Історія Закарпаття: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР. Ч.2
Евакуація німецьких військ з Підкарпатської Русі
Це пояснюється тим, що в Підкарпатській Русі було багато сіл з етнічними австрійцями («швабами»). У багатьох з них розміщувалися відведені з лінії фронту пошарпані німецькі військові частини для відпочинку та поповнення особовим складом. Після переходу 1-ї угорської армії на бік Червоної армії німецькі військові частини спішно залишали територію Підкарпатської Русі.
Щоб уникнути полону, формувалися загороджувальні загони, які прямували в гірські ущелини та затримували просування бійців 4-го Українського фронту до повної евакуації німецьких частин з регіону.
Теплий прийом Червоної армії у звільненому Мукачеві
Газета «Сталінський прапор», видана політуправлінням 4-го Українського фронту, 28 жовтня 1944 року опублікувала під рубрикою «Радіє народ братньої Чехословаччини» статтю «У звільненому Мукачеві». У ній майор Д. Раздольскій та капітан А. Боженко описали, що ще до підходу передового загону Червоної армії 27 жовтня до міста Мукачева на його околиці вже стояла прикрашена гірляндами арка з написом: «Ми вас чекаємо, дорогі». Біля арки червоноармійців зустрічала юрба городян і духовий оркестр, а коли в місто вступили машини та піхотинці генерала Дударєва, місцеві жителі закидали їх квітами. Радості не було меж.
Вся друга сторінка цього номера газети «Сталінський прапор» присвячена статті «Мукачево-Ужгород», написаній воєнним кореспондентами З. Кацом і М. Талалаєвскім.
У статті «Мукачево – Ужгород» вони розповіли про одностайне захоплення, з яким жителі сіл і міст Підкарпатської Русі зустрічали радянських воїнів. Через вулиці мукачівських передмість протягнуті транспаранти, прикрашені оксамитовими китицями. Достатньо поглянути на них, щоб зрозуміти: це готувалося заздалегідь, люди довго й любовно вишивали ці полотнища. Втомлені місяцями очікування звільнення, жителі дали волю почуттям: бійців обіймали, цілували, засипали квітами, запрошували в гості, бажаючи чимось віддячити.
Отже, бійці 4-го Українського фронту під музику міського оркестру увійшли в Мукачево, вулиці якого городяни рясно засипали квітами на честь визвольної Червоної армії.
Директива Сталіна та завдання визволення Ужгорода
З приходом до влади Ф. Салаші угорські війська (за винятком 1-ї армії) відновили опір військам 2-го Українського фронту. Тому Сталін 24 жовтня підписав директиву Ставки для 2-го та 4-го Українських фронтів: «У зв’язку з тим, що угорські війська не припиняють бойових дій проти наших військ і продовжують тримати єдиний фронт з німцями, Ставка Верховного Головнокомандувача наказує діяти проти угорських військ так само як проти німців».
Перед 4-м Українським фронтом постало завдання негайно звільнити останнє велике місто Підкарпатської Русі — Ужгород, де 6-а угорська піхотна дивізія чекала приходу Червоної армії в казармах. Щоб командування дивізії не встигло передумати та відмовитися від переходу на бік Червоної армії, у Мукачеві спішно сформували мобільну групу під командуванням полковника І. Хоміча. Їй належало здійснити 50-кілометровий марш-кидок для полонення 6-ї угорської дивізії в Ужгороді. Мобільна група І. Хоміча рушила 26 жовтня.
У спогадах, опублікованих у збірці «Вони визволяли Закарпаття» (Ужгород, «Карпати», 1965, с. 105), І. Хоміч описує шлях до Ужгорода: група проїжджала через село Середнє центральною вулицею, де стояв угорський обоз, гармати, ящики з боєприпасами. Солдатські кухні видавали їжу, біля них — черги солдатів з казанками. Радянські автоматники швидко позбавили апетиту угорських артилеристів і піхотинців, які з порожніми казанками прямували до польового табору військовополонених у Сваляві.
При підході до Ужгорода стемніло, тому мобільна група І. Хоміча ночувала в приміському селі Доманинці.
Вступ до Ужгорода та полонення угорської дивізії
Зранку 27 жовтня 1944 року мобільна група І. Хоміча увійшла в Ужгород і полонила в казармах 6-ю угорську дивізію. Військові кореспонденти З. Кац і М. Талалаєвскій у газеті «Сталінський прапор» від 30 жовтня 1944 року описували визволення Ужгорода: “українці, русини, чехи — від малого до великого — вийшли на вулиці зустрічати радянських солдатів і офіцерів. Дві жінки з квітами приколювали айстри до шинелей, одна сказала: «Ви прийшли в щасливий день, напередодні великого свята. Я з дитинства пам’ятаю: 28 жовтня Чехословаччина святкувала незалежність». Біля магістрату сивий дідок простягнув присягу на вірність Чехословацькій республіці від 5 жовтня 1923 року, заявивши: «Ми завжди були вірні нашій республіці, страждали, але не підкорялися, як Ян Гус».
Щодо бійців 6-ї угорської дивізії: після полону їх 27 жовтня відконвоювали в тил через зруйнований міст на річці Уж. З. Кац і М. Талалаєвскій написали:
Накази Сталіна та згадка про «Закарпатську Україну»
У газеті «Сталінський прапор» від 28 жовтня опубліковано накази Сталіна: від 26 жовтня про заволодіння Мукачевом як промисловим центром Закарпатської України, від 27 жовтня — про Ужгород як головне місто Закарпатської України, з присвоєнням найменувань «Мукачівських» та «Ужгородських» частинам.
Однак адміністративно-територіальної одиниці «Закарпатська Україна» в складі Чехословаччини ніколи не існувало. Республіку з такою назвою планували створити в Москві на базі Підкарпатської Русі. Кістяк уряду на чолі з І. Туряницею створили таємно навіть від К. Готвальда.
Згадка «Закарпатська Україна» в наказах Сталіна слугувала секретним сигналом для командування 4-го Українського фронту та уряду УРСР: розпочати створення незалежної від Чехословаччини держави Закарпатська Україна.
Роль Хрущова та Туряниці в подіях
Тоді головою уряду УРСР та першим секретарем ЦК ВКП(б) України був М. Хрущов. У спогадах він зазначив: 26 жовтня, у день визволення Мукачева, він був у місті (там штаб фронту), бесідував з І. Петровим та Л. Мехлісом. 27 жовтня з Мехлісом поїхав до Ужгорода, де познайомився з І. Туряницею, який проводив лінію на входження Закарпатської України до складу Радянської України, створюючи партійні та адміністративні органи.
Після заволодіння територією Підкарпатської Русі адміністрація Чехословаччини на чолі з Ф. Немецем розмістилася в Хусті (столиця Карпатської України). 28 жовтня до Хуста приїхав І. Туряниця як радник Ф. Немеца. Там його зустрів офіцер «Смерш». Туряниця попросив дозволу відвідати «хвору матір», але насправді поїхав до штабу в Мукачеві, потім до Ужгорода — зустрічатися з Хрущовим і Мехлісом для уточнення московського плану взяття влади комуністами та приєднання Закарпаття до УРСР.
Дії чехословацької адміністрації та радянська дезінформація
Ф. Немец 28 жовтня видав Маніфест про функції урядового уповноваженого: відновлення влади, мобілізація, порядок, взаємодія з радянським командуванням.
Для дезінформації уряду Чехословаччини начальник штабу фронту Ф. Корженевич підписав «Інструкцію військовим комендантам»: підтримувати контакти з адміністрацією Немеца, не визнавати інших властей.
Але коменданти керувалися іншими вказівками: блокувати відновлення чехословацької влади. Більшу половину території оголосили зоною бойових дій (округи: Велико-Березнянський, Перечинський, Ужгородський, Мукачівський, Свалявський, Воловецький, Іршавський, Берегівський), куди навіть Немецу вхід заборонено. Це дозволило очолюваним І. Туряницею групам створювати незалежну Закарпатську Україну.
Далі буде….
Станіслав Ганькович, Голова ГО “Наохтема в рокаши”
Попередні частини публікації:
Історія Закарпаття: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР. Ч.1
