Енергетичний шантаж чи національна безпека: Чому Фіцо написав відкритого листа Зеленському через «Дружбу»
В останні місяці енергетична стабільність Центральної Європи опинилася під загрозою. Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо звернувся до Зеленського з відкритим листом, у якому висловив глибоке занепокоєння зупинкою транзиту нафти російської компанії «Лукойл». Цей крок став відповіддю на посилення українських санкцій, що фактично заблокувало постачання сировини на НПЗ Slovnaft.
Суть конфлікту навколо нафтопроводу «Дружба»
Нафтопровід «Дружба» десятиліттями був ключовою артерією для європейських НПЗ. Проте війна в Україні змусила Київ переглянути стратегію взаємодії з російським енергетичним сектором. У червні 2024 року Україна розширила санкції проти ВАТ «Лукойл», повністю заборонивши транзит її нафти через свою територію.
Для Словаччини та Угорщини, які мають винятки з нафтового ембарго ЄС, це рішення стало шоковим. Роберт Фіцо у своєму зверненні наголошує, що Україна порушує Угоду про асоціацію з ЄС, ставлячи під загрозу енергетичну безпеку сусідніх держав. Аргументація Братислави полягає в тому, що нафта, яка йде через «Дружбу», є критично важливою для виробництва палива, яке, до речі, частково експортується назад в Україну.
Аргументи Словаччини та позиція Роберта Фіцо
У своєму листі словацький прем’єр не просто просить відновити транзит, а використовує мову ультиматумів. Основними тезами Фіцо є:
Економічні збитки: Зупинка постачання загрожує зупинкою заводу Slovnaft, що призведе до дефіциту пального.
Гуманітарний аспект: Фіцо нагадує, що Словаччина надає Україні електроенергію та гуманітарну допомогу.
Правовий тиск: Словаччина та Угорщина вже звернулися до Єврокомісії з вимогою розпочати консультації щодо порушення Україною торгівельних угод.
З іншого боку, офіційний Київ непохитний: санкції проти агресора — це питання виживання. Обмеження доходів російського бюджету від продажу нафти є пріоритетом для зменшення фінансування воєнних дій.
Наслідки для відносин України та ЄС
Ситуація навколо транзиту нафти через Україну створює небезпечний прецедент. З одного боку, Україна має повне право вводити санкції проти компаній країни-агресора. З іншого — Братислава та Будапешт сприймають це як пряму атаку на свої економіки.
Експерти зазначають, що цей конфлікт може сповільнити процес інтеграції України до європейського енергетичного ринку. Проте, важливо розуміти, що залежність від російських енергоносіїв є стратегічною помилкою, яку Європа намагається виправити з 2022 року. Винятки, надані Словаччині, мали бути тимчасовим заходом для диверсифікації, а не безстроковим правом на використання російських ресурсів.
Чи можливий компроміс між Києвом та Братиславою?
Поки Роберт Фіцо чекає на відповідь від Президента Зеленського, ситуація залишається напруженою. Можливим виходом може стати зміна власника нафти на кордоні або використання інших постачальників, що не підпадають під санкції. Однак політична компонента питання переважає над економічною.
Україна демонструє, що статус транзитної держави більше не означає готовність терпіти «бізнес як зазвичай» з Росією. Для Європи це сигнал до остаточного розриву енергетичних зв’язків з Москвою, навіть якщо це викликає внутрішні суперечки всередині ЄС.
Степан Сікора
