Незручні запитання щодо Підкарпатської Русі — Карпатської України (1938-1939). Питання перше.
Хто фінансував утримання уряду автономної Підкарпатської Русі (з жовтня 1938 р. — Підкарпатська Русь – Карпатська Україна) та державних установ (шкіл, лікарень, адміністрації) у 1938–1939 рр.?
Основним джерелом фінансування залишався центральний бюджет Чехословацької Республіки (Прага). Автономія Підкарпатської Русі / Карпатської України не передбачала повної фінансової самостійності — край продовжував отримувати значні субсидії з федерального бюджету на утримання уряду, шкіл, лікарень, доріг, адміністрації та інших державних потреб.
За оцінками урядових діячів (зокрема Юліана Ревая та фінансового експерта В. Гренджі-Донського), видатки бюджету краю на 1939 р. перевищували 300 млн чеських крон, тоді як місцеві доходи (податки, мита, прибутки від господарства) становили лише 66–100 млн крон. Дефіцит (“недобори”) покривався саме зі спільного бюджету Чехословаччини. Це підтверджується архівними даними та публікаціями в урядовій газеті Нова Свобода, яка сама фінансувалася чехословацькою державою.
Після Віденського арбітражу (2 листопада 1938 р.), коли край втратив Ужгород, Мукачево, Берегове та промислові райони, економічна ситуація погіршилася ще більше — залежність від Праги зросла.
Додаткові (допоміжні) джерела фінансування:
- Національний податок — оголошений 17 лютого 1939 р. президентом Августином Волошиним у відозві “Солодкий мій Народе!”. Це були добровільні внески від населення краю та українців за кордоном на розбудову держави.
- Пожертви української діаспори (США, Канада, Франція, Югославія, Далекий Схід тощо). Наприклад:
- Канадська діаспора надіслала значні суми (близько 5200 доларів) на Карпатську Січ.
- Організація Демократичного Відродження України (ОДВУ) в США відправила сотні пакунків з одягом, взуттям, ліками (загалом тисячі доларів еквівалентом).
- Збір коштів на “Паску для Карпатської України” та інші акції. Ці кошти йшли переважно на армію (Карпатська Січ утримувалася “майже виключно на гроші від української еміграції”), допомогу населенню та окремі потреби, а не на системне утримання уряду, шкіл чи лікарень.
Після проголошення незалежності 15 березня 1939 р. (яке тривало лише один день до угорської окупації) федеральне фінансування з Праги припинилося через хаос, евакуацію чехословацьких військ та війну.
Підсумок: Чехословацька держава (Прага) була головним і вирішальним фінансувальником усього державного апарату та установ протягом усього періоду автономії 1938–1939 рр. Місцеві податки, національний збір та допомога діаспори відігравали лише допоміжну роль і не могли замінити федеральні субсидії. Це добре задокументовано в архівах (фонд Президії уряду Карпатської України), працях істориків (М. Вегеш, О. Пагіря та ін.) та тогочасній пресі.
Степан Сікора
