Тіні Банкової: Як «клан Єрмаків» змінював правила гри в українській політиці
Занадто терпляча ми нація… А, можливо, поки що тільки народ, який лише вчиться бути справжньою, правовою державою. Кожен ранок приносить українцям нові виклики, але найнебезпечніші з них часто закладаються роками в тиші владних кабінетів. Сьогодні питання про те, як саме формується кадрова політика Банкової, стає не просто темою для кулуарних розмов чи журналістських розслідувань, а чинником національної безпеки. Сучасна історія вітчизняного державотворення демонструє дивовижні метаморфози, де правові норми інколи поступаються місцем особистій лояльності та політичній доцільності.
Юридична еквілібристика: Кадрова магістраль та обхід люстрації
Згадаймо, з чого починалася трансформація вищих ешелонів влади за поточної каденції. Аби Андрій Богдан свого часу зміг обійняти посаду керівника ОПУ, Володимир Зеленський був змушений піти на безпрецедентний крок — своїм указом позбавити співробітників відомства статусу державних службовців. Це була вимушена юридична еквілібристика, адже колишній бекграунд Богдана прямо суперечив чинному законодавству, а саме — закон про люстрацію забороняв йому роботу на таких посадах.
Проте, коли на зміну прийшов Андрій Борисович Єрмак, ситуація набула значно цинічніших обертів. Для його призначення вже не довелося вигадувати нових екстрених указів для обходу закону, адже шлях до безконтрольного управління кадрами вже був розчищений.
За цим алгоритмом — ухилення від виконання діючого законодавства шляхом видання специфічних нормативних актів — гарант конституції фактично нівелює і її положення. Як зазначають критики, цей процес триває вже не перший рік. У результаті через умовну рекрутингову агенцію «Єрмаки на Банковій» на державну службу потрапляють особи, які проходять ретельну перевірку на особисту відданість, а не на професіоналізм чи патріотизм.
Бакалавра юридичних наук на посаді президента, як і його персональних призначенців у Службі безпеки України, подібний стан речей, видно, не хвилює. Поки пересічні громадяни шукають містичні причини невдач, реальне досьє на потенційних кандидатів на вищі військово-політичні посади України, за словами аналітиків, може прямо чи опосередковано контролювати російська Луб’янка. Через це вплив Андрія Єрмака на політику перетворився на ключовий чинник формування сучасної владної вертикалі.
Слід минулого та резонансні розслідування НАБУ
Особливої гостроти ситуації додають родинні зв’язки керівництва ОПУ та радянське минуле, яке дедалі частіше спливає у публічному просторі. Громадські діячі, зокрема Оніщенко Людмила, відкрито наголошують на впровадженні російських наративів у внутрішню та зовнішню політику України. Тіні минулого згущуються, коли стає відомо, що батько керівника ОПУ, Борис Єрмак, за часів СРСР працював у структурах КГБ, а згодом — у ГРУ РФ у званні полковника.
Ба більше, активне розслідування НАБУ та САП під час судових засідань підтвердило, що батько посадовця особисто контролював будівництво елітного маєтку свого сина в житловому комплексі «Династія»(?). Суспільство збурив і той факт, що близькі родичі очільника ОПУ навіть під час повномасштабної війни кілька разів літали до Росії. Багато експертів вважають, що кадрова перестановка в Офіс Президента України та призначення Єрмака відбулися за мовчазною згодою з генералом КГБ/ФСБ Патрушевим після відомого візиту Зеленського до Оману.
Чи зупиниться українська Феміда лише на тому, що інкримінує фігурантам легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, за статтею 209 Кримінального кодексу?
Справа про «жалюгідні» ₴460 мільйонів виглядає занадто дрібною на тлі багатомільярдних розкрадань у Міністерстві оборони України. Корупція в оборонному секторі призвела до загибелі десятків тисяч українських захисників та мільйонів біженців. Громадськість та правозахисники вимагають, аби Кримінальний кодекс України застосовувався на повну силу, включаючи статтю 111 (державна зрада). Проте здатність відверто заперечувати очевидні факти та заявляти правосуддю про необізнаність щодо будівництва «Династії» демонструє специфічну школу підготовки, перед якою вітчизняні спецслужби виявляються безсилими.
Дипломатичний протокол проти розвідувальних даних
У багатьох громадян мимоволі з’являється логічне питання: невже розвідки світу були сліпі, коли Володимира Зеленського разом із Єрмаком приймали на найвищому рівні в США та країнах ЄС? Відповідь криється у специфіці міжнародних відносин:
Попередження про загрозу: Саме іноземні розвідки першими чітко попереджали українське керівництво про неминучість повномасштабного нападу Росії, чудово розуміючи внутрішні ризики на Банковій.
Дипломатичний протокол: Існує жорсткий феномен міжнародного етикету. Попри скепсис чи навіть приховану огиду до певних посадовців, лідерів суверенної держави приймають за встановленими правилами глобальної дипломатії.
Розділення понять: Керівники країн-партнерів чітко усвідомлюють, що поняття «керманич держави» та «сама держава» далеко не завжди є тотожними. Україна є яскравим прикладом того, де народ виявляється набагато сильнішим за окремі елементи своєї влади.
Очищення державних інститутів від корупційних тіней та агентів впливу — це обов’язкова умова для виживання нації. Замовчувати ці проблеми більше не вийде, адже суспільство вимагає реальних відповідей та справедливих судових вироків.
Степан Сікора
