Коли «зерна» неуцтва та націоналістичної пропаганди дали свої плоди

У Закарпатті, багатонаціональному краї, де століттями в мирі живуть русини, угорці, словаки, чехи, німці та українці, з’явилася чергова «геніальна» ідея. Деякі «щирі патріоти» з-за перевалу запропонували зробити слово «Орбан» лайкою. Ця провокація не просто образлива — вона руйнівна. Адже в нашому краї тисячі корінних мешканців-русинів носять прізвище Орбан. Мій кум носив це прізвище, мої похресниці досі його носять. І таких людей — тисячі.

Прізвище Орбан — не політичний бренд Віктора Орбана. Воно належить сотням порядних закарпатців: лікарям, вчителям, фермерам і захисникам України. Пропонувати карати людину лише за родове ім’я — це не патріотизм, а звичайне неуцтво, яке сіє зерна ворожнечі. І сьогодні ми бачимо перші плоди.

Історичні корені прізвищ русинів Закарпаття

Прізвища закарпатських русинів — живий свідок багатовікової історії краю. Протягом століть Закарпаття перебувало у складі Королівства Угорщина, де угорська мова панувала в адміністрації, освіті та церкві. Саме тому значна частина місцевих прізвищ має угорське походження.

Орбан походить від латинського Urbanus (міський житель) або середньовічного угорського імені, що означало «сильний воїн». Подібно утворювалися й інші: Міклош — від форми імені Миколай, Іштванко чи Міклошко — з угорських коренів і слов’янських суфіксів.

Велика група прізвищ пов’язана з професіями: Ковач (коваль), Сабо (кравець), Варга (швець). Вони зберегли своє значення навіть після мовної адаптації. Поширені також прізвища від прикмет: Надь («великий»), Кіш («малий»), Фекете («чорний»). У процесі адаптації вони змінювали звучання, але не втрачали угорського коріння.

Ці прізвища — не «ворожі», а частина унікальної культурної спадщини Закарпаття. Вони відображають переплетіння народів, яке формувалося століттями.

Багатонаціональне Закарпаття: наша спільна сила

За даними Всеукраїнського перепису 2001 року, у Закарпатській області проживає 80,5 % українців (включаючи 10,1 тис. русинів), 12,1 % угорців, 2,6 % румун, 2,5 % росіян, 0,5 % словаків та інші національності. У компактних поселеннях, як Берегове чи Берегівський район, угорці становлять більшість.

Багатонаціональне Закарпаття — це не слабкість, а сила. Ми століттями сидимо за одним столом: словаки — наші рідні шовгори та шовгорині, угорці — куми й друзі, чехи, німці, русини (українці). Мій кум-угорець не відповідає за політику Будапешта, а шовгор-словак — за рішення Братислави. Вони — частина нашого спільного дому.

Тисячі людей з угорськими чи «немісцевими» прізвищами сьогодні захищають Україну на фронті. Хіба вони мають повертатися в суспільство, де їхні прізвища стали брудним словом?

Коли «зерна» неуцтва дали плоди: небезпека хайпу

Сьогодні інтернетом гуляє ідея перетворити прізвище Орбан на лайку. Хтось у Франківську чи деінде вирішив «хайпонути», зібрати лайки й підняти охоплення. Але в гонитві за переглядами забули про головне — про тисячі наших співвітчизників.

За даними порталу «Рідні», в Україні 596 носіїв прізвища Орбан, і найбільше їх саме на Закарпатті: Мукачево (101), Серне (52), Берегове (38), Чоп (29), Пістрялово (26). Кожне з цих прізвищ — пам’ять про батьків, ідентичність, родину.

Карати людину за прізвище — це не патріотизм. Це шлях до розколу. Сьогодні «заперевальна марга» вигадує образи на Орбан, а завтра — на прізвища русинів, словаків, чехів чи німців. Націоналістична пропаганда, яка не враховує специфіку краю, сіє зерна ворожнечі. І ці зерна вже дають плоди: напруження, взаємну підозру, руйнування того миру, який ми будували століттями.

Чому гідність людини важливіша за будь-який хайп

Ми маємо пам’ятати: прізвище не належить політику. Воно належить людям, які народилися тут, працюють, воюють і люблять свою землю. Не дозволяйте людям «з-за перевалу» диктувати, як ставитися до тих, з ким ми ділимо хліб і долю.

Будьмо мудрими. Толерантність — це не слабкість, а прояв справжньої сили багатонаціонального Закарпаття. Гідність людини вища за будь-який хайп у соцмережах.

Оригінальний допис автора, який першим підняв цю тему нагадує нам просту істину: «Нам і далі жити разом, дивитися один одному в очі та берегти мир у нашому домі».

Плоди неуцтва та націоналістичної пропаганди вже дозрівають. Чи дозволимо ми їм отруїти наш спільний дім? Чи виберемо мудрість і єдність? Відповідь залежить від кожного з нас.

Степан Сікора