Віктор Балога: Таке враження, що в них реально є якась запасна країна — так усім усе пофіг
Заява Балоги як дзеркало системної кризи
У своєму дописі на Facebook від 17 лютого 2026 року Віктор Балога, відомий український політик і народний депутат, гостро розкритикував ситуацію навколо затримання колишнього міністра енергетики Германа Галущенка. Фраза “Таке враження, що в них реально є якась запасна країна — так усім усе пофіг” стала епіграфом до глибокої проблеми: нульової відповідальності політичної еліти за призначення корупціонерів на ключові посади. Ця заява не просто емоційний спалах — вона відображає системну кризу в українській політиці, де війна стає прикриттям для безкарності. Затримання Галущенка, якого НАБУ та САП підозрюють у відмиванні коштів у справі “Мідас”, висвітлює, як корупція в енергетиці призводить до реальних страждань українців: відключення світла, відсутність укриттів і тривале відновлення.
Контекст затримання Галущенка: від скандалу до арешту
Герман Галущенко, призначений на посаду міністра енергетики у 2021 році за підтримки понад 300 депутатів Верховної Ради, став фігурантом резонансної справи. 15 лютого 2026 року його затримали на кордоні під час спроби виїхати з країни, а наступного дня оголосили підозру в створенні злочинної організації та легалізації доходів (статті 255 і 209 КК України). Слідство вважає, що через схеми в енергетичному секторі були виведені мільйони, а кошти на укриття та інфраструктуру не були використані. Вищий антикорупційний суд (ВАКС) взяв його під варту з альтернативою застави в 200 млн грн, але Галущенко заперечує вину, називаючи затримання політичним тиском. Цей скандал не новий: раніше НАБУ проводило обшуки в його помешканні, а звільнення з посади відбулося через корупційні звинувачення. Балога підкреслює, що для українців, які потерпають від блекаутів, це “така собі втіха” — гроші виведені, а проблеми залишаться на роки.
Політична безвідповідальність: чому депутати мовчать?
Балога акцентує на “нульовій політичній відповідальності” депутатів монобільшості та сателітів, які голосували за Галущенка. У нормальній демократії, як у країнах ЄС, такий скандал призвів би до розпаду коаліції чи перевиборів. В Україні ж війна слугує виправданням: “не до виборів”. Але чи це виправдано? Критики, як у коментарях під постом Балоги, зазначають, що еліта має “запасні країни” в Європі, де живуть їхні родини, а Україна — лише джерело збагачення. Це патрональна система, де призначення на посади відбуваються за квотами, а не за компетенцією. Радіо Свобода пише, що Галущенко — частина ширшої мережі, де роками грабували воюючу країну. Чому ніхто з депутатів не визнає провину? Бо система захищає своїх: конверти, лобі та відсутність реформ.
Наслідки для суспільства: від байдужості до реформ
Фраза про “запасну країну” — це діагноз байдужості еліти. Українці живуть у режимі графіків відключень, тоді як чиновники намагаються втекти. NV повідомляє, що Галущенко їхав “зустрітися з дітьми” за кордоном — типова відмовка. Це підкреслює розрив: еліта має паспорти, вілли, а народ — війну та корупцію. Аналітично, така система блокує реформи: антикорупційні органи працюють, але політична воля відсутня. Балога, який не голосував “за”, показує, що опозиція може бути каталізатором змін.
Висновок: Час на відповідальність
Заява Балоги — заклик до пробудження. Якщо еліта поводиться так, ніби має “запасну країну”, то суспільство мусить нагадати: Україна — єдина. Затримання Галущенка RFI називає частиною боротьби з корупцією, але без політичної відповідальності це лише шоу. Потрібні реформи: деолігархізація, прозорі призначення та контроль за депутатами. Інакше “пофіг” стане нормою, а війна — вічним виправданням.
Степан Сікора
