Вертикаль злочину: як СБУ розплутала ланцюжок командування, що знищував завод Flex у Мукачеві
Вранці 21 серпня 2025 року мирне Закарпаття здригнулося від потужних вибухів, які вмить розвіяли ілюзію безпеки у глибокому тилу країни. Дві російські крилаті ракети морського базування 3М-14 «Калібр» поцілили в територію заводу «Флекстронікс» (Flex) у Мукачеві — одного з найбільших індустрійних та інвестиційних об’єктів регіону. Кадри цього жорстокого удару, зафіксовані відеореєстратором випадкового автомобіля, миттєво поширилися в медіа, а наслідком атаки стало поранення 19 цивільних осіб та значні руйнування виробничих потужностей. Тоді здавалося, що знайти конкретних винуватців серед анонімного окупаційного контингенту буде майже неможливо. Проте українська спецслужба довела протилежне.
Як свідчать офіційні дані, оприлюднені зокрема у відомому Telegram-каналі Віталія Глаголи, Служба безпеки України провела блискучу аналітичну роботу. Правоохоронці поіменно встановили керівний склад Чорноморського флоту РФ, який безпосередньо спланував та організував цей удар. Це розслідування має колосальне значення для широкого загалу, адже воно демонструє не просто факт агресії, а чітку, задокументовану вертикаль російського державного тероризму — від найвищих адміральських чинів до безпосередніх виконавців у морі.
Анатомія терору: хто віддавав та коригував накази?
Критичний аналіз зібраних доказів дозволяє реконструювати покроковий ланцюжок ухвалення злочинних рішень російським військовим командуванням. Окупанти діяли не хаотично, а в межах суворої військової ієрархії, де кожна посадова особа виконувала свою специфічну роль у знищенні цивільного підприємства:
Адмірал Сергій Пінчук: виступив ключовим транслятором злочинної волі Кремля. Перебуваючи на верхівці командування, він оперативно передав наказ вищого керівництва РФ щодо удару по Закарпаттю до підпорядкованих підрозділів.
Віцеадмірал Аркадій Романов: відповідав за стратегічне та матеріально-технічне забезпечення операції. Він забезпечив координацію дій та безпосередній розподіл дефіцитного високоточного ракетного озброєння для цієї атаки.
Контрадмірал Володимир Кузьмін: перевів абстрактне планування у площину практичного втілення. Кузьмін надав пряме розпорядження безпосередньому виконавцю злочину — командиру фрегата «Адмірал Макаров» С. Гаврильченку.
Капітан 1 рангу Михайло Тітов: фінальна ланка, яка безпосередньо забезпечила трагічні наслідки удару. Тітов скоригував точні географічні координати цілі, спрямувавши смертоносні ракети на промислову зону міста.
Така скрупульозна деталізація повністю руйнує російські пропагандистські міфи про те, що «високоточна зброя вражає лише військові об’єкти». Завод «Флекстронікс» є суто цивільним об’єктом із європейськими інвестиціями, і його руйнування було свідомим актом залякування та економічного тиску.
Юридична відповідальність та невідворотність покарання
Правоохоронні органи України кваліфікували дії російських офіцерів за ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України — порушення законів та звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Оголошення офіційних підозр керівництву Чорноморського флоту — це не символічний крок, а закладання юридичного фундаменту для майбутнього міжнародного трибуналу.
Аналізуючи цей прецедент, стає очевидним, що міжнародне правосуддя невідворотно наздожене кожного воєнного злочинця. Імена Пінчука, Романова, Кузьміна та Тітова тепер офіційно зафіксовані в матеріалах кримінальних проваджень. Справа, яку підняв обстріл заводу Flex у Мукачеві, доводить: жоден російський командир не зможе сховатися за таємністю наказів чи віддаленістю від лінії фронту. Рано чи пізно за кожне забране життя та зруйновану споруду доведеться відповідати перед законом.
Матеріал підготовлено з урахуванням офіційних даних розслідувань та публікацій правоохоронних органів України.
Степан Сікора
