Переговори в Абу-Дабі 2026: небезпечна пастка чи реальний шанс на мир?

Тристоронні переговори в Абу-Дабі між Україною, США та Росією, що розпочалися в січні 2026 року, стали одним з найважливіших дипломатичних процесів з початку повномасштабного вторгнення. Другий раунд, запланований на 4-5 лютого в столиці ОАЕ, відбувається на тлі масованих російських ударів по українській енергетиці та скептичних прогнозів експертів. Чи вдасться досягти прориву, чи чергова зустріч перетвориться на пастку для України? Розберемо детально.

Українська делегація на переговорах в Абу-Дабі (фото: Forbes.ua)

Передумови та хід переговорного процесу

Переговори в Абу-Дабі стали продовженням спроб знайти дипломатичний вихід з війни. Перший раунд 23-24 січня 2026 року завершився без значного прогресу в політичних питаннях, але з певним конструктивом. Президент Володимир Зеленський назвав зустріч конструктивною, наголосивши на обговоренні параметрів закінчення війни та ролі американського моніторингу за безпекою.

Українська сторона представлена потужною делегацією: секретар РНБО Рустем Умєров, керівник ОП Кирило Буданов, начальник Генштабу Андрій Гнатов та інші. Росію представляє начальник ГУ Генштабу РФ Ігор Костюков, а США — спецпредставники Дональда Трампа Стів Віткофф та Джаред Кушнер. Перехід до прямого тристороннього формату від “човникової дипломатії” свідчить про серйозність намірів, але територіальне питання залишається “стіною Донбасу”.

Делегації за столом переговорів в Абу-Дабі (фото: RFI)

Небезпечна пастка: пропозиції щодо буферних зон

Головне занепокоєння викликають ідеї створення буферної зони у Донецькій області. Західні партнери розглядають варіант з інвестиційними проєктами США, миротворцями ООН під нейтральним мандатом та виведенням військ обох сторін. Однак Росія висуває ультиматум: повне виведення ЗСУ з Донеччини та контроль за “немілітарними формуваннями” РФ — поліцією та Росгвардією.

Голова ГО “Україна в НАТО” Юрій Романюк прямо називає це пасткою. “Кремль хоче завести свої немілітарні війська — поліцію. Хоча ми чудово розуміємо, що таке поліція та Росгвардія. Це ті самі збройні сили Росії, які повністю захоплять цю територію”, — наголосив експерт в ефірі “24 Каналу”. Згода на такий “компроміс” означатиме фактичну капітуляцію та повну окупацію регіону.

Ілюстративна карта можливих буферних зон (приклад з відкритих джерел)

Експерти з Укрінформу додають: без тиску США на Росію, а не на Україну, прорив неможливий. Політолог Володимир Фесенко зазначає зміну тактики РФ — від ідеологів до військових професіоналів, але позиція по Донбасу незмінна.

Гуманітарний аспект: єдиний можливий позитив

На відміну від територіальних питань, гуманітарна сфера дає надію. Обмін військовополоненими та розблокування гуманітарних коридорів — єдиний напрямок, де можливий швидкий результат. Секретар РНБО Рустем Умєров підтвердив фокус на цьому. Експерти відзначають: Росія традиційно демонструє “добру волю” в обмінах перед кожним раундом, щоб створити ілюзію прогресу.

Однак без вирішення політичних питань гуманітарні успіхи не призведуть до тривалого миру. Попередні раунди показують: після обмінів РФ продовжує обстріли.

Позиція ключових гравців: Трамп, Путін, Зеленський

Стратегія Дональда Трампа — економічний тиск на Росію через нафтові санкції та обмеження експорту, а не безоплатні поставки зброї Україні. Колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін зазначає: Україна для Трампа — лише частина ширшого порядку денного з Путіним (стратегічні озброєння, Арктика, Китай).

Путін наполягає: без територіальних поступок миру не буде. Зеленський підкреслює необхідність реальної безпеки та американського контролю. Відсутність європейських партнерів робить Україну вразливою до тиску “один проти двох”.

Прогнози та висновки: чого чекати від другого раунду

Експерти скептичні щодо швидкого прориву. Політолог Ігор Рейтерович прогнозує: без зростання втрат РФ та тиску на Кремль переговори залишаться імітацією. Можливі сценарії — компроміс по енергетиці чи відкладення територіальних питань.

Переговори в Абу-Дабі — тест для дипломатії. Якщо Україна погодиться на пастку буферних зон, це стане Будапешт-2. Якщо ж Київ та партнери наполягатимуть на реальних гарантіях безпеки — процес може рухатися вперед. Наразі підстав для оптимізму мало, але кожен раунд — шанс уникнути гіршого сценарію.

Юрій Романюк попереджає про ризики капітуляційних сценаріїв
За матеріалами українських і закордонних медіа