Політична криза в Україні на початку 2026 року: Відставка Малюка, кадрові перестановки та зневіра суспільства

На початку 2026 року Україна переживає глибоку політичну кризу, яка поєднує кадрові потрясіння в силових структурах, спад довіри до влади та накопичену зневіру суспільства через неефективну інформаційну політику. Як казав покійний батько одного з критиків влади: “Можна коня привести на водопій, але не можна примусити її напитися”. Суспільству можна показати шлях до перемоги, але без реальних дій і чесної комунікації люди втрачають мотивацію. Інформацію треба давати правдиву, а не “інформаційне лайно”, яке породжує помилкові висновки та деморалізацію. Ця криза стала наслідком ланцюгової реакції: від корупційного скандалу з Андрієм Єрмаком у листопаді 2025 року до відставки Василя Малюка 5 січня 2026 року. За даними джерел, Малюк погодився подати заяву про відставку після розмови з президентом, але залишився в системі СБУ для спецоперацій.

Причини зневіри українців: Критика інформаційної політики Зеленського

Зневіра та розпач серед українців – прямий наслідок інформаційної політики президента Володимира Зеленського, яка часто створює ілюзії замість опори на факти. Обіцянки близького миру, тисяч ракет чи гігаватів енергії без реального виконання деморалізують суспільство сильніше, ніж російські ІПСО. Додайте сюди сприйняття служби в ЗСУ як покарання через вручення повісток та уникнення фронту оточенням президента – і отримуємо підточування єдності зсередини.

Опитування КМІС на кінець грудня 2025 року показують, що довіра до Зеленського становить 59%, з балансом +24%, але це нижче піків і відображає вплив скандалів. Корупція без покарання посилює розчарування. Без зміни підходу – від казок для рейтингів до фактів і досягнень – перемога над Росією стане неможливою. Як зазначають аналітики, така політика породжує мільйони віртуальних обіцянок замість реальних дій.

Відставка Андрія Єрмака: Детонатор кризи

Відставка Андрія Єрмака 28 листопада 2025 року стала початком ланцюгової реакції. Президент підписав указ про звільнення після корупційного скандалу в “Енергоатомі” та тиску Заходу. Це був вимушений крок, що породив параною в Офісі президента: якщо “з’їли” Єрмака, то хто наступний? Ця подія послабила позиції влади та запустила “перезавантаження” в силових структурах.

Кадрові зміни в СБУ: Від Малюка до Хмари та Поклада

Центральною подією кризи стала відставка Василя Малюка з посади голови СБУ 5 січня 2026 року. Малюк, герой операцій як “Павутина” та морські дрони Sea Baby, подав заяву після напруженої зустрічі з Зеленським. Причини – втрата довіри, звинувачення в “комерції” та відмова виконувати певні вказівки. Малюк залишився в СБУ для асиметричних операцій.

Замість нього т.в.о. голови СБУ призначено Євгена Хмару – командира ЦСО “А” (“Альфа”), героя звільнення Зміїного остріву. Хмара – бойовий генерал, чия репутація бездоганна, але він більше воїн, ніж апаратник.

Водночас Олександр Поклад підвищений до першого заступника голови СБУ. Поклад – досвідчений контррозвідник, але з контроверсійним минулим, включаючи зв’язки з попередніми епохами. Його призначення викликає дискусії про баланс між бойовою ефективністю та контролем.

Ці зміни – частина ширшого “перезавантаження”: збереження ключових фахівців, але з акцентом на бойову роботу.

Наслідки для національної безпеки та суспільної єдності

Кадрові ротації ризикують послабити СБУ в розпал війни: втрата суб’єктності, можливе зниження довіри партнерів. Суспільство реагує змішано – підтримка військових, але занепокоєння за стабільність. Зневіра підточує більше, ніж ворог: без реформ, прозорості та фактів у комунікації криза поглибиться.

Шлях до реформ: Уроки Бендукідзе та висновки

Потрібні радикальні зміни: інформаційна політика на реальних досягненнях, антикорупційні реформи, залучення суспільства. Як казав Каха Бендукідзе: “Якщо не ви проведете реформи, то Путін їх проведе на території України”. Зеленський стоїть перед вибором: продовжити ілюзії чи повернути довіру діями. Без цього Україна ризикує програти не на фронті, а зсередини.

Політична криза січня 2026 – сигнал до пробудження. Зміни можливі, якщо влада почує суспільство.

Степан Сікора