Історія Закарпаття: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР. Ч.9

Закарпатська Україна 1945: від «суверенітету» до анексії

Члени ЦК КПЗУ, депутати парламенту та члени уряду Закарпатської України з матеріалів преси та радіопередач дізналися про рішення Кримської (Ялтинської) конференції. Вони зрозуміли, чому не лише Лев Мехліс і М. Селівановський, а й надіслані з Москви та Києва консультанти, радники та фахівці раптово втратили інтерес до їхньої діяльності. Усвідомлення було чітким: захоплення влади в одній із частин федеративної Чехословаччини суперечить нормам міжнародного права та може кваліфікуватися як воєнні злочини. Тому було ухвалено рішення про самопроголошену амністію.

9 лютого 1945 року Народна Рада Закарпатської України прийняла Декрет № 42 «Про амністію», яким амністувалися всі громадяни Закарпатської України за кримінальні злочини, вчинені до 26 жовтня 1944 року — дня звільнення Закарпатської України від окупації.

23 лютого 1945 року уряд затвердив «Положення про Державний нотаріат Закарпатської України».

Щоб приховати від населення правду про незаконне захоплення комуністами влади в Підкарпатській Русі, Народна Рада 2 березня 1945 року постановою конфіскувала всі приватні друкарні, а також бібліотеку Підкарпатського Товариства Наук в Ужгороді.

Зміцнення «суверенітету» через репресивні та трудові заходи

З метою зміцнення суверенітету Закарпатської України парламент (Народна Рада) ухвалив низку декретів і постанов. 5 березня 1945 року було прийнято постанову «Про трудову дисципліну на підприємствах і установах Закарпатської України», яка забороняла самовільно залишати роботу навіть у кооперативних і громадських організаціях під загрозою ув’язнення на строк від 2 до 4 місяців. Обґрунтуванням слугувала «необхідність забезпечення продукцією Закарпатської України військ Червоної Армії». 17 березня 1945 року прийняли постанову «Про створення виправно-трудових установ».

6 березня 1945 року створено органи реєстрації актів цивільного стану Закарпатської України (РАЦС). Декрет № 47 «Про сім’ю і шлюб» від 16 березня 1945 року встановлював: шлюби іноземців між собою або з громадянами Закарпатської України, укладені на її території, реєструються за законами Закарпатської України.

Того ж 16 березня прийнято Декрет № 48 «Про матеріальне забезпечення інвалідів Вітчизняної війни», який передбачав виплати інвалідам війни та іншим категоріям громадян, що втратили годувальників або стали інвалідами через німецько-угорську окупацію. Одночасно Декрет № 49 «Про соціальне страхування робітників і службовців» установив загальні правила страхування для найманих працівників, створив органи соціального страхування, визначив порядок надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, пологах, похованні, безробіттю, а також пенсії по інвалідності та старості.

5 квітня 1945 року прийнято постанову «Про організацію прикордонної охорони Закарпатської України».

20 квітня 1945 року парламент ухвалив Декрет № 53 «Про встановлення державних і місцевих податків і зборів» та Декрет № 59 «Про державний бюджет Закарпатської України».

Підготовка кадрів і розвиток освіти, культури

Для реалізації згаданих декретів і постанов у сфері державного будівництва були потрібні фахівці. Оскільки місцеві спеціалісти навчалися в чехословацьких і угорських закладах, де марксизм-ленінізм, політична економія та атеїзм не викладалися, «буржуазні» кадри не підходили для радянського зразка «суверенної» Закарпатської України. Тому 27 березня 1945 року Народна Рада прийняла постанову «Про утворення 3-місячних курсів з підготовки кадрів Закарпатської України» на 120 осіб. Ще раніше, 5 грудня 1944 року, Декрет № 16 «Про організацію вищих шкіл в Закарпатській Україні» передбачав створення Державного університету, Лісового та Агрономічного інститутів.

24 квітня 1945 року Народна Рада затвердила структуру і штати окружних, міських і сільських Народних Комітетів, а також постанову про відкриття курсів перепідготовки та підготовки вчителів.

Народна Рада вирішувала й інші загальнодержавні питання в медицині, освіті, культурі тощо.

5 березня 1945 року створено Народний театр Закарпатської України. 26 червня 1945 року відкрито школу драматичного мистецтва, 3 травня 1945 року — Державну фельдшерсько-акушерську школу в Ужгороді. З 1 серпня 1945 року на підставі постанови від 26 липня почала роботу школа мистецтв, скульптури та художніх ремесел.

Економічний тиск і релігійна політика

27 липня 1945 року Народна Рада прийняла серію декретів №№ 63–68 «Про обов’язкове постачання державі» (картоплі, м’яса, зерна, сіна, молока, вовни) сільськими господарствами Закарпатської України для забезпечення міського населення.

Для примусового переведення греко-католицьких громад у православ’я 20 квітня 1945 року прийнято Декрет № 54 «Про користування церковним майном»: якщо 2/3 членів громади перейдуть у православ’я, усе майно переходить православним. 25 липня 1945 року постановою встановлено виняткове вживання терміна «православний» замість «грекосхідний» (тобто греко-католицький).

Таким чином, Закарпатська Україна формувалася як формально суверенна держава з усіма необхідними атрибутами — у військових умовах повної залежності від окупаційної армії СРСР.

Пряшівська Русь і чехословацькі переговори

Генерали Л. Мехліс і М. Селівановський організували в словацькій Пряшівській Русі агітацію та дії для її приєднання до Закарпатської України.

Щоб уряд Е. Бенеша після війни не відмовився від згоди на передачу Підкарпатської Русі Радянській Україні, Політуправління 4-го Українського фронту 1 березня 1945 року провело в Пряшеві з’їзд делегатів створених ним Народних комітетів. За сценарієм Політуправління Пряшівська Русь проголошена незалежною державою — Пряшівською Україною. З’їзд обрав Українську Народну Раду Пряшівщини (УНРП). Головою Президії УНРП став В. Караман, заступником — І. Рогаль-Ільків. До уряду увійшов І. П’єщак — міністр першого уряду Підкарпатської Русі за А. Бродія.

З’їзд уповноважив УНРП домагатися приєднання Пряшівської України до Закарпатської України та делегувати представників (зокрема І. П’єщака) до уряду Закарпатської України.

Про цю акцію дізнався лондонський уряд Чехословаччини й серйозно занепокоївся. Оскільки Чеські Судети та частина Словаччини в 1939 році відійшли до Німеччини й Угорщини, а СРСР ще до повного звільнення Чехословаччини почав приєднувати Пряшівську Русь, від довоєнної Чехословаччини могло майже нічого не лишитися.

21 березня 1945 року Е. Бенеш прибув до Москви, але його прийняв лише В. Молотов. Вони домовилися: Чехословаччина поступається Підкарпатською Руссю Радянській Україні за умови, що СРСР негайно припиняє акцію щодо Пряшівської Русі.

Приєднання прикордонних земель Угорщини

Ця угода дала Народній Раді привід спробувати приєднати прикордонні землі Угорщини, де проживали етнічні русини. Для цього потрібна була армія, здатна не лише зайняти, а й утримати територію. 26 березня 1945 року прийнято постанову «Про об’єднання і координацію оперативних дій Народної міліції і Народної дружини та створення Управління внутрішніх справ Закарпатської України». Керівником управління призначено громадянина СРСР О. Тканка (полковника Червоної армії), який став також заступником міністра внутрішніх справ і держбезпеки. Начальником штабу Народних дружин став капітан Червоної армії С. Маріненко, заступником — капітан І. Прищепа.

Наприкінці березня 1945 року І. Туряниця, І. Ваш і О. Тканко провели нараду з керівниками Народних дружин, міліції та прикордонної охорони — підрозділів, залучених до операції, санкціонованої Л. Мехлісом, щодо захоплення русинських земель Угорщини. Того ж вечора спецгрупи проникли на територію Угорщини й обірвали телефонний зв’язок сіл Барабаш, Геленеш, Вамошатья, Тіссаосонь, Тіссакеречень, Лонья, Берегдароц, Берегшурань, Гейгеругорія, Гулачі, Тарпа з їхніми окружними центрами.

У ніч на наступний день озброєні загони дружинників, міліції та прикордонної охорони Закарпатської України увійшли в ці села, розбудили старост і оголосили, що в зв’язку з приєднанням сіл до Закарпатської України старости втрачають повноваження. Вранці про це повідомили жителів, заявивши, що їхні села тепер входять до складу Закарпатської України.

Далі буде….

Станіслав Ганькович, Голова ГО “Наохтема в рокаши”

Попередні частини публікації:

Історія Закарпаття: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР. Ч.1

Історія Закарпаття: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР. Ч.2

Історія Закарпаття: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР. Ч.3

Історія Закарпаття: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР. Ч.4

Історія Закарпаття: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР. Ч.5

Історія Закарпаття: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР. Ч.6

Історія Закарпаття: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР. Ч.7

Історія Закарпаття: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР. Ч.8