Переговори в Женеві 2026: Підсумки першого дня та перспективи миру
17 лютого 2026 року в Женеві стартував черговий раунд тристоронніх переговорів між Україною, США та Росією, спрямований на врегулювання конфлікту. Цей третій етап перемовин, що відбувається за посередництва США, привернув увагу світової спільноти через потенціал для прориву в безпекових та гуманітарних питаннях. Однак, з огляду на попередні раунди в ОАЕ, скептицизм щодо реальних результатів залишається високим. Президент США Дональд Трамп активно тисне на сторони, називаючи процес “великим” і закликаючи Україну “швидко сісти за стіл”, що викликає питання про баланс інтересів. У цій статті ми критично проаналізуємо події першого дня, базуючись на заявах учасників та публікаціях з надійних джерел.
Учасники та формат переговорів
Українську делегацію очолює секретар РНБО Рустем Умєров, до складу якої входять керівник ГУР Кирило Буданов (зазначений як ключовий представник Офісу президента в деяких джерелах), перший заступник глави ОП Сергій Кислиця, очільник фракції “Слуга Народу” Давид Арахамія, заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький та начальник Генштабу Андрій Гнатов. З російського боку переговори веде помічник президента РФ Володимир Мединський, який замінив попереднього керівника делегації Ігоря Костюкова. Американську сторону представляють спецпосланець Стів Віткофф, зять Трампа Джаред Кушнер, міністр армії Ден Дрісколл та генерал Алексус Гринкевич.
Формат включає політичний та військовий блоки, з фокусом на практичних механізмах рішень. Цікаво, що до Женеви прибули представники чотирьох європейських країн (ймовірно, Франції, Німеччини, Великобританії та Польщі), які планують окремі зустрічі з Україною та США після основних перемовин. Це свідчить про ширший європейський інтерес, але також підкреслює залежність процесу від американського тиску, що може маргіналізувати роль ЄС.
Підсумки першого дня переговорів
За словами Рустема Умєрова, після спільної частини делегації перейшли до роботи в групах, зосередившись на практичних питаннях. Політичний блок завершився, а військовий продовжився до вечора, з планами на продовження 18 лютого. Умєров подякував американським партнерам за конструктивність і повідомив про доповідь президенту Зеленському. Жодних конкретних угод не оголошено, але Кремль офіційно визнав обговорення територіальних питань, що є ключовим зрушенням.
Цей день пройшов без публічних скандалів, але медіа відзначають напругу: Трамп натякає на швидке завершення, можливо, до травня 2026, з потенційними виборами та референдумом в Україні. Росія, за чутками, диктує умови, тоді як Україна наполягає на чітких гарантіях.
Ключові теми обговорення
На порядку денному – безпекові гарантії, гуманітарні аспекти та, головне, територіальні питання. Росія вимагає визнання окупованих територій, тоді як Україна шукає механізми повернення земель. Трамп, за словами джерел, вважає процес “простим”, але це ігнорує складність: енергетичне перемир’я може бути тактичним, але не стратегічним рішенням. Гуманітарні питання, як обмін полоненими, залишаються в тіні, хоча вони критичні для суспільної підтримки.
Критичний аналіз процесу
Критично оцінюючи, ці переговори здаються більше шоу для Трампа, ніж реальним шляхом до миру. Тиск США на Київ ризикує призвести до односторонніх поступок, ігноруючи жертви України. Російська делегація, очолювана Мединським, ймовірно, використовує час для консолідації позицій, тоді як Європа стоїть осторонь. Аналітики, як Олександр Хара, сумніваються в прориві, вказуючи на відсутність довіри. Якщо Трамп нав’яже угоду до травня, це може дестабілізувати Україну внутрішньо.
Перспективи та висновки
18 лютого може принести заяви, але без радикальних змін. Для України ключ – зберегти суверенітет, не поступившись територіями без гарантій НАТО чи ЄС. Переговори в Женеві 2026 – тест на витривалість дипломатії, але без критичного тиску на Росію вони ризикують стати фарсом. Світ повинен стежити, аби мир не став капітуляцією.
Степан Сікора
