Трамп обіцяв мир — отримали хаос: чому Рада миру приречена від Гази до України

У світі, де геополітичні конфлікти загострюються, плани Трампа Газа Україна стали предметом гарячих дискусій. Дональд Трамп, натхненний своїми уявними успіхами в припиненні війн, запропонував радикальну альтернативу традиційним міжнародним інституціям, таким як ООН. Його Рада миру, спочатку створена для врегулювання конфлікту в Секторі Гази, тепер розглядається як інструмент для розв’язання кризи в Україні. Однак, як показує аналіз, ці ініціативи ґрунтуються на примітивному розумінні складних процесів і приречені на провал.

У цій статті ми розглянемо ключові аспекти, спираючись на публікації з інтернету та експертні оцінки.

Історія створення Ради миру Трампа

Ідея Ради миру виникла в контексті мирного плану Трампа щодо Гази, оголошеного в жовтні минулого року. Після підписання першої фази угоди між Ізраїлем і ХАМАС, Трамп заявив про “завершення війни”. Рада миру стала найвищим органом, до якого увійшли глави держав, включаючи зятя Трампа Джареда Кушнера та колишнього прем’єра Британії. Виконавча рада для Гази залучає представників Туреччини, Катару, Єгипту та ОАЕ. Національний комітет з управління Газою – це технократичний орган для щоденного адміністрування.

Трамп призначив себе довічним головою, з правом приймати рішення про членство, включаючи за внесок у 1 мільярд доларів. Запрошення отримали навіть Володимир Путін і Сі Цзіньпін, що викликало обурення. Як зазначає BBC, адміністрація Трампа вже скоротила фінансування ООН і блокує її дії в Газі. Це свідчить про намір замінити ООН новою структурою під американським контролем. Однак статут Ради не містить механізмів превентивної дипломатії чи медіації, обмежуючись абстрактними деклараціями про стабільність і прагматичний підхід.

Проблеми реалізації в Газі

Попри оголошення “миру”, ситуація в Газі далека від стабільності. Вже через дні після угоди Ізраїль завдав авіаударів, а в березні та листопаді спалахнули нові сутички з ХАМАС. Другий етап плану, розпочатий у січні 2026 року, передбачає демілітаризацію та реконструкцію, але бойові дії тривають. Як пише Reuters у статуті Ради, фокус на Газі розширюється на інші регіони, але без реальних інструментів.

Критики, як у TSN, вказують на опір союзників через мільярдний внесок і домінування США. Європейські країни побоюються, що це підірве роль ООН. Крім того, включення Росії, яка історично підтримує терористичні рухи на Близькому Сході, робить Раду інструментом легітимізації агресорів. План Трампа ігнорує логіку “нульової суми” в конфліктах, де сторони не готові до компромісів без передумов.

Застосування планів до України

Трамп планує поширити модель на Україну, залучаючи до Ради Україну, Європу, НАТО, США та Росію. Держава-агресор стає “гарантом миру”, що абсурдно. Рада має моніторити угоду, контролювати лінію зіткнення та вводити санкції за порушення. США обіцяють гарантії безпеки, подібні до статті 5 НАТО, та інвестиції в Донбас, але переважно коштом інших.

Як зазначає ZN.UA, для миру потрібні передумови: коригування цілей Росії чи її виснаження. Путін не погодиться на компроміс без капітуляції України. 20-пунктовий план оминає звільнення територій, покарання злочинців і компенсації. Обмеження на чисельність армії України та спільне використання Запорізької АЕС порушують суверенітет.

Експерти в RBC.UA підкреслюють, що Рада контролюватиме виконання, але без інструментів примусу. Включення Росії легітимізує агресію, як у випадку з Газою. Трамп блокував допомогу Україні раніше, не критикуючи Путіна, що робить обіцянки ненадійними.

Критика від експертів та союзників

Світова спільнота реагує скептично. RFI пише, що Рада – заміна ООН, але з американським домінуванням. Європейські лідери, як Урсула фон дер Ляєн, підтримують Україну до справедливого миру, але не через таку структуру. В I-UA.TV експерт Володимир Воля називає це об’єднанням Трампа і Путіна проти Європи.

Критика фокусується на егоцентризмі Трампа: довічне головування робить Раду залежною від однієї особи. Відсутність норм запобігання конфліктам робить її неефективною порівняно з Будапештським меморандумом.

Історичний контекст і уроки

Історія вчить, що мир вимагає інститутів і норм. Гуго Гроцій заклав принцип pacta sunt servanda, Вестфальський мир – суверенітет держав. Іммануїл Кант говорив про демократичний мир, де республіки уникають війн. Віденський конгрес створив баланс сил, а Вудро Вільсон – Лігу Націй, попередницю ООН.

Плани Трампа ігнорують це, руйнуючи світоустрій на основі непорушності кордонів і колективної безпеки. Як у ZN.UA, це нагадує мафіозну комісію 1930-х, без кодексу честі. Справжній мир, за Майклом Говардом, – це справедливий порядок з механізмами розв’язання проблем без насильства.

Висновок

Плани Трампа Газа Україна демонструють амбіції, але відсутність реалізму. Рада миру, без механізмів і з включенням агресорів, не забезпечить стабільність. Замість цього вона ризикує легітимізувати порушення міжнародного права. Для справжнього миру потрібні компроміси, примус і повага до суверенітету, а не егоцентричні ініціативи. Аналіз публікацій показує: без змін у підході Трампа, конфлікти триватимуть, загрожуючи глобальній безпеці.

Головне зображення: колаж ZN.UA

Степан Сікора