, які будь-якої миті можуть рухнути, він вирішує поспіхом «легалізувати» свій статус.

3. Він іде складати іспит заново, вже маючи на руках свіжий диплом 2009 року.

Цей крок є де-факто і де-юре публічним визнанням нелегітимності документів зразка 2006 року. Якби перше свідоцтво було законним, спроба отримати друге виглядала б як шизофренія. Але ні, це був холодний розрахунок юридичного авантюриста.

Мукачівський щит: Судове рішення, що не рятує від ганьби

Намагаючись захистити свій хибкий статус, О. Фазекош часто козиряє Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 25 червня 2010 року у справі № 2-а-930/10 (винесеною суддею Вячеславом Заборовським). Це рішення нібито мало підтвердити законність його претензій.

Проте будь-який першокурсник юридичного факультету пояснить пану Фазекошу, що:

• Жодне рішення районного суду не здатне змінити імперативну вимогу закону, що діяв на момент 2006 року. Суд не може силою свого рішення створити диплом юриста в минулому часі для людини, яка тоді вивчала історію та міжнародний туризм.

• Судове рішення не може легітимізувати відсутність обов’язкового дворічного юридичного стажу, якого фізично не могло існувати до моменту отримання профільного диплома.

• Це рішення є типовим зразком «кишенькового» правосуддя часів розквіту судового свавілля, і воно аж ніяк не рятує від кримінальної відповідальності за використання підроблених документів у розумінні ст. 358 КК України.

Але й “Мукачівський щит” не допоміг. “Марафон” свідоцтв адвоката продовжується

“На світ” у 2013 році появляється з “повітря” появляється дублікат “”свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Чому “з повітря”?

В дублікаті “свідоцтва”, як і всіх інших “свідоцтвах” записано: “Підстава: рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Закарпатської області від 21.12.2006 року №160/93”. А чи тримав це рішення в руках голова КДКА Закарпатської області області Петро Немеш? Виявляється, що ні. І він це стверджує в офіційному листі до КДКА Вінницької області.

Даний офіційний лист шанованого Петра Федоровича є, м’яко кажу, є  неправдивим.

Читаємо: “

“Фазекош Олексій Андрійович набув право на зайняття адвокатською діяльністю 21.12.2006 року на підставі рішення Закарпатської обласної КДКА №190/93 та отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 575.”

На підставі яких офіційних документів пан Немеш це може твердити? Ніяких. Адже далі пан Немеш пише, що: “

“На момент отримання Фазекошем О.А. свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Закарпатську обласну КДКА очолювала Павліченко Олена Василівна. Проте до сьогоднішнього часу документація в тому числі особова справа Фазекоша О.А. із Закарпатської обласної КДКА до Комісії по акту приймання-передачі не передана. З урахуванням вказаних обставин надати атестаційну (кваліфікаційну) справу Фазекоша Олексія Андрійовича не представляється можливим через її відсутність у Комісії.”

По-перше, звертаємо увагу на те, що на час ніби то отримання свідоцтва адвоката 21/575 (21 грудня 2006 року)головою КДКА був Віктор Бедь, а не Олена Павліченко (відроблене свідоцтво підписане Віктором Бедьом), По-друге, як видно з листа, в КДКА Закарпатської області відсутня в архіві особова справа Олексія Фазекоша. То на підставі яких документів дана особа отримала свідоцтво адвоката?

Для чого Петру Федоровичу Немешу треба було в чергове “підставляти плече” фальшивому адвокату  та писати “Фільчину грамоту” і видавати це за офіційний документ КДКА Закарпатської області?

Частина 6. Деградація самоврядування: Чому НААУ та РАУ “сором’язливо” заплющують очі?

А тепер ми підходимо до найголовнішого та найболючішого питання цього відкритого листа. Олексій Фазекош — це не просто приватна особа, яка тихцем веде практику десь у глухому закарпатському селі. Він — очільник Ради адвокатів Закарпатської області. Він представляє весь регіон на загальнонаціональному рівні, бере участь у засіданнях РАУ, приймає доленосні рішення для всієї закарпатської адвокатури.

Як сталося, що Національна асоціація адвокатів України (НААУ) на чолі з Лідією Ізовітовою та Рада адвокатів України роками дивляться на це неподобство і кримінал крізь пальці?

Це і є наочний, кричущий приклад деградації органів адвокатського самоврядування. Коли система замість того, щоб очищувати свої лави від пройдисвітів та фальсифікаторів, починає їх оберігати, інтегрувати у вищі ешелони влади та використовувати для збереження власного статус-кво.

Колеги, замислитесь: який сигнал ми посилаємо молодим юристам? Ми вимагаємо від них бездоганного знання права, змушуємо проходити складні семи кіл пекла стажувань, платити тисячні внески, складати жорсткі іспити. І водночас показуємо їм Олексія Фазекоша, який керує обласною Радою адвокатів, маючи у своєму анамнезі «фокуси» з дипломами та свідоцтвами, за які звичайний громадянин уже давно відбував би покарання.

Це руйнує саму суть адвокатури як правозахисного інституту. Ми втрачаємо моральне право вимагати законності від суддів, прокурорів чи поліцейських, якщо в нашому власному домі, на самому видному місці, сидить людина з фальшивим документом.

Замість висновку першої частини: Заклик до очищення

Цей відкритий лист — лише перша частина великого та детального розслідування правового хаосу, який панує в адвокатському самоврядуванні Закарпаття. Ми детально розібрали освітні та юридичні маніпуляції Олексія Фазекоша, довели повну неможливість його легітимного перебування в статусі адвоката з 2006 року та продемонстрували залізобетонну позицію Верховного Суду щодо освітніх цензів.

Ми звертаємося до кожного чесного адвоката Закарпаття та всієї України: чи довго ми будемо терпіти цю ганьбу? Чи не пора згадати про професійну гідність і зажадати від керівництва НААУ та правоохоронних органів негайної реакції на кримінальне провадження № 12023078040000715?

Адвокатура Закарпаття заслуговує на лідера з бездоганною репутацією, справжнім (а не намальованим у 2010 році заднім числом) дипломом та щирою повагою до закону.

Далі буде… У наступній частині ми детально проаналізуємо фінансові схематози в Раді адвокатів Закарпатської області, використання підконтрольних медіаресурсів для тиску на опонентів та конкретні епізоди кримінальних справ, які так ретельно намагаються приховати від суспільства.

Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”