Корупція в Енергоатомі: Галущенко та схема «Шлагбаум» – $112 млн відмито, 12 млн для родини

Корупційні скандали в українській енергетиці не є новинкою, але справа “Мідас”, розкрита НАБУ у листопаді 2025 року, виявилася одним з наймасштабніших. Центральною фігурою в ній став колишній міністр енергетики та юстиції Герман Галущенко, якого підозрюють у створенні та керівництві злочинною організацією. Схема під кодовою назвою “Шлагбаум” передбачала отримання відкатів від підрядників державного підприємства “Енергоатом” у розмірі 10-15% від вартості контрактів. Ці кошти, за даними слідства, перераховувалися на рахунки офшорних компаній або видавалися готівкою, забезпечуючи особисте збагачення учасників. Аналізуючи доступні матеріали з інтернету, включаючи опубліковані плівки НАБУ, можна побачити, як ця схема не лише підривала фінансову стабільність енергетичного гіганта, але й загрожувала національній безпеці України під час війни з Росією.

Згідно з розслідуванням, Галущенко, відомий у схемі під псевдонімом “Сигізмунд”, зберігав вплив на ключові енергетичні структури навіть після переходу на посаду міністра юстиції. Це дозволило йому контролювати “Енергоатом”, Міністерство енергетики, НКРЕКП та Об’єднану газотранспортну компанію України. Фінансові потоки, зафіксовані в “чорній бухгалтерії” організації під кодом “Cmplx”, сягнули $112 мільйонів з 2021 по 2025 рік. З них особисто Галущенко отримав понад $12 мільйонів, які були відмиті через криптовалюту та швейцарські банки. Аналітики відзначають, що така система не лише позбавляла державу ресурсів для модернізації атомних станцій, але й створювала залежність від корупціонерів, що могло призвести до енергетичних криз.

Історія схеми “Шлагбаум” та її джерела

Схема “Шлагбаум” не виникла на порожньому місці. За даними Центру протидії корупції, її основи були закладені ще за часів впливу екснардепа Андрія Деркача, нині російського сенатора, обвинуваченого в державній зраді. Деркач, за словами виконавчої директорки ЦПК Дарії Каленюк, розбудовував корупційні механізми в “Енергоатомі” задовго до Галущенка. Офіс організації розташовувався на Софійській площі в Києві, що належав родині Деркача. Підрядники платили відкати, аби отримати оплату за виконані роботи – класичний “шлагбаум”, де без хабаря шлях закритий.

У 2021 році схема набула нового розмаху з реєстрацією фонду на Ангільї в Карибському басейні. Цей фонд, директором якого був громадянин Сейшелів та Сент-Кіттс і Невіс, слугував для відмивання коштів. Інвесторами виступали фігуранти на кшталт “Карлсона” та “Цукровика”, які вклали десятки мільйонів доларів. Компанії на Маршаллових островах, пов’язані з колишньою дружиною та дітьми Галущенка, були внесені до трасту в Сент-Кіттс і Невіс. Це дозволило легалізувати кошти через швейцарські банки, де вони генерували додатковий дохід. Аналітичні публікації в медіа, таких як DW та ZN.UA, підкреслюють, що така структура була типовим інструментом для приховування корупційних доходів у енергетичному секторі.

Роль Германа Галущенка як ключового елемента

Галущенко не був пасивним учасником – він активно лобіював мораторій на виплату боргів “Енергоатома”, що зробило схему можливою. За даними НАБУ, ексміністр отримував $150 тисяч щомісяця “на зарплату” від енергетичного сектору. Його псевдоніми – “Професор” серед наближених та “Сигізмунд” в організації – підкреслюють центральну роль. Тимур Міндич, один з ключових фігурантів, називав Галущенка “єдиною опорою та чесною людиною в енергетиці” на плівках, радячи йому, що обіцяти президенту Зеленському.

Інші учасники, як “Ракета” та “Тенор”, отримували немонетарні вигоди, частину яких передавали Галущенку. “Карлсон” забезпечував політичний захист через зв’язки в уряді, а “Цукровик” – медичні послуги та лаундерінг. Аналізуючи це, експерти з антикорупційних організацій відзначають, що Галущенко зберігав вплив на два міністерства, що робило його незамінним у схемі. Його затримання 15 лютого 2026 року на кордоні, коли він намагався виїхати з України, стало кульмінацією розслідування. Вищий антикорупційний суд призначив заставу у 200 мільйонів гривень, хоча прокурори вимагали 425 мільйонів. Галущенко заперечує звинувачення, стверджуючи, що кошти на освіту сина надходили від “хрещених батьків”.

Фінансові деталі та механізми відмивання коштів

Фінансовий аспект схеми вражає масштабами: $112 мільйонів з енергетичного сектору були зафіксовані в “чорній бухгалтерії”. З них понад $7,4 мільйона пішли на рахунки компаній на Маршаллових островах, а майже $4 мільйони видали готівкою у Швейцарії. Кошти використовувалися на елітну освіту сина Галущенка у швейцарських закладах, медичні послуги в клініці “Цукровика” та покупки брендового одягу в Києві. Відмивання відбувалося через криптовалюту або прямі перекази колишній дружині.

Міжнародна співпраця НАБУ з 15 країнами, включаючи Швейцарію та Маршаллові острови, дозволила отримати доступ до рухів активів фонду. Це підкреслює глобальний характер корупції в українській енергетиці. Аналітики з TSN та Suspilne зазначають, що такі схеми позбавляли “Енергоатом” ресурсів для інвестицій у безпеку АЕС, що критично важливо під час російських атак на енергетичну інфраструктуру.

Докази НАБУ: Плівки та відео

НАБУ оприлюднило плівки 19 лютого 2026 року, де фігурують розмови Міндича та “Цукровика”. У відео “Операція ‘Мідас’: Сигізмунд” детально описано схему. Детективи зафіксували, як Галущенко лобіював мораторій перед міністром стратегічних галузей, аби “шлагбаум” працював. Ці матеріали, доступні на YouTube-каналі НАБУ, стали ключовими доказами.

У Glavred та Unian аналізують, як ці плівки розкривають зв’язки з Деркачем, підкреслюючи, що схема існувала до Галущенка, але набула піку за його керівництва. Це свідчить про системну проблему в енергетиці, де політичний вплив переважає над прозорістю.

Наслідки для енергетики України та перспективи

Корупція в “Енергоатомі” підриває довіру до державних підприємств і ускладнює залучення інвестицій. Під час війни з Росією, коли енергетична інфраструктура під постійними атаками, такі схеми можуть привести до блекауту. Аналітики прогнозують, що справа “Мідас” спонукатиме до реформ, включаючи посилення контролю НКРЕКП та незалежність “Енергоатома”.

Однак, без системних змін, подібні схеми можуть повторитися. Затримання Галущенка – крок вперед, але повне розкриття ролі Деркача та інших вимагає міжнародної допомоги. У висновку, ця справа ілюструє, як корупція в енергетиці загрожує національній безпеці, вимагаючи негайних антикорупційних заходів.

Головне зображення — колаж ZN.UA

За матеріалами українських медіа