ЯК «ЗЕМЛІ РУСИНІВ НА ПІВДЕНЬ ВІД КАРПАТ» СТАЛИ ПІДКАРПАТСЬКОЮ РУССЮ. Ч.5

У березні 1927 року в Харкові проходила наукова конференція з питання українського правопису. Це для М. Скрипника стало слушним приводом запросити з Підкарпатської Русі на конференцію голову крайкому КПЧ І. Мондока, його заступника Г. Феєра і депутата парламенту Чехословаччини від КПЧ М. Сидоряка. З Харкова їх повезли в Москву, де голова Комінтерну М. Бухарін спільно з членами Секретаріату та Виконкому Комінтерну Д. Мануїльським, О. Куусіненом, Б. Куном та іншими заслухали звіт І. Мондока про результати діяльності Підкарпаторусинського крайкому КПЧ, спрямованої на українізацію русинів.

І. Мондок з цього приводу згодом писав: «Ми доповіли, що ЦК КПЧ не розуміє українського питання в Чехословаччині і не діє в дусі резолюції V конгресу Комінтерну, а стоїть фактично на лінії чеської буржуазії в питанні про приналежність закарпатських українців до русинської національності».

Отже, І. Мондок, Г. Феєр і М. Сидоряк не сказали керівництву Комінтерну правду про те, що не тільки ЦК КПЧ, а й уряд ЧСР сприяв галичанам в проведенні українізації русинів; що не з вини комуністів русини завзято борються за збереження своєї національності «русин» і за свою русинську мову.

АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА 1927 РОКУ ТА СТАТУС ЗЕМЕЛЬ

Боротьба словаків за надання їм статусу суверенної республіки в складі федеративної Чехословаччини, а також боротьба русинів за надання їм статусу автономної республіки, змусили Прагу узятися до розв’язання цієї проблеми так, щоб, розширюючи права словаків і русинів, одночасно урізати права етнічних німців Сілезького краю. З цією метою 14 липня 1927 року був прийнятий закон № 125 про адміністративно-територіальну реформу, за якою Чеський, Словацький та Підкарпаторусинський краї були перейменовані в ЗЕМЛІ, а Сілезький і Моравський краї були об’єднані в Мораво-Сілезьку землю. Таким чином, одиниця під назвою Сілезький край, населена етнічними німцями, перестала існувати.

Невиконання ЦК КПЧ резолюції Комінтерну з проведення українізації русинів Підкарпатської Русі і приєднання їх до України турбувало Й. Сталіна. Він боявся, що ігнорування наказів Москви стане прикладом для компартій інших країн. Тому Виконком Комінтерну вирішив змінити керівництво ЦК КПЧ. Для цього була створена спеціальна комісія на чолі з Сергієм Гусєвим (Яковом Драбкіним), куди увійшли Бела Кун, Ернст Тельман та інші вожді.

На III з’їзді КПЧ (1925 р.) цій комісії вдалося обрати К. Готвальда членом ЦК, де він очолив ідеологічний відділ. Делегатом з’їзду був І. Мондок, який домовився про направлення на навчання до Харкова нових слухачів: Г. Феєра, І. Ваша, М. Жупника та інших. Всі вони навчалися на факультеті журналістики, оскільки ця професія була головним прикриттям для агентів НКВД та розвідки Червоної армії.

 ТАЄМНИЧІ НАРАДИ ТА КУРС НА УКРАЇНІЗАЦІЮ РУСИНІВ

3 січня 1926 року під Берліном відбулася секретна нарада представників компартій України, Західної України та І. Мондока. Обговорювалося прискорення приєднання Галичини та Підкарпатської Русі до Радянської України. Було вирішено, що газета «Карпатська правда», яка виходила русинською та угорською, тепер видаватиметься українською мовою коштом Комінтерну. Для редагування направили галичанина О. Бодана.

Одночасно активізувалася «Просвіта» під проводом Ю. Бращайка. В її правлінні були Августин Волошин, Гренджа-Донський, а також багато галичан (І. Панькевич, В. Струк та ін.). Комінтерн, бачачи опір у Чехословаччині, на VI конгресі (1928 р.) змінив Статут, надавши собі диктаторські повноваження над національними компартіями. Як зазначав «Політичний словник» (1971 р.), Виконком отримав право скасовувати рішення з’їздів окремих країн. Таким чином, європейські компартії стали філіями Москви.

На виконкомі Комінтерну К. Готвальд різко критикував лінію ЦК КПЧ, зокрема щодо питання русинів. Проблему намагався відстояти Б. Іллеш, адже за переписом 1930 року в краї проживало 102 500 євреїв, чия думка часто була вирішальною для крайкому. Проте Виконком схвалив програму Готвальда.

 ПОЛІТИЧНА КРИЗА ТА МАСОВИЙ ВИХІД З ЛАВ КПЧ

У лютому 1929 року на V з’їзді КПЧ, після шантажу та підкупу, К. Готвальд став головою ЦК. За вказівкою Москви І. Локота запропонував підпорядкувати крайком безпосередньо Комінтерну. Ухвалили «компроміс»: подвійне підпорядкування Прагу та українській секції Комінтерну.

Рядові комуністи краю були обурені цією антирусинською політикою. Почався масовий вихід із партії: якщо у 1924 році було 7 тис. членів, то до кінця 1929-го залишилося менш як 500. Для «роз’яснювальної роботи» приїжджали Готвальд та інші вожді, проте на конференції у серпні 1929 року курс Мондока на українізацію був жорстко розкритикований. Весь старий склад крайкому, включаючи Мондока та Івана Туряницю, було усунуто. Новим секретарем став Еммануїл Клим, а до активу увійшов Олекса Борканюк.

Відсторонених функціонерів (Туряницю, Ваша, Сидоряка та ін.) відправили на навчання до Харкова. Там вони продовжували боротьбу проти русинської ідентичності. І. Туряниця, виступаючи в Києві, вихваляв «квітучу Радянську Україну» і заявляв про «міфічну» боротьбу за возз’єднання, хоча рівень життя в ЧСР був значно вищим. Наприклад, вчитель отримував 1110 крон, а 1 кг картоплі коштував лише 0,5 крони.

 ПРОТИСТОЯННЯ РУСИНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ГАЛИЦЬКИХ ЕМІГРАНТІВ

Економічна криза 1929-1933 років змусила партії зосередитися на боротьбі з безробіттям. Проте комуністи та емігранти з Галичини використовували кризу для агітації за приєднання до УРСР. Це викликало роздратування місцевих русинів. Уряд ЧСР у 1929 році вислав з країни лідерів галичан: В. Пачовського, Б. Домбровського та інших.

30 липня 1930 року емігрантка Стефанія Новаківська організувала терористичний замах на 80-річного архідиякона Євменія Сабова, голову Товариства ім. Духновича. Виконавець Ф. Тацинц вистрілив у Сабова в Ужгородському театрі з криком «Смерть кацапам!», але промахнувся. Цей акт терору лише згуртував русинів.

Згідно з переписом 1930 року, у краї проживало:

• Русини — 62,6%
• Угорці — 15,4%
• Євреї — 12,5%
• Інші (чехи, німці, українці тощо) — 7,8%

Товариство ім. О. Духновича переживало розквіт: на 1932 рік воно мало 302 читальні та 277 бібліотек. Було побудовано новий «Русинський Дім» в Ужгороді вартістю 880 тис. крон.

На противагу цьому, «Просвіта» здала свій «Народний Дім» в оренду під кінотеатр, щоб вижити. 9 жовтня 1932 року в Мукачеві відбувся «Всенародний Карпаторусинський конгрес», який зібрав понад 2000 делегатів під гаслом: «Хай живе русинська мова!».

Початок читайте:

“Як землі русинів на південь від Карпат” стали Підкарпатською Руссю. Ч. 1

Як землі русинів на південь від Карпат стали Підкарпатською Руссю. Ч. 2

ЯК «ЗЕМЛІ РУСИНІВ НА ПІВДЕНЬ ВІД КАРПАТ» СТАЛИ ПІДКАРПАТСЬКОЮ РУССЮ. Ч.3

ЯК «ЗЕМЛІ РУСИНІВ НА ПІВДЕНЬ ВІД КАРПАТ» СТАЛИ ПІДКАРПАТСЬКОЮ РУССЮ. Ч.4

Станіслав Ганькович, голова ГО «Наохтема в рокаши»

Далі буде…