Роман Шухевич і трагедія етнічних чисток 1941–1945: Критичний аналіз відповідальності
Етика націоналізму проти людського життя
Історія України середини XX століття — це не лише героїчний епос, а й глибока моральна прірва. Постать Романа Шухевича (псевдо «Тарас Чупринка») сьогодні стоїть у центрі запеклих дискусій. Головне питання, яке ставить сучасна європейська історіографія: чи може «національна ідея» служити індульгенцією за масові вбивства цивільного населення?
Критичний аналіз діяльності Шухевича вимагає відмови від чорно-білих міфів. Ми маємо розглянути роль міліції ОУН у Львові, шлях батальйону «Нахтігаль» до Вінниці та механіку «очищення земель» на Волині. Це історія про те, як ідеологія інтегрального націоналізму перетворила боротьбу за свободу на інструмент етнічної диктатури.
Львів, липень 1941: ОУНівська міліція та «Криваві дні»
Коли 30 червня 1941 року німецькі війська та батальйон «Нахтігаль» увійшли до Львова, місто перетворилося на пекло для єврейського населення. Роман Шухевич як політичний керівник «Нахтігалю» та впливовий член Проводу ОУН-Б безпосередньо причетний до створення структур, які ініціювали насильство.
Створення міліції ОУН
Дослідник Кай Струве у праці «Німецька загарбницька влада, український націоналізм і насильство проти євреїв» доводить, що міліція ОУН була сформована заздалегідь. Її завданням було встановлення контролю над містом і «очищення» його від «ворожих елементів».
Шухевич, як один з архітекторів військової стратегії ОУН, не міг не знати про інструкції «Боротьба і діяльність ОУН під час війни», які прямо вказували на необхідність нейтралізації євреїв та поляків. Саме міліція ОУН зганяла євреїв до тюрем (зокрема «Бригідок»), де під приводом «помсти за вбивства НКВС» відбувалися звірячі розправи.
Роль Шухевича: Командна відповідальність
Хоча захисники Шухевича стверджують, що він шукав тіло свого брата Юрія, закатованого більшовиками, західні історики, такі як Джон-Пол Химка, зазначають: особисте горе не знімає відповідальності за дії підлеглої організації. Міліція діяла під прапорами ОУН Степана Бандери, а Шухевич був ключовою постаттю цього руху на місці подій.
Марш на Схід: «Нахтігаль» та єврейські погроми по дорозі до Вінниці
Шлях батальйону «Нахтігаль» від Львова до Вінниці (липень 1941 року) у радянській історіографії описувався як суцільний ланцюг злочинів, тоді як в українській діаспорній — як чиста військова операція. Правда, яку відкривають сучасні німецькі та польські архіви, значно похмуріша.
Погроми в Сатанові та Браїлові
Під час просування Поділлям, підрозділи батальйону проходили через містечка з великими єврейськими громадами. Польський історик Анджей Земба та німецький дослідник Дітер Поль вказують на інциденти в Сатанові, Юзвіні та Браїлові (Вінницька область).
Свідчення очевидців, зібрані в рамках проєктів з вивчення Голокосту, вказують на те, що українські солдати в німецькій формі брали участь у «акціях» проти місцевих євреїв. У Вінниці, де «Нахтігаль» перебував у середині липня, єврейська громада зазнала серйозних втрат. Шухевич, будучи командиром, відповідав за дисципліну та поведінку своїх людей. У цей період ідеологія «жидо-комуни» була панівною в ОУН, що робило єврейське цивільне населення легітимною ціллю в очах радикалізованих бійців.
Волинська різня 1943: Стратегічне рішення Шухевича
Найбільш трагічною сторінкою, де роль Романа Шухевича в етнічних чистках стає незаперечною, є антипольська акція на Волині та в Галичині.
Від «Клима Савура» до «Чупринки»
У травні 1943 року Шухевич фактично очолює Провід ОУН і бере під контроль УПА. На той час Дмитро Клячківський («Клим Савур») вже розпочав масові вбивства поляків на Волині. Критичне питання: чи намагався Шухевич зупинити це?
Згідно з працями Гжегожа Мотики, Шухевич не тільки не зупинив різанину, а й поширив її на територію Східної Галичини в 1944 році. На Третьому великому зборі ОУН було прийнято стратегію, яка де-факто санкціонувала вигнання або фізичне знищення польського населення для того, щоб на майбутній мирній конференції територія була «чисто українською».
Моральний аспект «Національної ідеї»
Шухевич діяв як фанатичний державник. Для нього життя 60-100 тисяч цивільних поляків (жінок, дітей, літніх людей) було «ціною», яку варто заплатити за державність (Примітка. При акціях відплати полька Армія Крайова вбила 10-15 тис. українців). Польська історіографія використовує термін Genocidium atrox (жорстокий геноцид), підкреслюючи нелюдські способи вбивств, які практикувалися загонами УПА та «запіллям» (місцевими селянами, залученими до акцій).
201-й батальйон у Білорусі: Тренування перед Волинню?
Протягом 1942 року Шухевич служив заступником командира 201-го батальйону охоронної поліції в Білорусі. Цей період критикується істориками, такими як Пер Андерс Рудлінг, як етап безпосередньої участі у нацистській політиці терору.
Батальйон залучався до антипартизанських операцій. У Білорусі того часу боротьба з партизанами була синонімом спалення сіл разом із мешканцями. Досвід, здобутий у Білорусі — як боротися з ворожим цивільним населенням, як проводити блокади та зачистки — був пізніше реалізований Шухевичем під час командування УПА проти польських сіл.
Чи можна виправдати вбивство заради нації?
Це ключове питання статті. Українська національна пам’ять намагається знайти виправдання в «історичних обставинах», «відплаті за польську окупацію» або «боротьбі на два фронти». Проте міжнародне право та універсальна мораль дають іншу оцінку.
Критика ідеології «чистої землі»
Шухевич сповідував ідеологію, де нація є вищою за людину. Це типова риса тоталітарних режимів XX століття. Вбивство дитини в польському селі на Волині не наближало незалежність України — воно лише заплямовувало саму ідею цієї незалежності кров’ю невинних.
Читайте також:
Чи був Роман Шухевич системним порушником чехословацького суверенітету в 1938–1939 роках?
Європейські історики наголошують: якщо ми виправдовуємо Шухевича сьогодні, ми тим самим даємо згоду на використання подібних методів у майбутньому. Етнічні чистки не можуть бути «вимушеним заходом». Вони є злочином проти людяності, який не має терміну давності.
Висновки: Важкий шлях до правди
Роман Шухевич був талановитим конспіратором і відданим бійцем за свою візію України. Але ця візія була ексклюзивною, жорстокою та нетерпимою до інших народів, що населяли ці землі.
- Львів 1941: Він відповідальний як лідер організації, чия міліція вчиняла погроми.
- Вінниця та марш: Його підрозділ був частиною нацистської машини знищення на початковому етапі війни.
- Волинь: Він є політичним та військовим архітектором етнічної чистки поляків.
Визнання цих фактів не є актом зради Україні. Навпаки, це акт очищення нашої історії від токсичних ілюзій. Тільки визнавши провину керівництва ОУН та УПА за етнічні чистки, ми зможемо побудувати справді демократичну європейську державу, де людське життя є найвищою цінністю, а не «паливом» для національної ідеї.
Рекомендовані джерела для подальшого вивчення:
- Гжегож Мотика: “Українська партизанка 1942–1960”
- Тімоті Снайдер: “Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним”
- Архівні матеріали Яд Вашем про Голокост в Україні
Стаття написана з метою всебічного висвітлення історичних подій на основі критичного аналізу джерел.
Степан Сікора
Примітка. Підсумком трагічного народовбивства стали величезні людські жертви і матеріальні втрати з обох боків. Окремі польські історики стверджують, що загинуло до 100 тис. поляків і 25-30 тис. українців. Українські вчені, наводять скромніші цифри втрат – 35 і 15 тис., або й взагалі 12 та 5 тис.
