Переговори про мир буксують, але Росія й Україна мають спільну мету: не дратувати Трампа
Американські посадовці попереджають, що він може втратити інтерес напередодні проміжних виборів
Женева — У переговорах про припинення війни Україна та Росія зійшлися в одній меті: не злити президента Трампа, не створюючи враження, ніби саме вони блокують мир.
Обидві сторони продовжують надсилати делегації на перемовини за посередництва американських чиновників, які хвалять їхню «конструктивну позицію» та доповідають Трампу — для нього мирна угода в Україні стала б найвищим дипломатичним тріумфом.
Переговори під егідою США, що відбулися цього тижня в Женеві, завершилися так само як і попередні раунди цього року: ніхто не зміг назвати жодного реального просування.
Очільник російської делегації Володимир Мединський назвав перемовини «складними, але діловиті». Головний український перемовник Рустем Умєров схарактеризував їх як «змістовні». Спеціальний посланець США Стів Віткофф привітав «значний прогрес», не уточнивши жодних деталей.
Ці оптимістичні дипломатичні кліше приховують глухий кут у мирному процесі, який, за словами багатьох спостерігачів та навіть деяких учасників, перетворився на політичний театр.
«Ці перемовини не наближають нас до закінчення війни, — вважає Іво Даалдер, колишній посол США в НАТО за часів адміністрації Обами. — Це гра в те, щоб уникнути звинувачень у провалі Трампа з припинення війни».
«Президент Трамп досяг успіху, зібравши обидві сторони цього конфлікту, зокрема на трьох тристоронніх зустрічах, і це продовжує приносити відчутний прогрес», — заявила речниця Білого дому Анна Келлі. «Обидві сторони домовилися інформувати своїх лідерів і продовжувати роботу над угодою».
Трамп заявляє, що виступає посередником, аби зупинити загибель людей, хоча США знаходяться за океаном, а війна, на його думку, мала б бути справою Європи. Минулого місяця на Всесвітньому економічному форумі в Давосі він сказав, що угода між Росією та Україною «досить близька».
«Я вважаю, що вони вже досягли точки, коли можуть домовитися. А якщо ні — вони просто дурні», — заявив він.
Останнім часом Трамп знову почав звинувачувати Україну — країну, яка чотири роки стримує повномасштабне російське вторгнення, — у тому, що вона не погоджується на угоду, яка передбачає віддання територій, критичних для її оборони.
Один із високопосадовців України зазначив, що три раунди тристоронніх переговорів цього року (два в Абу-Дабі та один у Женеві) зводяться до вистави, покликаної переконати американського президента, що проблема не в Україні.
І Москва, і Київ бояться, що непередбачуваний американський лідер може завдати їм шкоди, якщо втратить терпіння. Трамп уже припинив більшу частину прямої американської допомоги Києву, але українські сили все ще отримують критично важливу розвідувальну підтримку зі США, а Європа купує американську зброю, яку потім передає Україні.
Посилення західних санкцій може остаточно підірвати й так ослаблену російську економіку, особливо якщо буде ще сильніше перекрито доходи від нафти. Аналітики зазначають, що за нинішніх зростаючих витрат на війну Росії потрібна американська допомога, щоб змусити Україну піти на поступки.
«Путін не може собі дозволити роздратувати Трампа, адже російська економіка швидко деградує, а нові санкції лише погіршать ситуацію. Тому він старанно грає роль людини, готової до мирного врегулювання», — вважає Аббас Галлямов, політолог і колишній спічрайтер Кремля.
У Кремлі на запит про коментар не відповіли.
Історичні лекції
Україна відкрито сумнівається в щирості Росії щодо переговорів, звинувачуючи московських перемовників у затягуванні часу через «історичні лекції». «Мені не потрібне історичне лайно, щоб закінчити цю війну, — написав президент України Володимир Зеленський в X у четвер. — Це просто тактика затягування».
Мединський, головний російський перемовник, — один із ключових архітекторів історичного ревізіонізму, яким Володимир Путін виправдовував вторгнення в Україну.
Російські посадовці стверджують, що Путін і Трамп нібито домовилися про Україну ще минулого літа на Алясці, і Києву залишається лише прийняти ці умови — хоча жодної такої угоди публічно ніколи не було.
Постійні вимоги Кремля включають територіальні поступки з боку Києва, відновлення впливу Москви на внутрішню та зовнішню політику України, а також відсунення НАТО від східних кордонів Європи.
Деякі аналітики вважають, що перемовини реальні, а не показові. «Те, що про них майже нічого не просочується, свідчить про рівень серйозності, якого ми раніше не бачили», — зазначив Томас Грем із Ради міжнародних відносин, колишній посадовець Білого дому.
Водночас розвідки кількох західних країн дійшли висновку, що Путін не веде переговори добросовісно, повідомили кілька високопосадовців європейських держав. За їхньою оцінкою, Путін намагається використати американське посередництво, щоб досягти того, чого не може здобути на полі бою.
Минулими місяцями Трамп коливався між звинуваченнями Зеленського та Путіна в глухому куті. Здебільшого він заявляє, що вірить у бажання Путіна домовитися. Тим часом російські обстріли українських міст залишають мільйони людей без опалення та електрики посеред морозної зими.
Цього тижня Трамп знову вказав пальцем на Зеленського: «Україні краще швидко сісти за стіл переговорів, це все, що я вам скажу», — заявив він у понеділок на борту Air Force One.
Донбаська дилема
Білий дім виходить з оптимістичного припущення, що війна Путіна має обмеженіші цілі, ніж його публічна риторика, і що йому вистачить, якщо Україна віддасть решту східного Донбасу, більшу частину якого Росія вже окупувала.
Але російські посадовці продовжують голосно повторювати всім, хто готовий слухати, що вони не відмовилися від ширших цілей, які Путін озвучував у численних промовах та статтях протягом років.
Росія хоче весь Донбас, але також переформатування української влади, армії, медіа, релігії та самої ідентичності — фактично повернення російського домінування над країною.
«У Москві вважають, що вони перемагають і на полі бою, і на дипломатичному фронті, — зазначає Тетяна Станова з Carnegie Russia Eurasia Center. — Вони бачать це як повільний, але поступовий тиск на Україну в напрямку російських цілей. Послання таке: „Ми можемо зупинити війну вже сьогодні, але ви мусите виконати всі наші вимоги“. Позиція та сама. Нічого не змінилося».
Частина Донбасу, що досі під контролем України, — ключовий елемент її оборони: мережа укріплених міст, де російські війська несуть величезні втрати, просуваючись черепашачими темпами.
Зеленський не готовий просто віддати неокуповану частину Донбасу. Натомість він пропонує взаємне відведення військ, що Москва відкидає. Кремль також відкидає західний план гарантій безпеки, який передбачає розміщення європейських сил в Україні після припинення вогню.
Україна, своєю чергою, хоче чітких, юридично зобов’язуючих гарантій військової допомоги від США та Європи на випадок нового вторгнення. Трамп вимагає територіальних поступок спочатку, Зеленський — «залізних» гарантій безпеки перед підписанням будь-яких документів.
За словами українських і російських делегатів, певний прогрес таки є — щоправда, не щодо ключових стратегічних питань. Попередні раунди дали змогу домовитися про обміни полоненими. Військові з обох сторін окреслили, як може працювати моніторинг припинення вогню.
Але самого припинення вогню поки не видно. Високопосадовці європейських країн вважають, що війна, найімовірніше, триватиме ще від одного до трьох років.
Білий дім неодноразово закликав Москву й Київ якнайшвидше укласти угоду — деякі американські чиновники сподіваються завершити її до проміжних виборів у США в листопаді.
Проте, за словами посадовців, адміністрація Трампа не чинить додаткового тиску ні на Путіна, ні на Зеленського. Натомість інтерес до мирного процесу поступово згасає — увага перемикається на ядерні переговори з Іраном та відбудову Гази.
За матеріалами:
