Суд, який блокує доступ до ЄСПЛ? Критичний аналіз процесуального колапсу у справі Вячеслава Зінченка

Резонансні судові процеси завжди стають лакмусовим папірцем для національної системи правосуддя. Коли увага суспільства прикута до трагічних та гучних подій, суди опиняються під подвійним тиском — з боку громадськості та закону. Проте саме в такі моменти дотримання процесуальних гарантій має бути бездоганним, адже будь-яке відхилення від букви закону ставить під сумнів легітимність майбутнього вироку. Яскравим і водночас тривожним прикладом цього стала кримінальна справа № 466/12967/24 щодо обвинувачення Вячеслава Зінченка у вбивстві відомої громадської діячки Ірини Фаріон та незаконному поводженні зі зброєю. Поки суспільство дискутує про доказову базу, у кулуарах судових засідань розгортається інша, не менш гостра драма, де на кону стоїть фундаментальний доступ до ЄСПЛ у справі Зінченка.

Справа Вячеслава Зінченка та Ірини Фаріон: Вага обвинувачення проти прав людини

Обвинувачення, висунуті проти молодого хлопця Вячеслава Зінченка за ч. 1 ст. 263 та п. п. 8, 14 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, є особливо тяжкими. Судовий процес супроводжується тривалим триманням під вартою без права внесення застави. У таких умовах право на свободу та особисту недоторканність набуває особливого значення, а сторона захисту змушена залучати всі можливі правові механізми, включно з міжнародними інстанціями. Проте, як свідчить поточна практика, право на справедливий суд та ефективний засіб юридичного захисту опинилося під загрозою через дії суддів колегії Шевченківського районного суду м. Львова, зокрема головуючого судді Петра Невойта.

Процесуальна гра в хованки: Як суддя Петро Невойт обмежує захист

Згідно з детальними фактами, які оприлюднила відома правозахисниця та адвокат Лариса Криворучко, первинно суддя Невойт П.С. письмово відмовив у наданні копії ухвали суду про продовження запобіжного заходу щодо підсудного. Така позиція прямо суперечить нормам Кримінального процесуального кодексу України, який гарантує право сторони захисту на отримання копій судових рішень щодо обрання чи продовження запобіжних заходів. Реагуючи на відверте свавілля, адвокат невідкладно направила скаргу до Вищої ради правосуддя (ВРП), а також відповідні повідомлення до ВККСУ та Громадської ради доброчесності для формування негативного висновку щодо судді.

Ознайомившись із текстом скарги, суддя Петро Невойт оперативно змінив правову позицію та погодився надати документи. Проте, як виявилося згодом, цей крок був лише частковим компромісом. Офіційно задекларувавши відправку документів, суд фактично приховав три найважливіші процесуальні рішення, без яких повноцінне звернення до Європейського суду з прав людини є технічно неможливим.

Чому відсутність трьох ухвал повністю блокує доступ до ЄСПЛ у справі Зінченка

Міжнародні судові установи діють за суворим регламентом. Щоб довести порушення Статті 5 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), яка гарантує право на свободу, захист зобов’язаний надати повний та безперервний ланцюжок національних судових рішень, що обґрунтовували тримання особи під вартою. У цьому випадку Шевченківський районний суд Львова не надав захисту такі документи:

• Копію ухвали суду від 13 листопада 2025 року;

• Копію ухвали суду від 08 січня 2026 року;

• Повний текст ухвали Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року.

Ці три рішення — не просто папери в архіві. Це ключові процесуальні акти, відсутність яких руйнує юридичну можливість реалізувати право, гарантоване Статтею 34 ЄКПЛ (право на індивідуальну скаргу). Суддя Невойт П.С., достеменно знаючи про наявність адвокатського запиту та письмово підтвердивши надання копій, фактично створив штучний правовий вакуум, закриваючи підсудному шлях до Страсбурга.

Системні наслідки для правової держави та дисциплінарна відповідальність суддів

Такі дії не можна списати на технічну помилку чи завантаженість канцелярії. Це системна проблема, що має ознаки дисциплінарного проступку у вигляді умисного порушення права на доступ до правосуддя. Стаття 55 Конституції України чітко гарантує кожному громадянину право після використання всіх національних засобів захисту звертатися за захистом своїх прав до міжнародних судових установ. Коли ж національний суддя приховує рішення, він особисто анулює дію Конституції на окремо взятій території.

Будь-яке обмеження та блокування міжнародного захисту завдає нищівного удару по репутації України як правової держави, що прагне європейської інтеграції. Судді, які дозволяють собі подібний “процесуальний контроль” над фундаментальними правами людини, мають нести персональну дисциплінарну відповідальність. Суспільство та вищі дисциплінарні органи судової влади повинні дати чітку оцінку діям колегії суддів Шевченківського суду, адже коли суд починає контролювати не лише свободу людини, а і її право на захист від самого суду, справедливість перетворюється на ілюзію.

Аналітичний матеріал підготовлено за матеріалами офіційної заяви адвоката Лариси Криворучко.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”