Архіпелаг “Думен”: Картина репресій та позасудових переслідувань на Підкарпатській Русі — Карпатській Україні (1938–1939)
Феномен «революційної законності» в Карпатах
Історія створення Карпатської України часто розглядається крізь призму романтизму. Проте архівні джерела відкривають іншу сторону: формування авторитарного режиму, який у боротьбі за виживання вдався до створення першої на території сучасної України мережі концентраційних таборів. Історія концентраційних таборів Думен і Рахів — це хроніка того, як страх перед зовнішньою агресією перетворився на інструмент придушення внутрішніх «ворогів народу».
Глава 1. Юридична легітимізація терору
Репресивна машина не виникла стихійно. Вона була вмонтована в законодавче поле автономії.
Аналіз розпорядження № 517/38
18 листопада 1938 року уряд Августина Волошина видав документ, що скасовував базові громадянські права.
Архівний витяг (PMR, Praha): «Особи, що загрожують спокою, порядку та державним інтересам, підлягають негайному інтернуванню… Рішення про направлення до табору приймається адміністративним органом без обов’язкового підтвердження судовою владою».
Це означало введення адміністративного свавілля. Будь-який місцевий староста або командир «Січі» міг оголосити сусіда «загрозою» і відправити його в гори.
Глава 2. Гора Думен: Високогірний ізолятор
Табір на горі Думен (1376 м) став місцем, куди відправляли «невиправних».
Умови утримання за звітами чеських ревізорів
Чехословацька центральна влада в Празі була шокована методами Хуста. У звіті інспектора жандармерії від 20 січня 1939 року читаємо:
«В’язні на Думені утримуються в бараках, що продуваються вітрами. Харчування складається з мінімальної пайки хліба та води. Медична допомога відсутня. Серед в’язнів — значна кількість літніх людей, чия провина не доведена».
Переслідування за мовною та релігійною ознакою
Особливо жорстоко переслідували тих, хто ідентифікував себе як русини або «русскіє». В архівах ДАЗО збереглися протоколи вилучення літератури російською мовою та «язичієм», що вважалося доказом шпигунства.
Цитата з наказу Карпатської Січі: «Очистити села від москвофільської зарази та агентів Праги, що заважають розбудові соборності».
Глава 3. Рахівський табір: Катівня в центрі міста
Якщо Думен був «холодною могилою», то Рахів став «гарячим цехом» допитів. Табір був розташований у колишніх казармах та підвалах окружного управління.
Свідчення в’язня М. Поповича (архівні записи)
«Мене привезли в Рахів вночі. Січовики, більшість з яких були не місцевими, а приїжджими з Галичини, вимагали зізнання у зв’язках з угорцями. Коли я сказав, що я просто вчитель русинської мови, мене били шомполами…»
Ці тортури були системними. Метою було не знайти правду, а зламати волю місцевої інтелігенції до опору політиці українізації, яка проводилася методами диктатури.
Глава 4. Карпатська Січ як інструмент репресій
Карпатська Січ де-факто перетворилася на партійну міліцію ОУН. Її стосунки з регулярною чехословацькою армією були ворожими.
Секретний рапорт генерала Льва Прхали
Генерал Прхала, призначений Прагою для контролю над регіоном, писав у лютому 1939 року:
«Січовики створюють державу в державі. Їхні табори в Рахові та на Думені є незаконними. Вони тероризують корінне населення, проводять нічні обшуки та конфіскації без будь-яких правових підстав».
Ці документи підтверджують, що історія концентраційних таборів Думен і Рахів була частиною ширшого плану встановлення тотального контролю над регіоном.
Глава 5. Економічний вимір репресій: Реквізиції та «внески»
Система таборів потребувала фінансування. Архівні дані показують, що майно інтернованих часто «націоналізувалося» на потреби ОНОКС (Карпатської Січі).
Витяг з протоколу обшуку (Рахівщина, 1939): > «У громадянина І. Ваша, запідозреного в нелояльності, вилучено дві корови, зерно та 500 чеських крон на потреби оборони краю». Такі дії провокували селянські бунти, які своєю чергою придушувалися новими арештами та відправкою на Думен.
Глава 6. Пропаганда та приховування правди
Уряд Волошина через часопис «Нова Свобода» подавав табори як «трудові колонії для перевиховання».
Цитата з газети: «Наші вороги на Думені мають змогу чесною працею спокутувати свою вину перед українською нацією». Насправді ніякої «праці» не було — була лише ізоляція в нелюдських умовах, спрямована на фізичне та моральне виснаження опонентів.
Глава 7. Кривавий фінал: Березень 1939 року
З початком угорського наступу (14 березня 1939 р.) доля в’язнів стала трагічною.
Розстріли під час евакуації
За свідченнями, зафіксованими у Звітах про воєнні злочини, частина в’язнів була розстріляна конвоєм Січі, щоб вони не дісталися угорцям.
Архівний запис (ДАЗО, Ф. 151): «Поблизу селища Буштино виявлено тіла осіб у цивільному одязі зі слідами тортур. Місцеві впізнали в них колишніх в’язнів рахівської тюрми».
Глава 8. Історична відповідальність та сучасний погляд
Історія концентраційних таборів Думен і Рахів (1938–1939) не повинна замовчуватися. Це трагедія Підкарпатської Русі, де одна частина народу репресувала іншу заради ідеологічних маражів.
Критичний аналіз показує:
Табори були створені українською владою Карпатської України (Підкарпатська Русь), а не зовнішніми окупантами (на початковому етапі).
Основними жертвами були місцеві русини, що не прийняли галицький варіант націоналізму.
Методи управління Карпатської України багато в чому копіювали тогочасні тоталітарні режими Європи.
Глава 9. Персоналізація репресій: Справи «нелояльних»
Справа №12/39: Переслідування за інакодумство
Однією з найбільш показових є справа місцевого вчителя початкових класів з околиць Рахова (прізвище в архіві — К.).
Звинувачення: «Поширення чуток про неминучу окупацію краю Угорщиною та публічна відмова викладати історію за новими підручниками».
Цитата з постанови: > «Громадянин К. своєю поведінкою деморалізує сільську громаду та виявляє вороже ставлення до українського державотворення. На підставі розпорядження уряду № 517/38 відправити до концентраційного табору Думен терміном на 3 місяці для перевиховання».
Аналіз цієї справи показує, що табір використовувався як інструмент ідеологічної сегрегації корінного населення.
Справа духовенства: Конфлікт ідентичностей
Архівні документи свідчать про затримання священнослужителів, які відмовлялися згадувати у молитвах уряд Августина Волошина. У рапортах «Карпатської Січі» ці випадки проходили під грифом «саботаж національної єдності».
Архівний витяг (Фонд 22, ДАЗО): «Отець Василь М. під час проповіді закликав вірних триматися старої віри та не піддаватися галицьким впливам. Заарештований під час літургії, перевезений до Рахова, звідки під конвоєм направлений на Думен».
Глава 10. Механізм «адміністративного вироку»
На відміну від класичного правосуддя Чехословаччини, де підозрюваний мав право на захист, в’язні Думена опинялися в правовому вакуумі.
Відсутність адвокатури: У справах в’язнів Думена не зафіксовано жодної участі захисників.
Анонімні доноси: Багато справ починалися з «листа патріота», де сусіди звинувачували один одного у симпатіях до Будапешта чи Праги.
Безстроковість: Хоча у постановах часто вказувалися терміни (3–6 місяців), фактично звільнення залежало від особистої волі коменданта табору.
Більше про правовий хаос того часу можна дізнатися з досліджень, що аналізують конфлікт між чеською юрисдикцією та січовою самодіяльністю.
Глава 11. Справа про «економічне шпигунство»
Серед затриманих на Думені була значна частина селян-середняків. Аналіз справ №84-90/39 виявляє приховану мету репресій — реквізицію ресурсів.
Суть справи: Група мешканців сіл уздовж річки Тиса була звинувачена у «приховуванні зерна від потреб національної оборони».
Результат: Відправка голів родин до Рахівського табору, після чого їхні господарства були передані під управління місцевих штабів «Січі».
Цей аспект історії концентраційних таборів Думен і Рахів доводить, що репресії мали не лише політичне, а й карально-економічне підґрунтя, спрямоване на експропріацію майна у корінного населення.
Глава 12. Трагедія «втікачів»
В архівах Праги (фонд AMV ČR) збереглися звіти про спроби втечі з гори Думен.
Цитата з рапорту охорони (лютий 1939): «В’язень С. намагався покинути зону табору під час буревію. На попередження не реагував. Застосовано зброю на ураження. Тіло залишено на місці через неможливість транспортування в умовах снігопаду».
Такі документи розбивають міф про «трудовий табір» і підтверджують статус Думена як об’єкта з жорстоким режимом утримання, де людське життя не мало цінності перед обличчям «державного інтересу».
Висновок: Урок, який не вивчено
Повна картина репресій 1938–1939 років на Закарпатті є застереженням проти будь-якого радикалізму. Архівні документи — це голос тих, хто загинув у снігах Думена або в підвалах Рахова, вимагаючи справедливості та правди про свою ідентичність.
Аналіз конкретних кримінальних проваджень в’язнів Думена та Рахова дозволяє зробити остаточний висновок: система репресій Карпатської України була спрямована на швидку та насильницьку трансформацію свідомості місцевого населення. Використання позасудових таборів стало трагічною помилкою уряду Волошина, яка призвела до відчуження значної частини громадян від ідеї незалежності та полегшила подальшу угорську окупацію регіону.
Архівні документи є ключем до розуміння того, що будь-яка держава, яка будується на засадах дискримінації корінного населення та концентраційних таборах, приречена на внутрішній розкол та поразку.
Ми зобов’язані вивчати історію Закарпаття без купюр, визнаючи як героїзм, так і злочини, скоєні в ім’я держави.
Архівні та бібліографічні джерела:
AMV ČR (Prague): Fond 225, Folder “Podkarpatská Rus 1938-1939”.
Národní archiv (Prague): PMR (Presidium ministerské rady), Reports on concentration camps.
ДАЗО (Берегове): Фонд 22 (Документи уряду Волошина), Фонд 151 (Карпатська Січ).
Праці істориків: П. Магочі, О. Пагіря, В. Розгін.
ДАЗО: Ф. 22, Оп. 1, Спр. 156 (Листування про інтернування осіб).
Národní archiv (Prague): Справа № P-118/39 (Звіти про діяльність «Карпатської Січі»).
Офіційні матеріали: Енциклопедія Сучасної України про репресії на Закарпатті.
Станіслав Ганькович, Голова ГО “Наохтема в рокаши”
