Тіні козинських палаців та мінський транзит: Як поїздки батька Андрія Єрмака до РФ переплелися зі справою НАБУ «Мідас»
Політичний землетрус травня 2026 року: застава, СІЗО та ехо минулого
У травневі дні 2026 року український політикум здригнувся від серії тектонічних зрушень, які наочно продемонстрували: недоторканних у системі більше немає, а минуле завжди наздоганяє сьогодення, незалежно від висоти займаних раніше кабінетів. Головною ареною розгортання цієї драми став Вищий антикорупційний суд (ВАКС), а епіцентром — фігура колишнього керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака. Навколо його імені розгортається одна з наймасштабніших і найгучніших антикорупційних операцій сучасності, яка отримала кодову назву «Мідас».
Події розвивалися стрімко. 11 травня 2026 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) офіційно заявили про викриття організованої злочинної групи, яка займалася легалізацією величезних фінансових потоків. Уже 14 травня суддя ВАКС, заслухавши доводи обвинувачення, обрав для ексголови ОПУ запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Сума застави вражала уяву пересічного громадянина — 140 мільйонів гривень. Проте за ґратами колишній високопосадовець залишався недовго: 18 травня вся сума застави була повністю внесена, і він залишив стіни слідчого ізолятора. Сам підозрюваний категорично відкидає всі звинувачення, стверджуючи, що його офіційне майно обмежується лише однією квартирою та одним автомобілем, а захист уже подав апеляційну скаргу.
Але поки адвокати готують юридичні папери, у медійному просторі вибухнула нова інформаційна бомба. Журналісти-розслідувачі оприлюднили факти, які змушують по-новому поглянути на родинні зв’язки та непублічну діяльність найближчого оточення колишнього керівника ОП. Як з’ясувалося у гучному розслідуванні «Схем», батько ключового фігуранта справи, Борис Єрмак, який також безпосередньо фігурує у матеріалах кримінального провадження НАБУ, здійснював авіаперельоти до Російської Федерації в один із найкритичніших періодів української новітньої історії — восени 2019 року.
Ці дані, отримані через верифіковані джерела з баз авіаперельотів, відкривають глибокий пласт питань. Вони стосуються не лише походження сотень мільйонів гривень, за які зводилися палаци під Києвом, але й національної безпеки, етики державної служби та кулуарних ліній зв’язку з країною-агресором. Наскільки випадковими були ці візити? Яку роль батько відігравав у фінансовій імперії сина? І чому саме зараз справа «Мідас» стала каталізатором очищення політичного ландшафту? Щоб відповісти на це, потрібно детально розібрати кожен елемент цього складного пазла.
Тіні за лаштунками влади: хто такий Борис Єрмак і куди вели його маршрути?
Для того щоб зрозуміти глибину та контекст оприлюдненої інформації, необхідно повернутися в осінь 2019 року. Володимир Зеленський лише кілька місяців як обійняв посаду Президента України, країна перебувала у стані тектонічних політичних змін, а Андрій Єрмак з травня 2019 року офіційно працював його помічником. Тоді у вітчизняних та закордонних медіа його відкрито називали «головним перемовником», «повіреним Банкової з міжнародних справ» та людиною, яка повністю замикала на собі «російський та американський напрямки» української дипломатії. Саме у цей момент, коли на плечах сина лежала відповідальність за підготовку надважливих геополітичних зустрічей, його батько здійснює непублічний візит до РФ.
Згідно з документальними даними, які наводять журналісти проєкту «Схеми» (Радіо Свобода), 2 листопада 2019 року Борис Михайлович Єрмак піднявся на борт літака білоруської авіакомпанії Belavia. Оскільки пряме авіасполучення між Україною та Росією на той момент уже було заблоковане з безпекових причин, маршрут пролягав через Мінськ. Кінцевим пунктом призначення став Санкт-Петербург — аеропорт «Пулково». У північній столиці Росії батько чинного на той момент помічника Президента України перебував чотири дні, вилетівши у зворотному напрямку 6 листопада 2019 року.
Ця подорож не була поодинокою сімейною мандрівкою. Разом із Борисом Єрмаком на борту перебувала і його дружина — мати Андрія Єрмака. Вона є уродженкою Санкт-Петербурга, що, на перший погляд, могло б служити побутовим чи родинним виправданням для подібних поїздок. Проте аналіз її переміщень показує системність: жінка відвідувала територію Російської Федерації через мінський транзитний коридор щонайменше тричі — один раз у 2018 році та двічі протягом 2019 року (у червні, одразу після призначення сина в ОП, та у листопаді).
Коли журналісти спробували отримати бодай якісь пояснення щодо мети цих візитів у розпал неоголошеної війни, вони натрапили на глуху стіну мовчання. З самим Борисом Єрмаком зв’язатися не вдалося, а відомий адвокат Ігор Фомін, який представляє інтереси Андрія Єрмака, відповів сухо та відсторонено: ці питання нібито не стосуються суті кримінального провадження, тому захист не вважає за потрібне сприяти у наданні будь-яких коментарів з цього приводу. Така позиція лише посилила підозри суспільства та аналітиків, адже в публічній політиці мовчання часто трактується як спроба приховати незручні факти.
Політ через Мінськ у розпал дипломатичних баталій: випадковість чи геополітика?
Критично-аналітичний погляд на хронологію подій листопада 2019 року змушує відкинути будь-які версії про «прості родинні відвідини». Потрібно чітко згадати, чим жила Україна у той конкретний тиждень. Початок листопада 2019 року — це період максимально напруженої кулуарної та офіційної підготовки до першої особистої зустрічі Володимира Зеленського з російським диктатором Володимиром Путіним у рамках «Нормандського формату», яка згодом відбулася в Парижі у грудні того ж року.
Андрій Єрмак як головний повірений Офісу Президента особисто вів прямі, часто непублічні переговори з представниками Кремля, зокрема з Дмитром Козаком. Питання стояли надкритичні: розведення військ на Донбасі, транзит газу, обмін полоненими та майбутнє Мінських угод. І саме у ці дні батько головного українського перемовника летить до Санкт-Петербурга. Навіть якщо припустити суто приватний характер поїздки, з погляду державної безпеки та контррозвідки, перебування близького родича топчиновника на території ворожої держави в такий момент є колосальним ризиком. Це створює прямі важелі для тиску, шантажу або проведення негласних операцій впливу з боку російських спецслужб.
Ба більше, виникає логічне аналітичне запитання: чи міг батько ключового державного діяча відвідувати РФ без відома та контролю з боку Федеральної служби безпеки Росії? Відповідь очевидна для будь-якого фахівця з безпеки: ні. Особа з таким родинним статусом автоматично потрапляє під найжорсткіший моніторинг з моменту перетину кордону в аеропорту «Пулково». І те, що візит пройшов тихо, без затримань чи публічних скандалів, може свідчити або про наявність певних високих гарантій безпеки, або про те, що цей візит влаштовував приймаючу сторону. У контексті подальших подій та справ, які спливли через роки, цей мінський авіамаршрут виглядає як один із ланцюжків у системі непублічних комунікацій.
Російський бізнес-слід та елітні зв’язки родини Єрмаків
Для розуміння того, чому поїздки батька Єрмака до Росії викликали такий резонанс, слід звернутися до історичного бекграунду цієї родини. Це не перша згадка про специфічні контакти родини з представниками російського істеблішменту. Свого часу, як нагадують у своєму матеріалі Радіо Свобода, журналісти вже детально описували офіційні бізнес-зв’язки Бориса та Андрія Єрмаків із російською політичною й бізнесовою елітою, які тягнуться ще з кінця 1990-х років.
Зокрема, за даними аналітичної системи YouControl, Борис Єрмак протягом тривалого часу — з 1999 по 2021 роки — офіційно обіймав посаду керівника компанії «Інтерпромфінанс Україна». Співвласником цього підприємства разом із його сином Андрієм Єрмаком виступав громадянин РФ Рахамім Емануїлов. Це ім’я є дуже вагомим у специфічних колах російської столиці. Емануїлов — не просто пересічний підприємець. Крім спільного бізнесу в Україні (де вони також разом володіли компаніями «М.Є.П.» та «Медійна група європейського партнерства»), у самій Росії він був співвласником великої компанії «Інтерпромторг».
Ця структура, своєю чергою, свого часу виступила засновником відомого «Інтерпромбанку». Великим акціонером цієї фінансової установи є Валерій Пономарьов — впливовий член Ради Федерації РФ від Камчатського краю, людина, інтегрована в найвищі ешелони російської законодавчої влади. Коли ці факти вперше стали публічними у 2019–2020 роках, сторона Андрія Єрмака поспішила запевнити суспільство, що ці фірми були зареєстровані ще в минулому столітті, нібито ніколи не вели реальної господарської діяльності, а сам Рахамім Емануїлов є виключно старим знайомим батька, науковцем, релігієзнавцем і далеким від великої політики чоловіком.
Тоді ж, у 2020 році, щоб збити хвилю критики та продемонструвати скромність життя родини, Борис Єрмак дав коротке інтерв’ю виданню «Бабель», де журналісти акцентували на тому, що літнє подружжя живе у звичайній київській хрущовці та не має жодного відношення до розкоші. Проте, як продемонстрували матеріали кримінальної справи НАБУ шість років по тому, за фасадом скромної квартири в спальному районі Києва ховалися зовсім інші масштаби, а реальне життя родини вимірювалося гектарами та сотнями мільйонів відмитих гривень.
Справа «Мідас»: як елітні маєтки в Козині об’єднали батька і сина під прицілом НАБУ
Усе таємне рано чи пізно стає явним, і травень 2026 року зафіксував цей юридичний факт. Головне звинувачення, яке НАБУ та САП висунули організованій групі за участю колишнього керівника Офісу Президента, полягає у масштабній легалізації (відмиванні) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом. Мова йде про фантастичну суму — понад 460 мільйонів гривень, які протягом 2021–2025 років інтегрувалися в легальну економіку через реалізацію масштабного будівельного проєкту в елітному селищі Козин під Києвом.
Козин давно відомий як «українська Рубльовка» — місце, де традиційно концентрувалися капітали українських олігархів та топчиновників. Але навіть на цьому тлі проєкт, який фігурує у справі «Мідас», вражає розмахом. Слідство встановило, що на земельних ділянках загальною площею близько 8 гектарів було розгорнуто будівництво закритого котеджного містечка. Воно складалося з:
Чотирьох величезних приватних резиденцій преміумкласу.
Комплексу допоміжних будівель, споруд та ландшафтних об’єктів.
Окремої розкішної резиденції загального користування, яка включала професійну спа-зону для відпочинку власників.
У цій схемі, окрім самого ексголови ОПУ, підозрюваними проходять ще шість осіб, серед яких фігурують колишній віцепрем’єр-міністр та відомий великий бізнесмен, який вважається одним із лідерів цієї злочинної організації, викритої правоохоронцями ще наприкінці 2025 року.
І ось тут у справі знову з’являється постать Бориса Єрмака. Хоча офіційної підозри станом на травень 2026 року йому не висунуто, прокурори САП під час відкритого судового засідання з обрання запобіжного заходу його сину оприлюднили неспростовні докази того, що саме батько був ключовою уповноваженою та довіреною особою, яка безпосередньо керувала та контролювала процес зведення однієї з цих елітних споруд — резиденції під кодовою назвою «Р-2» в кооперативі «Династія». Земля під цей об’єкт була викуплена влітку 2019 року — якраз у ті місяці, коли родина літала до Росії, а син закріплювався на Банковій. Це вказує на те, що фінансове планування майбутнього елітного містечка та політичні процеси йшли абсолютно паралельними курсами, підживлюючи одне одного.
Роль Бориса Єрмака у будівництві: листування, кошториси та «Борис Михайлович»
Під час судового засідання 12 травня 2026 року прокурорка САП Валентина Гребенюк зачитала уривки з матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, які буквально шокували публіку своєю приземленою деталізацією. Виявилося, що Борис Михайлович Єрмак щонайменше до кінця 2022 року особисто виконував функції генерального куратора будівництва резиденції «Р-2» в Козині. Він не просто спостерігав за процесом, а діяв як жорсткий та професійний менеджер: проводив регулярні робочі наради з підрядниками, затверджував детальні будівельні кошториси та погоджував фінансові рахунки.
У матеріалах справи міститься верифіковане листування за грудень 2022 року між абонентом, підписаним як «Борис Михайлович», та його помічницею «Наталією». У цих повідомленнях батько топчиновника детально заглиблюється в закупівлю електроматеріалів для забезпечення тимчасового зимового електропостачання об’єкта, вимагає надання альтернативних цінових пропозицій від інших постачальників для оптимізації витрат та особисто візує фінансові документи. Усе це відбувалося взимку 2022 року, коли вся країна потерпала від жорстоких російських обстрілів та блекаутів, а на закритому будівельному майданчику в Козині кипіла робота з підключення зимового опалення для майбутнього родинного палацу.
Згодом, як зазначають прокурори, розуміючи потенційні ризики розкриття схеми, Борис Єрмак формально відійшов від операційного управління, передав свої повноваження такій собі Наталії Квеленковій. За даними з відкритих реєстрів, ця жінка працює професійною дизайнеркою інтер’єрів і, за версією слідства, стала новою довіреною особою, яка продовжила курувати фінальні етапи оздоблення та будівництва маєтку, прикриваючи реальних бенефіціарів. Це класичний приклад того, як у схемах легалізації коштів використовуються професіонали з творчих індустрій для легального обґрунтування величезних витрат на дорогі матеріали, меблі та предмети розкоші.
Від Нідерландів до Козина: парадокси публічного та прихованого життя
Особливого цинізму та аналітичного розколу цій історії додає той факт, як саме Борис Єрмак позиціював себе у публічному просторі після початку повномасштабного вторгнення. У той час, коли за зачиненими парканами кооперативу «Династія» узгоджувалися кошториси на сотні тисяч доларів, у період з 2022 по 2024 роки Борис Михайлович Єрмак активно і цілком офіційно згадувався в пресі та звітах як координатор міжнародного громадського об’єднання «Українська громада в Нідерландах».
Ця організація проробила колосальну роботу: збирала кошти, координувала логістику та займалася відправкою гуманітарної допомоги в різні постраждалі від війни регіони України. Батько керівника ОПУ з’являвся на публічних заходах, спілкувався з волонтерами та європейськими донорами, виступаючи в ролі шляхетного патріота й благодійника, який робить усе задля наближення перемоги.
Але тепер, через призму розслідування НАБУ та матеріалів Радіо Свобода, перед суспільством постає глибокий психологічний та системний парадокс. Людина одночасно здатна займатися збором гуманітарних вантажів у Європі для звичайних громадян і паралельно, використовуючи тіньові мільйони свого сина, будувати закриту елітну спа-зону в Козині. Публічне волонтерство у Західній Європі виглядає як ідеальний інструмент створення позитивного іміджу та «парасольки» від можливих зазіхань правоохоронних органів, тоді як реальні інтереси та фінансові активи родини залишалися міцно закоріненими в українську землю та затінені через підставних осіб.
Юридична архітектура справи «Мідас»: позиція захисту та аргументи слідства
Якщо відкинути емоційну та політичну компоненту і поглянути на ситуацію з погляду кримінального права, то справа «Мідас» є унікальним прецедентом для України. Вперше під удар антикорупційної системи потрапив чиновник такого рангу, чий вплив ще вчора вважався безмежним. Головне завдання правоохоронців зараз — довести так званий «предикатний злочин». Тобто, САП має чітко продемонструвати в суді не просто факт витрати 460 мільйонів гривень на будівництво в Козині, а довести, що ці гроші були отримані внаслідок конкретних корупційних схем, хабарів, зловживань службовим становищем або розкрадання державного бюджету протягом 2021–2025 років.
Позиція захисту, яку озвучує адвокат Ігор Фомін, побудована на класичній стратегії заперечення та процесуальних зачіпок. Головні тези адвокатів зводяться до наступного:
Андрій Єрмак офіційно не володіє жодним об’єктом у Козині. Усі закиди про його причетність до кооперативу «Династія» та резиденції «Р-2» є «припущеннями та політично вмотивованими фантазіями».
Борис Єрмак не є процесуальним підозрюваним у справі, тому його особисте листування, побутові розмови чи обговорення кошторисів з дизайнерами не можуть автоматично свідчити про винуватість його сина.
Сума застави у 140 мільйонів гривень була названа «необґрунтованою та непомірною», а той факт, що її внесли за чотири дні, захист використовує як доказ наявності легальних і заможних друзів та партнерів, які вірять у невинуватість ексголови ОПУ.
З іншого боку, НАБУ володіє величезним масивом інформації, отриманим завдяки зняттю інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, фінансовому моніторингу та міжнародній правовій допомозі. Той факт, що застава була внесена миттєво, а сума зібраних коштів, за даними журналістів, навіть перевищила необхідні 140 мільйонів, лише доводить наявність гігантського неформального фінансового ресурсу, який перебуває в розпорядженні цієї групи осіб.
Суспільний резонанс, інформаційна гігієна та висновки для майбутнього
Ця історія — не просто черговий сюжет про те, як багаті та впливові люди будують палаци. Це дзеркало, в якому відображаються головні хвороби та водночас надії українського суспільства. З одного боку, ми бачимо живучість старих номенклатурних практик, коли родинні зв’язки використовуються для побудови паралельних фінансових імперій, а батьки топчиновників спокійно літають до столиць ворожих держав у розпал війни, не замислюючись про державну етику. З іншого боку, сам факт того, що у травні 2026 року НАБУ спромоглося реалізувати справу «Мідас», ВАКС відправив ексголову ОПУ в СІЗО, а провідні медіа безперешкодно публікують розслідування про подорожі Бориса Єрмака, свідчить про колосальний прогрес української демократії.
Для широкого кола читачів ця стаття має стати уроком критичного мислення та інформаційної гігієни. Політики та державні діячі можуть створювати будь-які красиві медійні образи: показувати скромні квартири-хрущовки, демонструвати звіти про волонтерство в Нідерландах чи писати патріотичні пости в соціальних мережах. Проте реальним мірилом їхньої чесності є виключно прозорість їхніх фінансових потоків, відповідність стилю життя офіційним доходам та чистота зв’язків їхніх родичів.
Україна платить занадто високу ціну за свою незалежність і європейський вибір, щоб дозволити кулуарним договірнякам, мінським транзитам та козинським палацам руйнувати державні інститути зсередини. Справа Андрія та Бориса Єрмаків, яка розгортається на наших очах завдяки професійній роботі детективів та розслідувачам, подібним до команди, яку представляє журналістка Ольга Івлєва, має бути доведена до логічного, прозорого та справедливого судового вироку. Лише тоді, коли закон стане один для всіх — і для пересічного громадянина, і для всесильного керівника Офісу Президента — країна зможе впевнено сказати, що шлях очищення пройдено недарма. Суспільство чекає на апеляційний розгляд і нові деталі справи «Мідас», які, без сумніву, ще неодноразово здивують українську та міжнародну спільноту.
За матеріалами Схеми (Радіо Свобода)
