Юрію Герцу – 95 років
27 лютого 2026 року виповнюється 95 років від дня народження видатного українського художника, народного художника України Юрія Герца. Великий русин, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, майстер барвистої Верховини назавжди залишився в серцях закарпатців як співець рідного краю, традицій і народного духу. Його полотна – це не просто живопис, а жива легенда Карпат, де кожна фарба пульсує життям, святом і любов’ю до простої селянської хати.
Ранні роки та дитинство Юрія Герца в селі Лохово
Народився Юрій Дмитрович Герц 27 лютого 1931 року в селі Лохово на Мукачівщині в багатодітній селянській родині. Батько Дмитро мав семеро дітей, Юрко був третім. Хижа родини стояла на початку села – типова русинська хата з «турнацом», «передньою» та «задньою» кімнатами, розділеними сінями. Саме інтер’єр «задньої» кімнати, де жила вся сім’я, художник пізніше зобразив на одній зі своїх найкращих картин.
Батько помер рано. На плечі старшого брата Михайла ліг весь тягар виховання молодших. Михайло Герц, директор музичної школи в Мукачеві, став для Юрка не лише братом, а й головним натхненником. Саме він привозив папір, фарби, олівці. «Я став художником на спілкуванні з верховинським селом», – любив повторювати Юрій Герц у зрілому віці.
Дитинство митця пройшло на зламі епох: чехословацька республіка, хортистська Угорщина (1939–1944), а з 1945-го – Радянська Україна. Перший клас – 1938 рік. Важке, але яскраве село подарувало йому невичерпне джерело образів: коляди, весілля, різдвяні забави, протисії до Мукачівського монастиря.
Освіта та вплив закарпатських майстрів
У 1945 році за рекомендацією брата Михайла Юрій вступив до Мукачівського педагогічного училища, а з 1948-го – до Ужгородського училища прикладного мистецтва на Замковій горі. Вчителями були легенди Закарпаття: Адальберт Ерделі (перший директор), Йосип Бокшай, Федір Манайло, Василь Свида, Ернест Контратович, Іван Гарапко, Андрій Коцка та інші. Саме тут сформувався художній світогляд юнака.
Післявоєнні роки були важкими: учні приходили босоніж. Директор Ерделі особисто купував взуття нужденним – Юрій Герц з теплотою згадував ці історії. Навчання перервала служба в Радянській Армії (1951–1954). Після демобілізації – повернення до училища, де він зустрів своє кохання – Наталію Семенівну Толсту, майбутню дружину й музу.
Життя і творчість у Хусті: народження «Митця Верховини»
У липні 1955 року молода сім’я переїхала до Хуста. Юрій Герц працював викладачем у технікумі культпросвіти, художником районного будинку культури, а з 1959 року – художником-декоратором народного театру. У 1964 році створив Хустське мистецьке об’єднання «Митець Верховини», першим керівником якого став сам. Через об’єднання пройшли десятки талановитих художників: Андрій Кідора, Іван Калинич, Іван Гайду та інші.
Хустщина стала для митця «народним віконцем» у світ традицій. Саме тут він зрозумів: «Я став художником на спілкуванні з верховинським селом…». Етюди на Воловеччині, Міжгірщині, вивчення гуцульської орнаментики, писанок, вишивки – усе це лягло в основу майбутніх шедеврів.
Сім’я Юрія Герца: дружина Наталія та син Сергій
Особливу роль у творчості відіграла дружина – талановита майстриня гобелена Наталія Герц (Толстая). Її батько, Семен Толстой, – емігрант з Росії, випускник Карлового університету, учитель у Підкарпатській Русі. Наталія Семенівна стала не лише дружиною, а й строгою критиком і натхненницею. Її любов і вимогливість допомогли Юрію Дмитровичу піднятися на вершину.
У 1957 році народився син Сергій – талановитий фізик, призер всесоюзної олімпіади, системний адміністратор Закарпаття. На жаль, Сергій пішов з життя у 40 років. Сім’я Герців жила за принципами поваги до батьків, праці та традицій. Хоч сам Юрій рідко ходив до церкви, любов до Бога і народних звичаїв жила в його серці.
Переїзд до Мукачева та Ужгорода: епоха розквіту
У 1974 році сім’я переїхала до Мукачева, а в 1982-му – до Ужгорода. Саме в 70–90-ті роки талант Юрія Герца розкрився в повну силу. У майстерні на вулиці Кірова в Мукачеві народилася епічна картина «Протисія з с. Лохово в Мукачівський монастир». Полотно купив ізраїльтянин – виходець із Закарпаття. Радянські комісії звинуватили художника в «спаплюженні соціалістичної дійсності», але авторитет митця врятував від репресій.
Художній стиль Юрія Герца: барвиста мозаїка Карпат
Живопис Юрія Герца – це мажорний декоративний стиль, сповнений чистих, відкритих кольорів: зеленого, червоного, синього, жовтого. Критик Йосип Бокшай ще в 1970 році захоплювався «Герцовим відчуттям кольорової плями». Полотна митця нагадують мальовані кахлі, ткані килими, вишивки – народне мистецтво оживає на полотні.
Серед знакових робіт:
- «Свято на Верховині» (1975)
- «Верховина святкова» (1979)
- «Пісня Верховини» (1993)
- «Різдвяні забави» (1992)
- «Різдвяний день на Верховині» (1998)
- «Верховинська зима» (1990)
- «Колядники» (2010)
- «Дідова хата» (1990)
- «Синевирське озеро» (2005)
Кожна картина – це феєрична легенда карпатського життя, де селяни, хати, церкви і гори зливаються в єдину мерехтливу мозаїку радості.
Нагороди та державне визнання
Творчість Юрія Герца відзначена найвищими нагородами:
- 1990 – Заслужений художник України
- 1994 – Державна премія імені Т. Шевченка за серію «Барвиста Верховина»
- 2003 – Народний художник України
- 2011 – Обласна премія імені Й. Бокшая та А. Ерделі (посмертно вручена у 2012)
Прізвище митця внесено до «Світової художньої енциклопедії» (Гейдельберг, 2011, том 72). Твори експонувалися в Італії, Угорщині, Словаччині, Канаді, США, Німеччині. Персональні виставки в Ужгороді (1991, 2001, 2005), Києві (1994, 2001), Москві (2002). Після смерті – ретроспективи 2013 і 2016 років.
Відношення до русинського руху
Як згадує двоюрідний брат у статті на fenixslovo.com, Юрій Герц негативно ставився до політизації русинського руху: «Шо, хлопці, ще й псячої будки не зробили, а вже хочуть керувати русинами». Він вважав, що русини мають утверджуватися через культуру, художників, письменників, граматику. «Треба піднімати нашу культуру, науку. Тоді нас визнають у всьому світі».
Своїм талантом Юрій Герц саме й утверджував русинську націю.
Спадщина: школа в Лохово та вічна пам’ять
15 вересня 2012 року серце митця зупинилося в Ужгороді. У 2015 році мешканці Лохова звернулися з проханням назвати школу його ім’ям. Сьогодні це Лохівський ЗОШ I–III ступенів імені Юрія Герца – живий символ вдячності земляків.
Юрій Герц залишив понад сотні полотен, які продовжують дарувати любов до Карпат. Його слова: «Для мене живопис – це і музика, і філософія, і наука» – найкраще визначення творчості великого русина.
95 років від дня народження Юрія Герца – це не просто дата. Це нагода ще раз згадати, як просте верховинське село подарувало Україні генія, чиї картини й сьогодні співають гімн Закарпаттю. Нехай його барвиста Верховина назавжди залишається в наших серцях!
Степан Сікора
