Тепер зрозуміло, що засліпило очі екоінспекції в Закарпатті
Закарпаття, регіон з унікальною природою, давно потерпає від екологічних проблем. Незаконна вирубка лісів, забруднення річок сміттям, нелегальні кар’єри – все це відбувається під носом у Державної екологічної інспекції (ДЕІ). Але чому інспектори “сліпі” до цих порушень? Відповідь криється в корупційних схемах на найвищому рівні, ілюстрованих скандалом з Олександром Субботенком, в.о. голови Держекоінспекції України. Його пояснення про $653 тис., нібито знайдених у гаражі померлої бабусі, не тільки смішне, але й симптом глибшої системної корупції, яка паралізує нагляд за довкіллям у регіонах, включно з Закарпаттям.
Скандал з Олександром Субботенком: спадок чи відмивання?
Олександр Субботенко, очолюючи Держекоінспекцію, потрапив під перевірку НАЗК через декларацію за 2024 рік. Він заявив, що $653 тис. готівкою – це знахідка в гаражі кооперативу «Прогрес» у Харкові, успадкованому від бабусі Олександри Берберян, яка померла 2020 року. За його версією, бабуся та дідусь заробили ці гроші, подорожуючи СРСР і маючи “ділові зв’язки” за кордоном. Однак НАЗК встановило: бабуся працювала секретарем на держпідприємствах УРСР, звільнена 1984 року, без підприємницької діяльності. Обіг доларів у СРСР був заборонений до 1991 року, тож походження коштів сумнівне.
Субботенко намагався легалізувати гроші через суд, але Комінтернівський районний суд Харкова відмовив, визнавши їх можливим скарбом без доказів належності бабусі. Рішення не оскаржене, але чиновник все одно задекларував суму як спадок. НАЗК зафіксувало ознаки кримінального правопорушення за ст. 366-2 КК України, оцінивши недостовірні дані у 26,7 млн грн. Цей випадок не ізольований: подібні “спадки” – класична схема відмивання корупційних доходів.
Зв’язок з Ігорем Зубовичем і Закарпаттям
Субботенко не діє самотужки. Його партнер – Ігор Зубович, колишній чиновник Держкомзему, з яким вони познайомилися 2016 року. Разом вони будували схеми в земельній сфері, збагачуючись квартирами, авто та ділянками. 2017 року Зубович перейшов до Держекоінспекції, прилаштувавши Субботенка. У 2019-му вони “знайшли” $653 тис. у гаражі під виглядом спадку, але суд відмовив. Попри це, 2025 року Зубович став заступником міністра довкілля, а Субботенко – т.в.о. голови інспекції.
Зв’язок з Закарпаттям? Зубович згадується в розслідуваннях про місцеву ДЕІ, де керівництво (Михайло Павлишинець, Микола Куклишин, Іван Мартин) має корупційне минуле: хабарі, судимості, зловживання. Павлишинця затримали за хабар 2019 року, Мартин має російський ІПН і судимість. Вони ігнорують порушення, змушують працівників фінансувати виїзди за власний кошт, переслідують викривачів як Михайло Банк. Центральне керівництво, як Зубович і Субботенко, покриває це, створюючи вертикаль корупції.
Екологічні проблеми в Закарпатті
Закарпаття – епіцентр екокатастроф. 40% населених пунктів без централізованого вивозу відходів, що призводить до забруднення річок, як Боржава, де витягли 40 куб.м пластику. Несанкціоновані сміттєзвалища біля Ужгорода забруднюють ґрунти та воду, завдаючи мільйонні збитки. Незаконна вирубка лісів і нелегальні кар’єри, як на Мукачівщині (збитки 62 млн грн), руйнують екосистеми. Фірми з інших регіонів, як з Франківщини, переробляють копалини без дозволів. Корупція в лісовій галузі досягла піку, з політичними інтересами та великими грошима.
Як корупція засліплює інспекцію
Корупція згори, як у Субботенка і Зубовича, паралізує локальні інспекції. В Закарпатті ДЕІ ігнорує скарги громадян, фокусуючись на внутрішніх репресіях. Замість виїздів – перевірка старих протоколів, аби приховати бездіяльність. Екскерівник Михайло Банк викривав порушення, але його напрацювання ігнорують. Системна безкарність, як крадіжка бензину начальником чи незаконне збагачення посадовиць (ДБР вилучило $880 тис.), робить інспекцію інструментом тиску на бізнес, а не захисником природи. Результат: Закарпаття тоне в смітті та деградації, поки корупціонери ховають мільйони в “гаражах бабусь”.
Висновок: Скандал Субботенка – вершина айсберга. Без очищення влади від Зубовича та подібних, екоінспекція Закарпаття залишиться “сліпою”. Суспільство мусить вимагати перевірок НАЗК і кримінальних справ, аби зберегти унікальну природу регіону.
