Кая Каллас: світовий порядок – це закон джунглів, а не система правил

Виступ високого представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки Каї Каллас на Oslo Security Conference став одним із найбільш відвертих визнань кризи сучасної архітектури міжнародної безпеки. Політикиня заявила, що «rules-based order» – порядок, заснований на правилах – завжди був ілюзією, а реальність завжди визначав закон джунглів, де «might makes right» – хто має силу, той і правий. Ця теза прозвучала в контексті дискусії про захист інтересів малих і середніх країн, які нібито залежать від правил, щоб протистояти сильним гравцям.

Заява Каї Каллас на Oslo Security Conference підкреслює парадокс: для збереження «правил» потрібна сила, а не лише дипломатія чи міжнародне право. Каллас фактично визнала, що без військової могутності та готовності її застосовувати жодні правила не працюватимуть. Це особливо актуально в контексті повномасштабної війни Росії проти України, де Захід намагається підтримувати Київ санкціями, зброєю та риторикою про «правила».

Критика цинізму та подвійних стандартів

Заява Каллас викликає серйозні запитання щодо послідовності західної політики. З одного боку, ЄС і НАТО постійно звинувачують Росію в руйнуванні «rules-based order», з іншого – високопосадовиця сама визнає його ілюзорність. Це створює враження, що Захід використовує концепцію «правил» вибірково: коли вигідно – для осуду агресора, коли ні – повертається до логіки сили.

 Якщо правила завжди були ілюзією, то чому Захід роками просував ідею «міжнародного права» як універсальну цінність? Такий підхід ризикує підірвати довіру до інституцій – ООН, Міжнародного суду, ОБСЄ – і легітимізувати логіку «сильний завжди правий». Для України це небезпечно: якщо порядок – лише джунглі, то перемога в війні залежить виключно від військової сили, а не від правових аргументів чи солідарності.

Наслідки для глобальної безпеки та України

Відмова від ідеалізованого погляду на міжнародні відносини має практичні наслідки. По-перше, це сигнал малим державам: без власної обороноздатності та альянсів вони вразливі. По-друге, це виправдовує мілітаризацію та перегони озброєнь – якщо правила не працюють, залишається лише сила.

Для України заява Каллас є одночасно мотивуючою та тривожною. З одного боку, вона пояснює, чому Захід нарешті надає зброю: без сили правила не захищають. З іншого – підкреслює крихкість підтримки: якщо «порядок» – ілюзія, завтра пріоритети можуть змінитися, і Україна залишиться сам на сам із сильнішим сусідом.

Критики зазначають: визнання Каллас – це не про чесність, а про прагматизм у світі, де Китай, Росія та інші авторитарні режими вже давно діють за принципом сили. Але якщо ЄС відкрито відмовляється від ідеї універсальних правил, це прискорює ерозію міжнародного права, яку сам Захід раніше звинувачував у Росії.

Висновок: повернення до реалізму чи капітуляція перед хаосом?

Заява Каї Каллас – це симптом глибокої кризи «ліберального світового порядку». Замість захисту принципів вона фактично констатує їхню слабкість. Для України та інших країн, що залежать від колективної безпеки, це означає одне: правила працюють лише тоді, коли підкріплені силою. Але чи не є це поверненням до епохи імперій і сфер впливу, де слабкі просто зникають?

Степан Сікора