75 років від дня народження Василя Ільтьо: чому мукачівці досі називають його народним мером
28 січня 2026 року Василь Ільтьо мав би святкувати свій 75-річний ювілей. Ця дата – нагода пригадати видатного мукачівського мера, будівельника та громадського діяча, чия діяльність назавжди змінила обличчя Мукачева. Незважаючи на трагічну загибель у 2002 році, його ім’я й досі викликає щиру повагу та подяку серед містян. У цій статті ми проаналізуємо ключові етапи життя Василя Андрійовича Ільтьо, його досягнення та спадщину, чому він став символом «народного мера».
Ранні роки та професійне становлення
Василь Ільтьо народився 28 січня 1951 року в селі Доробратово Мукачівського району. Його батьки були простими трудівниками: мати – доярка, кавалер ордена Трудової слави, батько – воїн Чехословацького корпусу, пізніше шахтар і церковний активіст. З дитинства Василь обожнював історію та математику – предмети, які сформували його логічне мислення та світогляд. Він з відзнакою закінчив Свалявський політехнікум та Київський інститут народного господарства.
Трудову діяльність розпочав на заводі «Будіндустрія» в Мукачеві, де вже молодим фахівцем розробив оригінальну конструкцію сейсмічного поясу для висотних будівель. Цей винахід став основою для масштабного будівництва житлового масиву в Росвигові – найбільшого в історії міста. У 29 років Ільтьо став генеральним директором об’єднання «Будіндустрія» – наймолодшим на той час в СРСР. Під його керівництвом працювали заводи в Ужгороді, Мукачеві, Хусті та Берегові.
Період мерства: трансформація Мукачева
У 1994 році Василя Ільтьо переважною більшістю голосів обрали головою Мукачівської міської ради. За чотири роки його правління місто зазнало кардинальних змін. Нові будівлі, оновлені вулиці та площі, розвиток малого бізнесу як бюджетоутворюючої сили – це лише частина досягнень. Ільтьо активно налагоджував контакти з європейськими містами, вивчаючи досвід місцевого самоврядування.
Особливо важливою була увага до освіти та екології. За його ініціативи відкрито технологічний інститут, який згодом став Мукачівським державним університетом. Ільтьо відіграв ключову роль у ліквідації шкідливої Пістрялівської РЛС, перебазуванні авіаполку, очищенні радіоактивного ґрунту на «перевалці» та скасуванні будівництва кар’єру в зеленій зоні. Він турбувався про всіх: знаходив спонсорів для культури, партнерів для бізнесу, роботу для безробітних, житло для нужденних.
Саме за часів Ільтьо в 1995 році започаткували фестиваль «Червене вино» – подію, яка стала візитівкою Мукачева та символом закарпатського гостинності. Цей фестиваль досі збирає тисячі гостей, нагадуючи про ініціативу мера.
Аналіз спадщини: чому Ільтьо – «народний мер»
Критичний погляд на діяльність Ільтьо показує, що його успіх полягав у поєднанні господарського підходу та людяності. У пострадянський період, коли багато керівників зосереджувалися на особистих інтересах, він залишався доступним для кожного містянина. Жодного разу не доводилося чути критики на його адресу – лише подяку. Це рідкісний приклад, коли посадовець став справжнім лідером громади.
Водночас його кар’єра обірвалася трагічно. У квітні 2002 року за нез’ясованих обставин Василь Андрійович загинув. Багато мукачівців вважають це втратою, яка зупинила потенційний розвиток міста. Його мрії про благоустрій рідного Доробратова (асфальтування центральної дороги та вулиці Нижняни) частково здійснилися, але іронічно – матеріалів для дороги до батьківської хати не вистачило.
Висновок: пам’ять, яка триває
Сьогодні, у день 75-річчя, Василь Ільтьо залишається символом чесності, професіоналізму та турботи про людей. Його внесок у будівництво, освіту, екологію та культуру Мукачева – безцінний. Пам’ять про нього живе в оновленому місті, фестивалі «Червене вино» та серцях мукачівців.
