Карпатська Січ і євреї (1938-1939): історія, факти, документи
Згідно із законом 2015 року, органи влади Карпатської України та «Карпатську Січ» визнано борцями за незалежність. Подіям на Закарпатті 1938–1939 років присвячено чимало досліджень, проте ключові питання залишаються в тіні: який лад будував уряд Волошина та яким було справжнє ставлення «січовиків» до євреїв?
Історична пам’ять та політичний наратив Карпатської України
Відповідно до закону «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», підписаного у 2015 році, державні інституції Карпатської України (Підкарпатської Русі) та організація «Карпатська Січ» (КС) отримали офіційне визнання. Попри значну кількість літератури та фільмів, чимало аспектів цього періоду залишаються малодослідженими. Зокрема — модель державного устрою Августина Волошина та ставлення до національних меншин.
Ідея написання цього тексту виникла після прочитання статті Олесі Ісаюк. Авторка, як і багато її колег із Центру досліджень визвольного руху, схильна до апологетики ОУН(б). До некритичної глорифікації Карпатської України (КУ) долучилися політики різних таборів: від Леоніда Кучми, який посмертно присвоїв Волошину звання Героя України, до сучасних правих сил. Наприклад, лідери «Свободи» та «Правого Сектору» активно використовують символіку КС, проводячи паралелі між тогочасними подіями та сучасною війною на Донбасі.
В українській культурі з 1991 року сформувався переважно героїчний або віктимний образ діячів КУ. Цьому сприяє і діяльність Українського інституту національної пам’яті (УІНП), який позиціюэ КУ як перший приклад збройного опору анексії в міжвоєнній Європі.
Проте такий наратив часто оминає складні питання: який тип держави будувався на Закарпатті та чи був присутній антисемітизм у діях уряду та січовиків?
Ставлення уряду Волошина до єврейського питання
У діаспорних публікаціях антисемітизм на Закарпатті часто зображували як зовнішнє явище, принесене нацистським впливом. Петро Стерчо, наприклад, представляв Волошина як людину, прихильну до євреїв. Сучасні дослідники, як-от Володимир В’ятрович, акцентують на боротьбі українців проти союзників Гітлера.
Однак історичні джерела вказують на складнішу картину. Уряд Волошина, а особливо члени ОУН, що прибували до регіону, займали чітку пронімецьку позицію, сподіваючись на підтримку Третього Райху в руйнуванні Чехословаччини. Щоденники Альфреда Розенберга підтверджують, що українські емісари (зокрема Ріко Ярий) активно шукали контактів із нацистським керівництвом, пропонуючи проэкти незалежної держави.
Коли Гітлер дозволив Угорщині окупувати КУ у березні 1939 року, Розенберг назвав дії ОУН «безцеремонними», оскільки вони давали обіцянки від імені Німеччини без офіційних повноважень.
Ідеологія Михайла Колодзінського та «Воєнна доктрина»
Важливо розуміти ідеологічний фундамент «Карпатської Січі». Михайло Колодзінський, один із керівників штабу КС, був автором «Воєнної доктрини українських націоналістів». Хоча він виступав проти перетворення України на німецьку колонію, він сам був прихильником «українського імперіалізму».
Доктрина Колодзінського передбачала не лише розширення кордонів до Волги та Каспію, а й жорстку етнічну чистку. Він відверто писав, що повстання має знищити «ворожі сили», до яких зараховував поляків та євреїв: «чим більше загине Жидів під час повстання, тим буде краще для української держави». Попри ці радикальні тези, багато сучасників та наступних діячів (як-от Євген Стахів) продовжували шанувати Колодзінського як героя, критикуючи його імперіалізм лише частково.
Антисемітська риторика в офіційних органах КУ
Антисемітські гасла лунали і на офіційних заходах. Під час мітингу в Хусті 22 січня 1939 року Іван Рогач (майбутній редактор «Українського слова») заявляв про розбудову «Української імперії» в союзі з Гітлером. Офіційний рупор ОУН та КС — газета «Наступ» — схвально цитувала промови Гітлера, де той погрожував єврейству «караючою рукою».
Публікації «Наступу» звинувачували євреїв у економічному визиску селян Верховини, називаючи їх «хмарою визискувачів», що довели народ до нужди. У лютому 1939 року в Хусті навіть було створено «Товариство боротьби з комунізмом» (фактично — з «московсько-жидівським Комінтерном»), яке надсилало вітальні телеграми Гітлеру, Муссоліні та Франко.
Свідчення очевидців та реалії 1938–1939 років
Дослідження (зокрема Раза Сегала) свідчать, що до 1938 року відносини між українцями та євреями на Закарпатті були стабільними. Ситуація змінилася з прибуттям галицьких оунівців. Євреї, що пережили Голокост, згадують про «чорні списки», побиття та виселення з будинків, які організовували січовики. Уряд КУ також практикував депортації євреїв на прикордонні території.
Аналогічні процеси відбувалися у сусідній Словаччині, де діяла Глінкова гвардія. Свідчення Єви Сломовіц із Заріччя описують січовиків як людей, що відверто заявляли про намір захопити єврейську власність. Для багатьох місцевих євреїв прихід угорських військ у березні 1939 року на певний час видався «меншим злом» порівняно з раптовим вибухом ненависті з боку радикальних груп КУ.
Авторитарний шлях Карпатської України
Хоча Августин Волошин офіційно декларував лояльність до єврейських громад та обіцяв дотримання конституційних прав, на практиці уряд не міг або не хотів стримувати радикалізацію.
У КУ створювався авторитарний лад за зразком союзників Німеччини:
Єдина партія: Українське національне об’єднання (УНО) мало стати монопольною політичною силою.
Придушення опозиції: Ті, хто не підтримував Волошина на виборах, оголошувалися «ворогами народу».
Символіка: Використання привітання з піднятою рукою (за зразком німців) та створення концентраційного табору Думен для «неблагонадійних».
Висновки
Історія Карпатської України — це не лише героїчний опір угорській агресії, а й складний процес будівництва авторитарної держави в умовах тоталітарної Європи. Вплив ідеології ОУН та прагнення знайти підтримку в Третьому Райху призвели до зростання антисемітських настроїв, які стали трагічною сторінкою в історії регіону.
Джерела:
Забуте насилля: Карпатська Січ та євреї (1938-1939)
3. Олена Ісаюк. Закарпаття: божевільна маленька держава, яка випередила історію і кинула виклик нацистам в Європі
4. Леонид Кучма присвоил посмертно звание Героя Августину Волошину — президенту Карпатской Украины
5. Річниця розстрілу понад 600 карпатських січовиків
6. Олег Куцин про розформування “Карпатської Січі”: Ми розпочинаємо боротьбу за право бути воїнами, а не рабами
8. Карпатська Україна. Альтернативні уроки історії (2011); Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939 рр.; Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Карпатська державність 16.03.14
9. Методичні матеріали до річниці проголошення незалежності Карпатської України у березні 1939 р.
10. Микола Вегеш, Карпатська Україна у 1938-1939 рр.: соціально-економічні і політичні аспекти . 07.00.02, Історія України. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, Ужгород, 1994; Іван Буковський, Утворення і діяльність військових формувань Карпатської України (1938-1939) Спеціальність 20.02.22 – військова історія. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, Львів, 2004.
11. Іван Буковський, Утворення і діяльність військових формувань Карпатської України (1938-1939) Спеціальність 20.02.22 – військова історія. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – Львів, 2004.
12. Петро Стерчо, Карпато-Українська держава. До історії визвольної боротьби карпатських українців у 1919-1939 роках, Торонто, 1965
13. Брифінг УІНП «Україна в Другій світовій війні», 7 травня 2015
14. Олена Ісаюк. Закарпаття: божевільна маленька держава, яка випередила історію і кинула виклик нацистам в Європі
15. Политический дневник Альфреда Розенберга, 1934-1944 гг. / под ред. И. Петрова; пер. с немец. С. Визигиной, И. Петрова; Коммент. С. Визигиной, А. Дюкова, В. Симиндея, И. Петрова, М., 2015, С. 180; Jürgen Matthäus, Frank Bajohr [Hrsg.] Alfred Rosenberg. Die Tagebücher von 1934 bis 1944. – Frankfurt a.M., 2015. – S. 265.
16. Олександр Зайцев, Воєнна доктрина Михайла Колодзінського, Україна Модерна, Фашизм і правий радикалізм на сході Европи” 20/2013
18. Євген Стахів, Крізь тюрми, підпілля і кордони. Повість мого життя., Київ, 1995
19. Наступ, 16 лютого 1939.
20. Наступ, 9 лютого 1939.
21. Максим Гон. З кривдою на самоті. Українсько-єврейські взаємини на західноукраїнських землях у складі Польщі (1935-1939). – Рівне, 2005.
22. Raz Segal, Imported Violence Carpatho-Ruthenians and Jews In Carpatho-Ukraine, October 1938–March 1939, Конец формыPolin: Studies in Polish Jewry, Volume 26, Jews and Ukrainians, Edited by Yohanan Petrovsky-Shtern & Antony Polonsky, 2013 P. 326.
Степан Сікора
