Няґувська Постила – перший відомий повноцінний твір русинською мовою
Що ви знаєте про Няґувську Постилу? На превеликий жаль, цей найдавніший твір нашою народною карпаторусинською мовою не вивчають у школах, а більшість закарпатців ніколи про нього навіть не чули. І це дуже прикро. Адже ця пам’ятка — не просто лінгвістичний скарб, що доводить самобутність нашої мови (вже у 16 столітті в нашому краї розмовляли мовою, дуже близькою до сучасної).
Це унікальне, абсолютно нетипове історичне джерело, яке дозволяє зазирнути у світогляд наших пращурів та замислитись над історією Краю. Як сталося, що в далекому 16 сторіччі (яке заведено вважати «темним»), у Тячівському районі (нібито далеко від культурних центрів) писали про гуманізм, освіту та соціальний гніт? І писали простонародною, зрозумілою всім мовою — не церковнослов’янською чи угорською, а саме нашою, яку часто помилково називають «відсталою»? Чому цей твір не став поштовхом для розвитку місцевої літератури та чому його не підтримала тогочасна влада чи церква?
У цій статті ми пропонуємо вам ознайомитися з головними фактами про Няґувську Постилу та прочитати уривки з твору. Це новий, розширений формат проєкту «По-нашому», тому ваші коментарі будуть для нас дуже цінними. Цитати наводимо згідно з оригіналом, прибравши лише твердий знак наприкінці слів, замінивши «ять» на і/ї та розкривши титли (скорочення) для зручності читання.
1. Коли була написана Няґувська Постила?
Точна дата створення твору залишається дискусійною. Історик А. Петров датує її 1559 роком. Оригінальний рукопис не зберігся, проте до нас дійшли дві копії 18 століття. Важливо, що вже у 1564 році Няґувську Постилу переклав румунською мовою брашівський першодрукар Діакон Коресі під назвою Cazaniei («Казання»). Цей переклад вважається одним із найстаріших друкованих текстів румунською мовою, виданим у тому ж році, що й «Апостол» Івана Федорова. Ще один відомий ровесник Постили — Пересопницьке Євангеліє (1561 рік).
2. Чи справді це перший твір русинською мовою?
Про давню писемність нашого Краю відомо небагато, адже більшість середньовічних текстів зникла (вціліли лише окремі грамоти). Ми не можемо стверджувати, що до Постили нашою мовою нічого не писали, але це — перший відомий повноцінний текст, зрозумілий сучасному читачеві.
Це суттєвий критерій. У багатьох європейських мовах найдавніші пам’ятки майже незрозумілі сучасникам: англієць не прочитає «Гімн Кедмона» (680 р.) без підготовки, а француз не розбере «Страсбурзьку Клятву» (842 р.) без знання латини. В Няґувській Постилі ж малозрозумілими є лише окремі слова та специфічна довжина речень.
Довгий час наші предки, як і всі східні слов’яни, використовували церковну мову. Потреба в текстах народною мовою виникла лише у 16 столітті, коли з’явилося бажання звернутися безпосередньо до неосвіченого люду.
3. Для кого призначався текст?
Няґувська Постила — це збірка з 61 проповіді, що роз’яснюють Євангеліє. Вона призначалася для священників, щоб ті читали її пастві під час служби щонеділі та у великі свята.
Проповіді адресовані простим мирянам, а не еліті. Вони написані народною мовою з використанням прикладів із повсякденного життя мараморошських селян. Тут немає складних догматичних суперечок. Кожна частина починається з переказу біблійного сюжету простими словами (автор не цитує, а саме переказує), після чого йдуть «науки» — практичні моральні повчання.
4. Хто був автором Постили?
Автор — православний священник із Марамороша, ймовірно, з села Няґово (сучасне Добрянське). Дослідники припускають, що він сам міг бути кріпаком, оскільки в тексті відчувається різко негативне ставлення до еліт. Він називає «немилостних панів» Божою карою та відкрито звинувачує феодалів, урядників і бірів у несправедливих судах та пролитті невинної крові.
5. Історичний контекст: чому саме 16 століття?
Це був час зламу епох для нашого Краю:
Соціальні заворушення: руйнування феодалізму та велике селянське повстання 1514 року під проводом Георгія Дожі, що охопило Мараморош.
Крах державності: після поразки від османів у 1521 році Угорщина розпалася. Мараморош опинився у складі Трансильванського князівства.
Реформація: поширення ідей Лютера та Кальвіна, які закликали до використання народних мов у релігії. Саме в цей період багато малих народів Європи отримали власну писемність.
6. Чому текст вважають «неканонічним»?
Хоча автор був православним, у Постилі помітний вплив кальвінізму. Це проявляється у використанні народної мови, закликах до створення шкіл при кожній церкві («ошкола пузля кождои церкве») та акценті на спасінні через віру й трудову етику. Деякі моменти навіть натякають на заперечення церковної ієрархії, що було властиво протестантизму, хоча в цілому текст залишається близьким до православного трактування.
7. Чи була Няґувська Постила скандальною для свого часу?
Швидше, це був «протестний» текст. Автор відкрито критикував корумповане духовенство («што чинят попове над людми дїля приходу их») та ворожнечу між Патріархом і Папою Римським. Також він виступав проти соціальної нерівності, закликаючи до людяності. Наприклад, він гостро засуджував господарів, які виганяють хворих слуг, що на той час було надзвичайно прогресивною думкою.
8. Унікальність лексики твору
У 1985 році угорський славіст Л. Деже проаналізував лексику Постили. Результати вражають:
68% слів досі активно використовуються підкарпатськими русинами.
Лише 36% лексики збігається з сучасною українською мовою.
21% слів взагалі не знайдено в українських чи російських словниках.
У тексті ми бачимо такі звичні для закарпатців слова: огень, винниця, дїтвак, ґазда, што, тото, сесе, пущати, туй, слобудно, пуд, вицї. Також характерними є суфікси -ня (вм. -ння), -овати (вм. -увати), -усть (вм. -ість).
9. Фонетичні особливості мови
Текст відображає фонетику сучасної говірки Тячівщини:
Збереження звука Ы;
Вживання И на початку слів;
Давні сполучення гы, кы, хы (хыжа, кырниця);
Перехід о, е в у, ю (пуст, овун, помуч);
М’які р та ц наприкінці слів;
Розрізнення г та ґ (останнє часто писалося як «к» — казда).
10. Граматика та мовні норми
Граматика Постили — це фундамент нашої мови:
Орудний відмінок на -ов (муков, віров);
Множина на -ове (бирове) та місцевий відмінок на -ох (у гріхох);
Короткі форми займенників: мя, ми, ти, му, юй;
Дієслова першої особи на -ме (робиме, чинеме);
Використання частки май та рухомої частки ся.
11. Чи були в тексті мадяризми?
Так, мова твору вже тоді містила багато запозичень з угорської: варош, ґазда, бирув, марга, битюг, хотарь. Проте це не результат «насильницької мадяризації», яка почалася лише наприкінці 19 століття. У 16 столітті державною мовою була латина, а мадяризми в Няґувській Постилі — це наслідок природного співжиття народів в одному регіоні. Румунізмів у тексті значно менше (варе, май), що відповідає і сучасному стану мови.
12. Наскільки мова Постили близька до сучасної?
Пропонуємо вам самостійно оцінити уривки з твору:
а) «Братя мои! Из сего євангелія нынїшняго можеме научити ся, як треба чоловіку чинити, штобы добыв царство небесноє… штобы сме любили Бога виць усего сердця нашого…»
б) «Май благыи то сут, што слухают слово Божіє и чинят єго. Братя мои милыи, берїт собі но розум горазд из сих слув науку за слово Божіє…»
Няґувська Постила — це не просто стародавній текст, це живий голос нашої історії, який заслуговує на те, щоб бути почутим і вивченим кожним закарпатцем, кожним карпаторусином.
